20 листопада – День працівників сільського господарства України

20 листопада 2022 року
Єдиний засіб утримати державу в стані незалежності від будь-кого –
це сільське господарство. Володій ви хоч усіма багатствами світу,
якщо вам нічим харчуватися – ви залежите від інших.
Торгівля створює багатство, однак сільське господарство забезпечує свободу.
Жан-Жак Руссо
 
  День працівників сільського господарства – професійне свято сільськогосподарських працівників у низці країн.
  День працівників сільського господарства України – професійне свято працівників сільського господарства, підприємств із переробки сільськогосподарської сировини, харчової промисловості, заготівельних, водогосподарських та обслуговуючих підприємств і організацій агропромислового комплексу України.
  День працівників сільського господарства відзначається в Україні щорічно в третю неділю листопада згідно з Указом президента №428/93 від 7 жовтня 1993 р.
   Сільськогосподарська галузь для української держави завжди була однією з пріоритетних сфер розвитку як зовнішньої, так і внутрішньої економіки країни. Господь наділив українську державу багатими на чорнозем, родючими землями, крім того, після розпаду СРСР аграрний сектор отримав нове дихання, доступ до найбільш ефективних закордонних технологій і методів обробки землі. Це дозволило організувати агропромислову галузь як одну з найбільш важливих стратегічних напрямів не тільки в економічному відношенні, але і активною політичною та геополітичною складовою життєдіяльності українського суспільства – dilovamova.com.
 
 

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ТА НИНІШНЯ СИТУАЦІЯ В ДЕРЖАВІ

   Землеробство у світі було відкрите більше ніж за шістсот поколінь до нас, тому це досить старовинна справа. Україна з давніх часів славиться своїми чорноземами, а сільськогосподарські продукти є однією з основних статей експорту вже багато століть. Так, за античних часів від причорноморських грецьких колоній до Афін щороку поставлялося 17 тис. т зерна.
   З другої половини першого тисячоліття на українських землях з поширенням борони і плуга почали використовувати двопільну, а потім – трипільну систему землеробства.
   У пізніші часи характер землеволодіння мав регіональні особливості. Так, у Придністровських районах селянам надавалося стільки земля, скільки вони могли обробити. На Правобережній Україні утвердилася фільварково-панщинна система, за якою селяни мали відробляти певну кількість днів на землі феодала.
   Але спільною рисою землеробства Наддніпрянщини, Лівобережжя, Слобожанщини, Північного Причорномор’я та інших регіонів сучасної України було екстенсивне введення господарства.
   При цьому серед основних культур були жито, пшениця, ячмінь, овес, гречка, горох. З кінця XVIII ст. почали зростати площі під технічними культурами: коноплею, льоном, тютюном. Також почали вирощувати картоплю та конюшину.
   У свої господарствах селяни вирощували різноманітні городні культури: гарбузи, часник, цибулю, хрін тощо.
  Необхідно відзначити, що після скасування кріпосного права в України (1861 р.) широкого розповсюдження набув фермерський тип господарювання, на відміну від російських сіл, де переважало общинне господарювання. Але більшовицький експеримент з колективізації призвів не тільки до втрати мотивації селян щодо підвищення продуктивності праці, але й до національної трагедії – голодоморів, що до радянської влади вважалося неможливим на родючих українських землях.

   У перші роки незалежності України було впроваджено немало реформ та вкладено багато зусиль для розвитку сільськогосподарської діяльності. Сьогодні наша країна досягла успіхів у цій справі та є знаною далеко за її межами. Серед іншого варто зазначити, що за рік в Україні вирощується у сім разів більше зерна, ніж кави у всьому світі.
   Перспективним вважають і вирощування кукурудзи та розведення курей. Окрім цього, наша країна є світовим лідером із виробництва соняшника – daytoday.ua.
   У зв’язку з війною стан сільського господарства значно погіршився. За словами заступника директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», виконавчого директора Північного міжрегіонального наукового центру НААН д.е.н. Олександра Нечипоренка, за попередніми оцінками науковців, потенційна пряма шкода, якої було завдано вітчизняній сільськогосподарській інфраструктурі та її активам внаслідок повномасштабної агресії рф проти України, перевищує 6 мільярдів доларів.
   «Додаткові економічні втрати галузі від війни лише у 2022 р. очікуються у розмірі близько 22 мільярдів доларів, а зниження доходів сільського господарства та суміжних секторів – від 10 до 30%. За підсумками 2021 р., частка агропромислового комплексу становила 10,6% національного ВВП. Проте оцінку наслідків бойових дій для аграрної галузі ускладнює нестача аналогії, коли у війну була б залучена країна з настільки масштабним і важливим для світового ринку сільськогосподарським сектором, як Україна», – каже науковець.
   Центр досліджень продовольства та землекористування KSE Institute спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства в аналізі «Огляд непрямих втрат від війни в сільському господарстві України» вказує, що цей показник у сільському господарстві через зменшення виробництва, блокаду портів та подорожчання виробничих чинників оцінюють у 23,3 мільярда доларів.
   «Через три місяці після початку повномасштабної війни збитки в аграрному секторі України вже сягнули 4,3 мільярда доларів, що становить майже 15% капіталу держави. Найбільшу частину втрат фіксують через знищення чи пошкодження сільськогосподарських угідь та відсутність збору врожаю. Нині чітко визначити суму збитків аграрного сектору внаслідок бойових дій неможливо через їх продовження. Однак непрямі втрати в сільському господарстві очікують у розмірі приблизно 23,3 мільярда доларів», – зазначає заступник голови правління Асоціації представників малого та середнього бізнесу Києва Вікторія Тютюнникова.
   У квітні 2022 р. український уряд направив до ЄС докладну інформацію, чого потребує сільськогосподарський сектор для відновлення. Координувати очікувану допомогу має Єврокомісія.
   «Найбільш очікувані витрати міжнародних донорів – це фінансування програм з розмінування території. За оцінками Української асоціації саперів, нині близько 83 тис. кв. км забруднено різними типами вибухових предметів. До прикладу, за даними Продовольчої та сільськогосподарської організацій ООН (ФАО), вартість розмінування в Хорватії становила близько 1,25 євро за 1 кв. км, вартість знищення однієї складованої протипіхотної міни – 0,56 євро. З огляду на ці витрати вартість заходів з розмінування в Україні лише вказаної площі перевищує 10 мільярдів доларів», – інформує Олександр Нечипоренко.
   Зазначимо, що велику частину міжнародної допомоги залучив Євросоюз. Наприклад, з 1 вересня у Державному аграрному реєстрі розпочато приймання заявок в межах нової програми допомоги малим агровиробникам на загальну суму понад 1,5 мільярда гривень, яка фінансується з бюджетної підтримки ЄС – ukurier.gov.ua.
                 
 

Щиро вітаємо всіх працівників сільськогосподарського профілю з їх професійним святом! Бажаємо терпіння, міцного здоров’я, рясних врожаїв та мирного неба!

 
Марія Поливач,

директор музею історії НУБіП України 

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook