До 95 річчя від дня народження Миколи ДІДЕНКА!

ДІДЕНКО Микола Кирилович

(1 серпня1929 року, село Зарічне Донецької області
– 1 травня1986 року, місто Київ)

доктор технічних наук, професор

ДІДЕНКО Микола Кирилович – український вчений, інженер-механік, освітянин. Доктор технічних наук (1970), професор (1972), Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1978). Керівник наукової школи «Машиновикористання та інженерний менеджмент» Національного університету біоресурсів і природокористування України (1974-1986). Автор і розробник наукових основ комплектування і оптимального використання машинно-тракторних парків з урахуванням ймовірного характеру змін умов роботи.

 Микола Кирилович ДІДЕНКО народився 1 серпня1929 року в селі Зарічне Краматорського району Донецької області в робітничій сім’ї.

У 1955 році захистив диплом про вищу освіту в Харківському інституті механізації й електрифікації сільського господарства (розформований в 2021 році), здобувши кваліфікацію інженер-механіка.

У період 1955-1957 років викладач Охтирського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства.

З 1957 року по 1960 рік аспірант Українського науково-дослідного інституту механізації та електрифікації сільського господарства (нині Інститут механіки та автоматики АПВ НААН).

У 1962 році захистив дисертацію на тему «Дослідження технологічного процесу збирання кукурудзи повної стиглості в умовах лісостепу Української РСР» на засіданні спеціалізованої вченої ради Луганського сільськогосподарського інституту та здобув науковий ступінь кандидата технічних наук з спеціальності 05.20.03 «Експлуатація, відновлення та ремонт сільськогосподарської техніки».

У 1963–1965 роках – начальник відділу науково-дослідної роботи та впровадження передового досвіду Міністерства сільського господарства УРСР.

З 1965-го року по 1970 рік – старший науковий співробітник Українського науково-дослідного інституту механізації та електрифікації сільського господарства (нині Інститут механіки та автоматики АПВ НААН)

У 1970 році захистив дисертацію на тему «Основи комплектування машинно-тракторного парку колгоспів і радгоспів Полісся Української РСР» та у 1972 році здобув науковий ступінь доктора технічних наук з спеціальності 05.20.03 «Експлуатація, відновлення та ремонт сільськогосподарської техніки».

З 1970 року – доцент, пізніше професор кафедри експлуатації машинно-транспортного парку Української сільськогосподарської академії. У 1975-му році обійняв посаду завідувача кафедри.

У 1978-му році, за написання підручника «Експлуатація машинно-тракторного парку», перевиданого декілька разів, нагороджений Державною премією УРСР в галузі науки і техніки. Тоді ж нагороджений орденом «Знак Пошани».

Автор 132 наукових робіт, зокрема, 5 авторських свідоцтва на винаходи. Розробник наукових основ комплектування і оптимального використання машинно-тракторних парків з урахуванням ймовірного характеру змін умов роботи, досліджував напрямки вдосконалення організаційних форм використання машинно-тракторних парків.

У 1982-му році залишив посаду завідувача кафедри експлуатації машинно-транспортного парку, до своєї смерті обіймав посаду професора. Проживав у місті Києві. Помер на 57-му році життя 1 травня 1986-го року. Похований у колумбарії Берковецького кладовища міста Києва.

Іван РОГОВСЬКИЙ