Святкування Колодія: народні вірування, масові забави і профорієнтація

У цьому році Колодія в Україні відзначають з 24 до 29 лютого – напередодні Великого посту. Колодка символізує собою частину Дерева Життя – «Колоду». Мало помалу ми втрачаємо деякі цінності нашого світобачення, тому надзвичайно важливо інформувати наших студентів про такі традиції, звичаї та обряди і надавати їм можливості «постійно навчатися і рости» (за Бодо Шефером).

Ірина Магей – студентка спеціальності "Управління навчальним закладом" на святкуванні Колодія у 2019 році

Особливо приємно, коли наші студенти беруть участь у таких заходах. Сьогодні учасники святкування Колодія очікують насиченої соціокультурної та спортивної програми, яка включає конкурси, квести, туристичні випробування, де кожен може проявити свою винахідливість, силу та розум, а також отримати нові навички: в’язання вузлів, надання першої медичної допомоги та ін. Діти та їх батьки під час станційних ігор та вікторин зможуть більше дізнатися як про старовинні традиції святкування Колодія, так і про українські традиції, звичаї та обряди Колодія, бога шлюбу, примирення та взаєморозуміння, поновлювача втрачених сил навесні. Колодій приходить до нас на останньому тижні перед Великим постом.

Колись добрі люди пошановували своє повесніле сонечко святом на честь Колодія, тієї благословенної пори, коли зима зустрічається із весною. Це велике свято тривало упродовж семи днів. Усі ці дні люди не роблять значних робіт, не шиють і не прядуть, а славлять свого бога Колодія та сонце, весну і світло.

Після урочистої зустрічі запрошують Колодія до себе на гостини. Першого дня відзначають родини його. У понеділок, напередодні Великого посту, на Масляну (так називають цю пору, бо тоді вживають переважно молочні страви, передусім вареники з сиром та маслом) зранку жіноцтво збиралося в корчмі справляти Колодки. 

Одна з жінок клала на стіл невеличке звичайнісіньке полінце, що символізує собою частину Дерева Життя – «Колоду». Інші жінки вповивають колодку полотняним шматтям. Купивши горілки, сідають за стіл навколо неї, п’ють та вітають одна одну з народинами.

Сповита колодка залишалась в шинку аж до суботи, бо у понеділок вона народилася, у вівторок хрестилась, у середу похрестини, у четвер колодка помирає, в п’ятницю її хоронять, а в суботу оплакують. Звичайно, ніхто за нею не плакав, веселі розваги тривали як при «народженні», так і при «смерті».

Після святкування народин Колодки заміжні жінки обходили ті родини, де були парубки, що не поженилися шлюбного сезону впродовж останніх м’ясниць, і прив’язували матерям колодку до ноги. У такий спосіб карали і дівчат, які перебирали женихами і не встигли пошлюбитися, а вже пора мати діток, носити і пестити їх на руках, як і матерям колисати колисочку з онуками. Дівочу колодку оздоблювали барвистими стрічками та паперовими квітками і прив’язували до лівої руки, а не так як хлопцям до ноги. Парубки заздалегідь готувалися до Колодія, від якого можна відкупитися грішми або горілкою, а ще намистом, стрічками чи хустиною. Таким Колодій нагадує: «Не женився єси, то колодку носи!» Ось так, бог шлюбу не лише благословляє подружнє життя, а і карає тих, хто легковажить ним та порушує обітницю. 

Це свято багате веселими та радісними ігрищами. Бог Колодій жартує, однак водночас і навчає тих, хто не одружився або не має дітей, бо він ще і опікун подружнього життя, сприяє скріпленню нової родини, дбає про здоров’я і життєві радощі, охороняє від недуг.

У часи, коли люди проводжають зиму та закликають весну, Колодій допомагає їм повертати втрачене здоров’я, бо саме тоді людина відчуває загальну втому, безсилля – не вистачає свіжої сонячної садовини та городини. А тому ще ранньої весни, влітку та на початку холодів, коли цвіте та буяє рослинне царство, вміли наші далекі предки готувати Колодіїв напій.

Барвистого різнотрав’я в доброго бога вдосталь: медунка, подорожник, цикорій, яглиця, м’ята, чебрець, липовий цвіт, кропива, деревій, горобина, калина, смородина, аґрус, первоцвіт, підмаренник, верес, материнка... Особливо для сонячного напою відшукуються сонячні рослини, які цвітуть яскравими квітками жовтого кольору.

У давнину таємниці приготування божественного напою Колодій довіряв лише вибраним людям: чародіям, ворожбитам, характерникам, бо вони особливі – «знахарські», а тому здатні повертати здоров’я навіть приреченим смертельною недугою хворим. Запалений сонцем Дажбога, очищений вогнем Сварожича, замовлений душею зоряного неба предків медово-сонячний напій спроможний очистити від скверни не лише тіло, а й душу.

Упродовж усіх семи днів наш прадавній народ смакує Колодієві напої. Сьомого дня разом з Колодієм повинні були вмерти усі злі та ворожі сили, а тому в кінці розваг Колодій ще раз щедро обдаровував людей своєю сонячною іскристою добротою. Всі раді йому, цілуються, жартують та співають пісень, бо наближається Святе Воскресіння:

Ой спасибі, Колодію,
Що зібрав до купки,
Гостювали, цілувались,
Аж злипались губки!

Святкування спільного свята Колодія, смакуючи млинцями, гуртуючись в іграх, забавах, пізнаючи звичаєву культурну прадавню спадщину, додавало сил, енергії, віри в майбутнє всім учасникам дійства, особливо дітям...  

У наші дні на святі Колодія організовують родинні змагання, де для перемоги потрібно проявити згуртованість та злагодженість дій всіх членів сім’ї. Під час заходу вони радо спілкуються, частуються варениками та млинцями, а також отримують масу задоволення. Наприкінці свята кожний на папері може написати те, що він хотів би залишити у минулому та кинути у вогнище. За традицією спалюють опудало – «Чучеліну». А з ним  – всі тривоги, прикрощі, труднощі, непорозуміння, безгрошів’я, хвороби... 

Ірина Магей на таких заходах має ще одну важливу місію. Ознайомити школярів з рідною Alma Mater, факультетом та спеціальностями кафедри, запросити на навчання і своїм власним прикладом студентки-волонтерки привабити, переконати, надати інформацію не тільки про гуманітарно-педагогічний факультет й університет, а і про можливості кафедри культурології, фізичного виховання і військової кафедри.

Тамара Ковальчук,
доцент кафедри управління та освітніх технологій
гуманітарно-педагогічного факультету