Випуск 74-го року: пів віку служіння країні

  Останні роки травня. Традиційна зустріч випускників лісогосподарського факультету 1974 року. Сиві, але не втомлені життям, вони зібралися з нагоди 55-річчя утворення своєї студентської родини і 50-річчя отримання кваліфікації інженера лісового господарства. Яка де-юре дозволила нам стати лісовими фахівцями, яких «…не можна замінити іншими без шкоди для лісу і тим самим для всього народу: бо правильне ведення лісового господарства вимагає спеціальних технічних знань...».

  Враховуючи особливості сьогодення, ми проводили її як в офлайн, так і онлайн форматах. Дистанційний надав зустрічі міжнародного «статусу» – до неї доєдналися випускники не тільки з України, а і з Німеччини, Узбекистану, Білорусі та інших країн ближнього і дальнього зарубіжжя: ми ж бо – випуск ще радянської пори і тогочасних відстаней.
  У нас навчалися представники різних республік тодішнього СРСР – Грузії, Киргизстану, Дагестану та інших регіонів, чемпіони Спартакіади народів СРСР з кульової стрільби Наталія Ярмоленко та Любов Чернишова. Пригадується значно ширша порівняно із сучасними мірками, вікова амплітудою першокурсників – староста курсу був на 13 років старший за наймолодших.
  На превеликий жаль, за пів віку, що минув після закінчення навчання в УСГА, з 116 випускників 40 наших однокурсників відійшли у засвіти. Тож ми згадали їх поіменно. І хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять тих, хто полягли на фронтах нинішньої війни проти російського агресора.

  За давньою традицією, перед початком переклички випускників вітав директор Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства Роман Василишин. Він розповів про сьогодення інституту та університету загалом, сучасні цілі і завдання колективу та перспективи Alma mater на майбутнє.
  За допомогою короткої презентації та архівних фото з студентського життя в УСГА ми зробили короткий ретроспективний екскурс в історію навчання, роботи і дозвілля. З особливою теплотою згадали наших деканів – доцентів Г.В. Дубініна та В.С. Наконечного, всіх викладачів і ще раз подякували рідній академії, яка дала нам не тільки фах, а значно більше – почуття єдиної родини, великої та дружньої студентської сім’ї.
  Напевно, немає ще одного такого випуску інженерів лісового господарства, який міг би похвалитися, що у його рядах навчалися майбутні: перший віцепрем’єр міністр України, міністр лісового господарства України, заступник міністра лісового господарства Дагестану, академік Академії наук Узбекистану, почесний і перший директори ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України, керівник департаменту Міноборони України і багато інших достойників.

  Після завершення переклички ми гуртом поклали квіти до меморіалу викладачам і студентам, які загинули, захищаючи Україну у Другій світовій війні та до стилізованої стели у щойно відкритому Сквері пам’яті випускників, студентів, викладачів, співробітників університету, воїнів-героїв, які полягли за нашу свободу і незалежність у боротьбі з російськими загарбниками. Потому пройшли новими перлинами ботсаду, відвідали свій гуртожиток, прогулялися знайомими до болю місцинами Голосіїва. І, звісно, пообідали у студентській їдальні (як же без цього?).

  Наступну зустріч запланували провести, не чекаючи п’ятирічного періоду, – одразу після переможного завершення війни з рашистами. Ми віримо у нашу Перемогу! Бо без віри нема майбутнього.

  До нової і скорої зустрічі, дорога наша Alma mater!!!

Віктор Маурер,
професор