Першокурсник механіко-технологічного факультету Юрій Бабіюк: у НУБіП дають і теорію, і практику

     Першокурсник механіко-технологічного факультету Юрій Бабіюк дуже ретельно обирав виш і спеціальність. Він зважував геть усе: і перспективи галузі, і працевлаштування, враховував особисті уподобання і здібності, можливості самореалізації та розвитку. Врешті-решт зупинився на НУБіП та інженерії. Пропонуємо ознайомитися з його історією.

– Звідки родом і як потрапив сюди?
– Приїхав я з міста Кропивницький, що на Кіровоградщині. Хоча моя мама за фахом – агроном, обирав, куди вступати, самостійно. На сьогодні агропромисловий комплекс – це 60% вітчизняної економіки, а, отже, з працевлаштуванням проблем не буде. Навчався у школі з математичним спрямуванням, тому математика, інженерія – це моє, хоча й гуманітарні науки даються мені з легкістю. Дивився на столичні виші, а НУБіП – один із трьох найпрестижніших. А найголовніше, що тут дають і теорію, і практику. Стільки лабораторій, як тут, я не бачив ніде.

– Які твої перші враження від навчання?
– Мене вразила величезна кількість гуртків, клубів за інтересами і фахом, вже не кажучи про великий спектр художньої самодіяльності та спортивних секцій. Сподобалося й те, що викладачі, яких я знаю, сучасні і йдуть в ногу з часом. Це дуже важливо, нам, студентам. Однак неприємно вражає пасивність та інертність багатьох студентів. І навіть різноманітними заходами і розвагами їх ні за що не витягнути із гуртожитку.

– Розкажи про свої захоплення.
– Дев’ять років я займався на цимбалах, граю на гітарі. Хотів би ще навчитися грати на фортепіано і скрипці. Взагалі, я людина активна і відкритий для нового. Маю обов’язки в студентській організації та студраді. І намагаюся розбавити цим навчання.

– Про навчання. Чого не вистачає?
– Вільного часу. А ще хотілося б більше вчити англійської мови. Адже, як мені відомо, при вступі до магістратури є відповідний іспит, бо один семестр, який ми маємо, на мою думку, замало. До речі, зараз самостійно вчу ще й німецьку. 

– І традиційне питання: як нарисна геометрія?
– Вчимося, виправляємо, ламаємо її потрохи…

– Ким себе бачиш за років п’ять-шість?
– Хочу поїхати на стажування за кордон, щоби перейняти передовий досвід, попрацювати за фахом, потім купити землю і займатися агробізнесом.

– Кожен інженер має свою мрію. А яка твоя?
– Хотілося б розробити новий прилад або механізм чи, наприклад, систему обробітку грунту, щоб залишити свій слід в історії. Але це пізніше, спочатку вивчу наявне.

Розмовляла Ольга Наконечна