30-й річниці Чорнобильської катастрофи: розпочала роботу ІІІ міжнародна науково-практична конференція «Екологія-філософія існування людства»

26 квітня 2016 року

     26 квітня 2016 року розпочала роботу ІІІ міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Екологія-філософія існування людства», присвячена 30-й річниці Чорнобильської катастрофи, організована факультетом захисту рослин, біотехнологій та екології.

     Чорнобильська катастрофа торкнулася кожного українця. Тільки у нашому колективі зараз працюють 24 ліквідатори цієї аварії, розпочав роботу конференції начальник наукової частини Володимир Отченашко.

     Сьогодні зранку йде дощ, ніби сама природа сумує за сотнями тисяч людей, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Вона торкнулася всього світу, зазначив ректор університету Станіслав Ніколаєнко. Поміряти наслідки цього лиха неможливо. Прямий збиток для України оцінюють у 180 мільярдів доларів. За нинішнім курсом це приблизно чотири валові внутрішні продукти нашої країни. Понад 145 тисяч квадратних кілометрів виявилися забрудненими радіонуклідами, третина з них – землі сільськогосподарського призначення. Якщо ж говорити з точки гуманізму, то обчислити збитки неможливо. Бо як можна висловити в цифрах втрачене життя людини або дитини?
     Тому на цій конференції науковці повинні обговорити причини Чорнобильського лиха, його наслідки і віднайти шляхи, щоб убезпечити себе від них. Сьогодні до 10 відсотків бюджету країни спрямовано на підтримку постраждалих від Чорнобиля – їх лікування, харчування, оздоровлення дітей, подолання наслідків катастрофи. Але щоб дійсно мати ефект ця цифра має бути більшою втричі.

     Вчені нашого університету, його Українського інституту сільськогосподарської радіології та їх колеги вносять надзвичайно вагомий внесок у подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, продовжив Станіслав Ніколаєнко. Вони вивчають реакцію природи і надають рекомендації органам виконавчої влади, як на ці зміни реагувати, досліджують ґрунти, сільськогосподарську продукцію тощо. Наприклад, рекомендують харчові добавки до раціону годівлі худоби, аби молоко було придатним до вживання. Постійно моніторяться і природні процеси в зоні відчуження та на самій станції. Досвід українських радіологів величезний і дуже потрібний. Це показав приклад їх неоціненої допомоги Японії, коли там сталася катастрофа на Фікусімі.

     Нинішня конференція має на меті зробити жорсткий практичний аналіз, вшанувати постраждалих і героїв, які віддали своє життя, захищаючи нас, наголосив очільник університету. Від імені ректорату він висловив слова співчуття рідним загиблих та подякував ліквідаторам аварії, а також наголосив, що цей досвід повинен стати запорукою того, що подібна трагедія ніколи не повториться.

     Своїми спогадами про ті страшні квітневі дні тридцятирічної давнини поділилися співробітники університету, які з перших днів долучилися до ліквідації наслідків аварії.
     Моє життя розділилося тоді на до аварії і після. Та й не тільки моє, а багатьох людей, ліквідаторів, яких на той час було 550 тисяч, 350 тисяч з яких – українці. Я, тоді вже доктор наук, вчений-радіолог, з перших днів був залучений як консультант, а згодом у червні очолив комісію з аналізу забруднення води Дніпровського басейну, пригадує завідувач кафедри радіобіології та радіоекології академік Ігор Гудков. Особливо важливо було зробити спрогнозувати розвиток ситуації. Два місяці ми відбирали зразки з Дніпра, Прип’яті, Чорного моря і нарешті видали благополучний прогноз: з боку води небезпеки немає.

 

     Згодом було прийнято рішення створити першу в Україні кафедру радіобіології, яку довірили організувати і очолити мені. Ми проводили експерименти в зоні відчуження, розробляли засоби з мінімізації надходження радіонуклідів з продукцією сільського господарства. Бо вже з перших місяців стало зрозуміло: основні дози радіації населення отримуватиме саме з продуктами харчування.
    Ігор Гудков виказав гордість за колектив своєї кафедри, який у перші роки після аварії навчав боротися з наслідками лиха сотні спеціалістів – агрономів, зоотехніків, керівників господарств. Тож зараз небезпека зведена до мінімуму, але не до нуля, наголосив вчений.

     Доцент Сергій Грисюк пригадав, як йому, тоді молодому асистенту, довелося брати участь у перших дослідженнях. Він з колегами поїхав до 30 кілометрової зони. Звісно, було трохи страшно. Їх табір базувався біля села Копачі, це приблизно у трьох кілометрах від станції. Сергій Грисюк тоді відповідав за безпеку: всі обов’язково мали носити респіратори, а увійти до величезної їдальні на 400 осіб можна було лише через рамку.

     Вперше масштаби аварії я зрозумів, коли мене призначили відповідальним секретарем урядової комісії, ділиться завідувач кафедри загальної екології та безпеки життєдіяльності Віталій Гайченко. Адже пересічним громадянам ніякої інформації не надавали.
     Що запам’яталось? Безпорадність тодішньої системи цивільної оборони перед загрозою. Абсурдні ідеї. Приміром, знищити у зоні відчуження гризунів. Коли ми, науковці, переконували: до наступного року їх доживе всього 10%. І цей наш прогноз справдився. На жаль, влада не прислухалась до вчених. А ми вже тоді говорили, що природа сама поверне себе до первинного стану, який був до лиха.
     А ще Віталій Гайченко пригадав, як особисто тримав у руках листа за підписом академіка Патона, у якому той категорично протестував проти будівництва Чорнобильської АЕС. Та висловив впевненість, що природні процеси настільки потужні, що все повернеться на свої місця. Потрібно лише докласти багато зусиль.

 

     Тож протягом двох днів науковці обговорюватимуть екологічні наслідки аварії на ЧАЕС для ґрунтів, рослин, тварин та пропонуватимуть шляхи, як убезпечити людство від таких катастроф. Адже, як показав приклад Фукусіми, небезпека їх є.

Ірина Білоус
 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015