З історії Дня Збройних сил України

6 грудня 2020 року
     Щороку в Україні відзначають День Збройних сил України – 6 грудня – професійне свято всіх українських військовослужбовців, які давно заслужили всенародну повагу і шану з боку громадян України. Цей День приурочений до дати прийняття Закону незалежної України від 6 грудня 1991 р. «Про Збройні сили України». Саме ж свято – День Збройних сил України було встановлено у 1993 р. постановою Верховної Ради України від 19 жовтня № 3528-XII.

 

     До складу Збройних сил України входять:

  • Сухопутні війська
  • Протиповітряні війська
  • Військово-морські сили
  • Регулярна і контрактна армія
  • Прикордонники
  • Внутрішні війська
  • Служба надзвичайних ситуацій

     У 2016 р. додався ще один рід військ – Сили спеціальних операцій (ССО ЗСУ). Варто відзначити, що у кожного роду військ є окремі професійні свята, а 6 грудня – відзначає все військо одночасно.

     Коли мова заходить про 6 грудня, то слід пам’ятати не тільки про створення новітньої армії у 1991 р. («День Збройних Сил України»), а й про 6 грудня 1919 р. – початок однієї із славетних сторінок української армії – Першого зимового походу Дієвої армії УНР.

     У 1917 р. постає Українська держава – спочатку як автономія у складі Російської імперії, а згодом і як повністю незалежна Українська Народна Республіка. Активні військові дії більшовиків проти молодої держави і перша окупація значної частини України московськими військами показали гостру необхідність у створенні боєздатної армії, яка здатна забезпечити територіальну недоторканність і суверенітет перед північним агресором.
     Після важких поразок у 1919 р. в зіткненнях з російськими більшовиками і білогвардійцями, а також викошена епідемією тифу, Армія УНР разом із Головним Отаманом Симоном Петлюрою відійшла на західні землі в тодішню Волинську губернію УНР, де у Новоград-Волинському повіті опинилася у «трикутнику смерті» – між більшовиками з північного сходу, поляками з північного заходу і білогвардійцями з півдня.
     4 грудня у Новій Чорториї поблизу Любара Головний Отаман зібрав військову нараду, на якій були присутні командарм полковник Василь Тютюнник та начальник штабу полковник Євген Мєшковський, а також начальники п’яти збірних дивізій. Обговорювали можливість припинення відкритої боротьби і перехід до партизанської боротьби в тилах противника. 4 грудня так і не вдалося виробити спільного рішення. 5 грудня С. Петлюра призначив командувачем ДА УНР (Дієва армія УНР) замість смертельно хворого Василя Тютюнника (помер через два тижні) начальника Запорізької збірної дивізії полковника Михайла Омеляновича-Павленка, а його заступником – начальника Київської збірної дивізії полковника Юрка Тютюнника. 6 грудня відбулася друга нарада, на якій головував прем’єр-міністр Ісаак Мазепа. Після довгих дискусій і суперечок було прийнято одноголосне рішення ліквідувати фронт, а боєздатні частини відправити у рейд по тилах противника з метою зберегти дієздатний кістяк армії, організувати взаємодію з повстанськими загонами для спільної боротьби, завдати окупанту втрат і знищити, де це можливо, його окупаційний апарат й інфраструктуру. За такий рейд активно виступали командарм Омелянович-Павленко і його заступник Тютюнник, що і вплинуло на остаточне рішення.


Командарм Михайло Омелянович-Павленко на листівці на честь
5-ї річниці початку Першого Зимового походу

     6 грудня 1919 р. козаки і старшини реорганізованої Дієвої армії УНР, які залишилися у строю і не бажали переходити на чиюсь зі сторін, під командою Михайла Омеляновича-Павленка (який був підвищений у «ранзі» генерала) вирушили в рейд по тилах противника, який згодом назвали Першим зимовим походом. Перший, бо у 1921 р. був ще й Другий похід під загальним командуванням Юрка Тютюнника, а зимовий – бо почався з початком зими і протривав усю зиму, закінчившись 6 травня.

     У Перший зимовий похід виступило за різними оцінками від 5 до 10 тисяч, як тоді називали, шабель (кіннота) і багнетів (піхота) з артилерією. Оцінки відрізняються через те, що протягом цих п’яти місяців тривали постійні бої і сутички, у яких армія зазнавала втрат, і так само армія поповнювалася за рахунок козаків, які опинилися в партизанських загонах у тилу більшовиків, а потім знову влилися в ДА УНР. Саме бойове ядро складало близько тисячі шабель і дві тисячі багнетів при чотирнадцяти гарматах.
     Історичне і стратегічне значення 3000-кілометрового Першого зимового походу ДА УНР, який почався 6 грудня, важко недооцінити. Наявність армії, яка продовжує боротьбу проти «червоного» окупанта дала підстави Симону Петлюрі говорити з начальником Польської держави і її війська Юзефом Пілсудським про спільний фронт проти більшовиків і саме про допомогу поляків у звільненні України, а не заміни більшовицької окупації на польську. Внутрішня ситуація в Україні була вкрай важкою, населення не бачило ані уряду, ані не чуло про його діяльність, і поява армії у глибокому тилу ворога вселяла надії в українців на звільнення рідної землі. За час походу Дієва армія мала ряд успішних боїв і здобула декілька населених пунктів: 19 березня звільнено Умань, 5 квітня – Бобринець, 16 квітня – Вознесенськ, де здобули багату військову здобич, козаки добре оділися і взулися, а головне – поповнили боєкомплекти.
     Закінчився Перший зимовий похід 6 травня 1920 р., коли частини ДА біля с. Писарівка Ямпільського повіту зустрілися з розвідувальними роз’їздами 2-ї стрілецької дивізії полковника Олександра Удовиченка, яка діяла у складі 6-ї польської армії. З цього приводу в рапорті Удовиченка Петлюрі читаємо: «Повсюди лунає гучний козацький поклик «Слава Україні й Головному Отамані Петлюрі, слава отаману Омеляновичу-Павленку, усій старшині й козацтву славної Дієвої армії!» Того ж дня 6 травня відділи 3-ї польської армії увійшли в Київ, а вже 8 травня у Києві відбувся спільний парад польських частин і української 6-ї дивізії полковника Марка Безручка. На момент зустрічі Дієвої армії з українськими частинами, які вели наступ разом із поляками, її чисельність складала 4 319 чоловік при 81 кулеметі та 12 гарматах.

 

Традиції

     В цей день зазвичай проводиться безліч заходів, які спрямовані на те, щоб показати важливість і цінність армії для нашої країни, про те не цьогоріч в умовах карантину. Президент України вітає військовослужбовців, а також проводиться церемонія покладання квітів до могили Невідомого солдата.
    До цього свята відкривають виставки, показують фільми та проводять концерти на відповідну тематику. Традиційно в цей день у церквах України проводять молебень.
     Також в цей день вручають Премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва.

 

     Доблесть і честь солдатів і офіцерів – в цьому справжня сила будь-якої армії та українські військовослужбовці зберегли все це і примножили. Український воїн – надійний захисник, відданий патріот і людина, для якої честь, свобода і незалежність не порожній звук.

     У цей День ми приєднуємося до привітань на адресу наших славних військовослужбовців, ветеранів і новобранців, солдатів і офіцерів, генералів та адміралів, бажаємо їм міцного фізичного здоров’я, успіхів у бойовій та тактичній підготовці, надійних тилів, кохання і всіх благ! Божих благословень Вам і Вашим родинам! Зі святом!


Марія Поливач,
директорка музею історії НУБіП України  

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook