Коли на нашу землю прийшла велика біда, російські загарбники порушили кордони нашої України, Олег Анатолійович один з перших добровольцем пішов до територіального центру комплектування та без бойового досвіду, без спеціальної підготовки став на захист рідного краю. Було важко. Коли я запитав, чи отримав вже зброю, то він відповів, що поки що довірили лопату. І це не жарт. Бо треба було насипати пісок та будувати укріплення, вчитися воювати.
    А далі були запеклі бої, гіркота відступу, радості перемоги та звільнення рідної землі. І всюди наш колега не ховався за спини, а власним прикладом, як і в університеті, показував як треба працювати. Зростала бойова виучка, збільшувалося число підлеглих та не змінювалося відношення до справи.
    Приємно, що керівництво Збройних сил України цінує роботу своїх підлеглих. Не залишився поза увагою і вклад Олега Анатолійовича. І від 16 січня груди наставника молоді, викладача буде прикрашати бойова нагорода, почесний нагрудний знак «Срібний хрест», яким нагороджують тих осіб офіцерського складу, які вміло керують діями підрозділу.