Руслан Черевань: завдяки професії інженера-автоматника, думаю, знайду своє «місце під сонцем»

     …І який учень не мріє про автоматику, робототехніку та інформаційні технології? – запитав один із учнів середньої загальноосвітньої школи № 243 м. Києва, коли її директор Ліна Матвєєва представила нас школярам. З цього і розпочалося знайомство із випускником 11-го класу Русланом Череванем – напрочуд цікавим і амбітним юнаком, який разом з родиною переїхав до столиці з Донеччини. Це було у вересні і тих пір хлопець та його друзі неодноразово побували на кафедрі автоматики та робототехнічних систем ім. акад. І.І. Мартиненка, ознайомилися із лабораторіями та перспективами, які відкриває навчання тут. Побачене вплинуло на вибір Руслана - він вирішив навчатися у НУБіП.

• Чому такий вибір?

     – Те, що для мене автоматика та комп’ютерна техніка в пріоритеті зрозуміло давно. Головне, де навчатися і які можливості щодо працевлаштування. Звісно, я ознайомився і з рейтингом університетів. Хоча, після побаченого у НУБіП, інші варіанти вже не розглядав.
     Під час перебування на кафедрі автоматики та робототехнічних систем познайомився зі студентами, які навчаються у Варшавському університеті. Вони мені розповіли, що відмінностей у навчанні немає. Але для мобільності сучасного студента та кращого володіння тією ж англійською – це необхідно.
     Свою роль відіграла і участь викладачів університету у житті нашої школи. Це і підготовка учнів для участі в олімпіаді НУБіП, і консультування в конкурсах наукових робіт МАН, і проведення професійних конкурсів, і підготовка до ЗНО. Тут мені взагалі пощастило: виграв головний приз від Ради роботодавців – сертифікат для навчання на підготовчому відділені. І взагалі хочу зазначити: завдяки такому тісному спілкуванню з викладачами НУБіП багато випускників моєї школи обрали саме цей виш.

• Чим керувався при виборі фаху?

     – Для мене професія автоматника є, так би мовити, широкопрофільною, оскільки ти себе можеш реалізувати і в програмуванні, і в схемотехніці, врешті в проектуванні і експлуатації засобів і систем автоматики, тож думаю, своє «місце під сонцем» знайду. Хоча багато молоді для самореалізації, шукають можливостей працевлаштування за кордоном. Я ж переконаний, що і в нашій державі створюються сучасні підприємства, які випускають конкурентну продукцію, а в них без автоматизації неможливо. З великим нетерпінням чекаю на обіцяні екскурсії на високотехнологічні і автоматизовані підприємства нашого регіону, з якими співпрацює кафедра.

Розмовляв доцент кафедри автоматики та
робототехнічних систем ім. акад. І.І. Мартиненка Володимир Решетюк