"Казочка про дистанційне навчання", Андрій Шостак

Як тільки дізнався, що їдемо додому, бо карантин, дуже зрадів, адже – Ні! навчальному процесу, - Ні! турботам, відпочинемо вдома, буде час виспатися, погуляти з друзями. Але прийшло сповіщення в ельорн, що не буде все так гладко: «Вас вітає дистанційне навчання!». Реакція - :(. Ну, але ж усе не так погано, в принципі ти вдома, із сім’єю, з друзями, до яких не можна вийти, ну це таке, на те ж є різні відеочати. О ні! Їх же можуть використати і в навчальних цілях. Щось із цим треба робити. Можливо зроблю всі роботи наперед, щоб не треба було потім робити. Ще й плюс дистанційного в тому, що деяких предметів тут немає. Клас! Таааак, з чого почнемо, О – історія. Це легко, до того ж я в школі її знав. Зараз подивимося, що там у нас. Ой мабуть не встигну я зробити все за сьогодні, ну то нічого, лишу трішки на завтра. …через кілька днів…Щось важка мені ця історія, потім зроблю. Оойй точно, із теорії скоро ж завдання зникне, бо воно в часі обмежене, таак, а, це легко. (45 хв і готово). О, якщо воно таке легеньке, то може і наперед виконаю. …. Ні, не виконаю. Ой, а що це за сповіщення у вайбері? ..Краще б не дивився. Мамо, можеш мене привітати, тепер я буду вдома сидіти щодня по кілька годин, бо в мене пари за розкладом. Ну, нічого не вдієш, це ж навчання, за яке заплатив, треба вчити. Ой, щось повідомлення від старости посипалися, що він хоче? Дякую, Андрію, за приємну новину, тепер предмети, яких не було в ельорні - Є. І робити там також щось потрібно. За цими завданнями геть забув про Римське право, воно ж було настільки цікавим, але зараз – ні, бо доводиться самому розбиратися. Ой, Римське ж на завтра, а я ще і на сьогодні не виконав, що там мені лишилося, зараз подивлюся. Ну, начебто небагато: самостійна із теорії, 2 тести з історії, модуль з англійської, атестація із деонтології. Ну нічого, якось до вечора виконаю. Так, пора мабуть піти поснідати, яка то вже година (14:34) – саме час для сніданку. Якось із відеоконференціями дуже швидко час летить. Мамо, вибач, не маю часу тобі допомогти. Ну все, я мабуть спати піду, завтра зроблю. Доброго ранку, саме час для роботи, на вулиці таке сонечко, вітер десь зник, але навчання – є навчання. Карантин – гуляти не можна. Ой, а що це? Завдання скинули із мого улюбленого предмету – фізкультури. Не повіриш, мамо, треба реферат із фізкультури зробити. Так, сьогодні конференція на 12:00. Але щось мені лячно, адже погода сьогодні не така як учора. Клас, інтернет зник, як і мій розклад пар на сьогоднішній день. Дзвоню до старости, щоб повідомив викладача. Дякую Богу, що викладачі із розумінням ставляться до цього. О, ніби все працює. Якраз встиг на атестацію, але щось тут не так, можна заснути, поки перейдеш із першого завдання до наступного. Ой, нелегкий був тиждень. Сподіваюся, що далі легше буде, адже так багато зробив за ці 5 днів. І щотижня майже все повторюється.

Дистанційне навчання насправді показує рівень залежності людей від Інтернет-ресурсів. Дуже мало вільного часу, при чому карантин стимулює вчитися, адже немає куди йти гуляти, чи ще щось, однак інколи погода так і кличе нас покинути будинок і вийти прогулятися. Вдячний Богові, що живу в селі, адже є куди вийти (власне подвір’я і не тільки). Також вдячний за те, що інколи погода вносить свої корективи, і змушує, хочеш ти того чи ні, відволіктися від навчання.  Батьки просять щось їм допомоги, я відповідаю: «Звичайно, але не довго, я зайнятий». Уже звик до того, що проводжу за ноутбуком часу набагато більше, ніж раніше. Завдань вистачає, навіть із головою, аби ти хотів працювати, але їх виконати цілком реально, щоправда, є одна проблема, яку не врахували. Є діти, у яких проблеми із зором, і які фізично не можуть або не дозволяють собі проводити стільки часу перед монітором. Викладачам, більш, ніж упевнений, не легше, адже всю ту масу робіт, яку ми здаємо вони повинні перевіряти. Дистанційне навчання, вибачаюся, що можливо грубо прозвучить, але показало наскільки студенти не вміють правильно розподілити час, а деякі викладачі систематизувати навчальний процес( у це було на початку, після першого тижня все ніби налагодилося). Ще хочеться сказати, що кожен по-різному підходить до виконання поставленої задачі. Навчився розрізняти людей, по яких одразу видно, що вони хочуть все, нічого не роблячи, або ж виграти за чийсь рахунок. Однак є чимало студентів, які в міру своїх знань, умінь і навичок наполегливо стараються здобути омріяний фах юриста. Впевнений, що і викладачам і студентам було легше, коли була денна форма навчання. Сподіваюся, що це скоро закінчиться і ми повернемося до звичного способу життя.

Загалом враження від дистанційного навчання неоднозначне. Адже і задумуєшся, а як же ти там встигав усе це робити, і вільний час у тебе був. Вдома ті ж самі предмети, задачі, що стоять перед тобою докорінно не змінювалися. Чому ж так важко? Відповіді досі не знайшов. Одразу приходить думка, що ти просто нераціонально використовуєш свій час, але як на мене, вона хибна, адже більшість пар за розкладом, а деякі взагалі зникли, проте час, який мав би перетворитися із робочого у вільний чомусь не квапиться перетворюватися.

P.S.: Вибачте, що відійшов від стандартів есе, думаю, що хороших робіт буде багато. Читаючи зрозумійте, будь ласка, правильно, ні на що не нарікаю, адже інакше не буде, просто розкрив дистанційне навчання очима студента. Всі випадки вигадані, всі співпадіння випадкові.

Андрій Шостак,

студент групи Прав-1905