Інтерв'ю

ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА

Інтерв’ю доцента Мельника Олексія Олеговича з Заслуженим працівником ветеринарної медицини, начальником управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Кульбако Віктором Дмитровичем: «Абітурієнтам 2022 року скажу: вступайте на факультет ветеринарної медицини НУБіП України – флагман ветеринарної освіти України, не пошкодуєте! Лікар ветеринарної медицини – це професія, що буде потрібна завжди, а ті, хто будуть володіти нею зможуть забезпечити собі цікаву роботу і достойне життя».

Представтесь будь ласка.

Випускник 1987 року ветеринарного факультету Української сільськогосподарської академії, нині Національний університет біоресурсів і природокористування України, Кульбако Віктор Дмитрович. Народився 19 квітня 1961 року у селі Сморшки Козелецького району Чернігівської області у селянській родині.

Скажіть будь ласка, що вплинуло на вибір вами професії лікаря ветеринарної медицини?

З раннього дитинства я знав, що таке селянська праця і що таке тваринництво і те, що тварини, як і люди, час від часу потребують лікарської допомоги. Це з рештою вплинуло і на вибір моєї майбутньої професії. Після закінчення восьмого класу школи у вересні 1976 році я став учнем Козелецького ветеринарного технікуму, що у Чернігівської області, який з успіхом закінчив у лютому 1980 року.

А що було далі?

Після закінчення технікуму з березня по квітень 1980 року я попрацював ветеринарним фельдшером колгоспу «Жовтнева зоря» села Макіївка Варвинського району Чернігівської області. Однак не довелося мені довго затриматися на цій посаді, оскільки у квітні 1980 року я був призваний до лав Радянської Армії.

А як проходила ваша служба, вона теж якимось чином була пов’язана з ветеринарією?

Ні не була. То був інший час і інша країна в якій виросло моє покоління. Я служив у прикордонних військах. За два роки служби став відмінником прикордонних військ СРСР другого та першого ступеня, а також відмінником Національної гвардії Німецької Демократичної Республіки. Було таке у моїй біографії. За час служби я дослужився до звання старшини прикордонних військ. Між іншим, нас у родині є три брати і всі служили в армії і всі ми з неї прийшли старшинами. Так склалося. Доречі, мої брати Микола та Василь теж ветеринари, а Василь, молодший з них, закінчив той самий факультет, що і я.

То під час служби ви виявилися гідним сином своєї рідної Чернігівщини і нашої Української землі. І мабуть перед вами відкривалася кар’єра військового?

Так, були такі пропозиції і були такі думки, але я залишився вірним професії ветеринарного лікаря і після звільнення з лав Радянської армії у вересні 1982 року я став студентом ветеринарного факультету Української ордена трудового червоного прапора сільськогосподарської академії. Потужного навчального закладу, що нині називається Національний університет біоресурсів і природокористування України.

Скажіть будь ласка, а що вам запамс’яталося із вашого студентського життя?

Це були цікаві роки. Головна цікавість в тому, що ми були молодими. Звісно ж запам’яталися викладачі, що були висококласними професіоналами своє справи. Це і професор Гіммельрейх Герман Олександрович, і доцент Бичков Юрій Петрович, доцент Вовк Дмитро Михайлович, професор Нагорний Іван Сергійович та багато інших. В силу сімейних обставин мені з вересня 1984 року довелося переводиться на заочне відділення ветеринарного факультету Української ордена трудового червоного прапора сільськогосподарської академії. Зараз заочників, тих хто навчався без відриву від виробництва, на ветеринарних факультетах немає. В той час у студентів заочників було кілька сесій на рік, кожна з яких тривала не менше місяця і вимоги до заочників були не меншими ніж до стаціонарників. Нашу Alma Mater я закінчив з успіхом у лютому 1987 року і отримав фах ветеринарного лікаря.

Отже ваша дорога в професії почалася трошки раніше ніж у тих, з ким ви поступали? Розкажіть будь ласка про ваш шлях у нашій професії.

Перейшовши на заочне відділення я з вересня 1984 року по червень 1987 року працював на посаді головного ветеринарного лікаря колгоспу ім. С. М. Кірова у селі Світличні Варвинського району Чернігівської області. З червня 1987 року я стає другим, а згодом і першим секретарем Варвинського райкому комсомолу Чернігівської області де працював до березня 1990 року. З березня 1990 року по грудень 1998 року обіймав посаду головного ветеринарного лікаря, головного державного інспектора ветеринарної медицини Варвинського району Чернігівської області. У грудні 1998 року працював Головою Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області. На цій посаді я пропрацював до грудня 1999 року. Після чого повернувся на посаду головного ветеринарного лікаря, головного державного інспектора ветеринарної медицини Варвинського району Чернігівської області де працював до квітня 2002 року.

То ваша професійна діяльність була пов’язана не лише з ветеринарною медициною, але й з певною політичною діяльністю?

Так, якось так склалося. У 2002 році я закінчив факультет економіки та управління персоналом Міжрегіональної академії управління персоналом і отримуав фах – економіст, менеджер персоналу. До цього змушувала моя політична та адміністративна діяльність. У квітні 2002 року я був обираний головою Варвинської районної ради Чернігівської області і на цій посаді працював до січня 2006 року. У січні 2006 року я повернувся у нашу професію і був призначений начальником Головного управління ветеринарної медицини у Чернігівській області.

Як видно ваша професійна і політична діяльність була дуже насичена. Ви мабуть маєте і нагороди?

Так, є і нагороди, але головними для мене є дві. Перша - це звання Заслужений працівник ветеринарної медицини України, що була присвоєна Указом президента України у 2009 році, яка свідчить особисто для мене проте, що я недаремно працював і працюю лікарем ветеринарної медицини і недаремно свого часу той факультет, що нині називається факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України. Друга – це звання Почесний член кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка НУБіП України, що є підтвердженням не лише моєї співпраці з цією кафедрою з якої починається підготовка лікаря ветеринарної медицини, але й великої поваги до своєї Alma Mater яка колись дала дорогу в професію і «кусок хліба» в руки.

Скажіть будь ласка, а ви буваєте на рідному факультеті?

Звісно ж буваю. Відвідую кафедру анатомії, гістології і патоморфології тварин, Почесним членом якої я є. Відвідую і інші кафедри факультету, адже у мене є багато друзів на рідному факультеті. Хтось вчив мене, з кимось, плюс-мінус кілька років, вчився я.

Що ви можете сказати про факультет ветеринарної медицини НУБіП України?

З тих пір як я вчився минуло вже багато років. Багато що змінилося як в нашій державі, так і на тому факультеті на якому колись вчився я і який дав мені в руки прекрасну професію лікаря ветеринарної медицини. Загалом факультет розвивається і постійно покращує свою матеріально-технічну базу та методи навчання. у Сучасному світі загалом та ветеринарній науці зокрема з’явилося багато чого нового і це тнове і навіть новітнє поступово впроваджується у навчальний та науковий процес на факультеті. На справді наш факультет є флагманом ветеринарної освіти в Україні, а поде яким питанням і у світі. Можете мені повірити. Я знаю, що говорю. Так було до початку клятої російсько-української війни. Думаю, що після війни з новою силою розцвіте Україна і не лише розцвіте, але й забуяє факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Зараз складна ситуація в Україні – іде війна, але освіта повинна розвиватися. Скажіть будь ласка, що ви можете побажати абітурієнтам 2022 року?

Відповідаючи на це питання почну з війни. Зараз я очолюю управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області. Всім відомо, що робилося в Чернігові з початку вторгнення Росії в Україну. Понад 70 % Чернігова вщент зруйновано. Не дивлячись на постійні обстріли та бомбардування Чернігова і досить частого перебування у бомбосховищах наша служба продовжувала працювати і чітко виконувати свої обов’язки. Навіть за відсутності зв'язку, без світла, без води та їжі. Все це тому, що ми віддані своїй, колись обраній професії. На рахунок того що я можу побажати абітурієнтам 2022 року? Скажу так. Сучасний світ потребує не просто освічених, а високо освічених людей у всіх сферах людської діяльності. Тому, тим хто хоче зв’язати своє життя з ветеринарною медициною я можу порадити лише одне – вступайте на факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України. Впевнений ви не пошкодуєте! Як ні разу не пошкодував і я, що вибрав саме цю професію і закінчив саме цей факультет! Ветеринарна медицина - це професія, що буде потрібна завжди, а ті, хто будуть володіти цією професію зможуть забезпечити собі цікаву роботу і достойне життя.

Дякую вам за розмову.

Дякую і вам. На останок ще додам. Війна закінчиться і без сумніву перемогою України. Ми відбудуємо нашу державу і все буде Україна, квітуча Україна. Тому вступайте, закінчуйте цей факультет й будете ви квітучими в квітучій державі.

СЛАВА УКРАЇНІ!
І СЛАВА ФАКУЛЬТЕТУ ВЕТЕРИНАРНОЇ
МЕДИЦИНИ НУБІП УКРАЇНИ!

Розмову провів доцент кафедри анатомії,
гістології та патоморфології тварин
ім. акад. В.Г. Касьненка НУБіП України
Мельник Олексій Олегович