100 років Соборності України

22 січня 2019 року
     Цього року Україна відзначає знаменну історичну подію – 100-ю річницю проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) – День соборності України!

Урочистості на Софійській площі у Києві з нагоди проголошення Акту Злуки

     …22 січня 1919 р. на Софійській площі Києва відбулося урочисте проголошення Акту об'єднання двох суверенних українських держав – УНР і ЗУНР в одну самостійну соборну державу.
     Так уперше за 600 років Акт Злуки став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення нації, який вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні. Важливо зазначити, саме в цей день рік до того, 22 січня 1918 р., Українською Народною Республікою (УНР) було проголошено ІV Універсалу, який проголошував незалежність УНР від Росії.

     Цей день оголосили всенародним і державним святом. Очевидці згадували, що він видався погожим, з легким морозцем, Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами, зранку в усіх церквах відправляли богослужіння. Головні торжества проходили на Софійській площі, при вході на яку з боку вулиці Володимирської було зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Розміщенням делегацій по місцях та всім церемоніалом свята завідував артист Микола Садовський. Рівно о 12 годині розпочалася урочиста церемонія проголошення Акта Злуки. На масовому вічі посол Західноукраїнської Народної Республіки Лонгин Цегельський передав грамоту Національної Ради «Про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною» голові Директорії Володимиру Винниченку, а член Директорії Федір Швець урочисто зачитав Універсал Директорії:
«…Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу».

     Після урочистого проголошення Злуки на Софійській площі архієпископ Агапіт з духовенством відслужив молебень, тим самим благословивши об’єднання українських земель та відбувся військовий парад галицького легіону Січових Стрільців під командуванням полковника Євгена Коновальця.

 
Агапі́т Вишне́вський (світське ім'я – Антоній Йосифович Вишневський, 1867- 1924 рр.) – український православний церковний діяч, архієпископ Катеринославський і Маріупольський, член Всеукраїнської Православної Церковної Ради, один з ініціаторів створення УАПЦ

 
Євге́н Мих́айлович Конова́лець (1891-1938 рр.) – полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927 р.), перший голова ОУН (з 1929 р.), один із ідеологів українського націоналізму

 


     Наступного дня почав роботу Трудовий Конгрес. Першим питанням на порядку денному було прийняття Акту Соборності. Депутати одноголосно проголосували «ЗА» та вітали спільне рішення аплодисментами стоячи. На основі рішень зазначених в Акті Соборності – Західноукраїнська Народна Республіка перейменовувалась у Західну область УНР (ЗО УНР). Єдиним державним гербом став тризуб замість раніше затвердженого для ЗУНР золотого лева на голубому полотні.
     Варто додати, що Акту Злуки передували передвступний договір, укладений 1 грудня 1918 р. в м. Фастові між УНР і ЗУНР, а також Ухвала УНР від 3 січня 1919 р. про злуку ЗУНР з УНР
(тобто, ратифікація Фастівського договору. Наразі на залізничній станції Фастів добудовується музейний вокзальний комплекс приурочений до знаменної дати).

Залізничний вокзал Фастова того часу

Бронепотяг «Січовий Стрілець», до якого і був причеплений штабний вагон

Історичний вагон-музей

ПЕРЕДВСТУПНИЙ ДОГОВІР,
заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові
між Українською Народньою Республікою й
Західно-Українською Народньою Республікою
про маючу наступити злуку обох українських держав
в одну державну одиницю

  1. Західно-Українська Народня Республіка заявляє цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народньою Республікою – значить заявляє свій намір перестати істнувати як окрема держава, а натомісць увійти з усією територією й населенням, як складова частина державної цілости, в Українську Народню Республіку.
  2. Українська Народня Республіка заявляє цим рівнож свій непохітний намір злитись у найкоротшім часі в одну державу з Західно-Українською Народньою Республікою – значить заявляє свій намір прийняти всю територію й населення Західно-Української Народньої Республіки, як складову частину державної цілости, в Українську Народню Республіку.
  3. Правительства обох Республік уважають зв’язаними повищими заявами, то значить: уважають себе посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю.
  4. Західно-Українська Народня Республіка з огляду на витворені історичними обставинами, окремими правними інституціями та культурними й соціальними ріжницями окремішності життя на своїй території й її населення, як будучій частині неподільної Української Народньої Республіки, дістає територіяльну автономію, которої межі означить у хвилі реалізації злуки обох Республік в одну державну цілість окрема спільна комісія за ратифікацію її рішень компетентними законодатними й правительствснними державними органами обох Республік. Тоді також установлені будуть детальні условини злуки обох держав.
  5. Договір цей, списаний у двох примірниках, як двох окремих оригіналах, призначених по одному для правительств кожної з обох держав, може бути опублікований за згодою обох правительств, т.є. Директорії Української Народньої Республіки й Ради Державних Секретарів Західно-Української Народньої Республіки.

Директорія Української Народньої Республіки:
В. Винниченко
П. Андрієвський
Ф. Швець
С. Петлюра,
Отаман Українських Республіканських військ
Повновласники Ради Державних Секретарів
Західно-Української Народньої Республіки:
д-р Льонгін Цегельський
д-р Дмитро Левицький

Вісник державних законів та розпорядків Західної Области УНР. 1919 р.

Закордонні українські видання. 1919 р.

     Сама ідея соборності українських земель сягає своїм корінням ще з часів Київської Русі, навіть із розпадом якої народ повсякчас стояв за створення власної української держави. За це боролися і гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик… Адже весь цей час українські землі залишалися поділеними між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, а пізніше й між Російською імперією та Австро-Угорщиною.

     І хоч юридично та політично об'єднання українських земель відбулося, та фактично все залишилося на папері. Адже надто різні (зокрема й військові) проблеми доводилося на той час вирішувати обом республікам: ЗУНР боронилася від поляків, УНР – від більшовиків. І обидві, діючи здебільшого порізно, зазнали поразок у цій боротьбі.
     Об'єднання західної та східної України таки відбулося у вересні 1939 р., однак уже під прапором УРСР. Утім, тут уже йшлося не стільки про «одвічне прагнення народу», скільки про особисті домовленості Гітлера і Сталіна щодо розподілу Європи за таємним пактом Молотова-Ріббентропа. І невдовзі «свято свободи, що прийшло зі Сходу», обернулося для населення Галичини та Буковини новими репресіями – уже з боку радянської влади.
     Але попри всі заборони, день 22 січня 1919 р. залишився в пам'яті українського народу. Через 20 років, 22 січня 1939 р., у столиці Карпатської України м. Хуст уперше відбулось святкування Соборності. Тоді під синьо-жовтими прапорами пройшла тридцятитисячна маніфестація на згадку про історичні події 1919 р.

     Наприкінці радянської доби, 21 січня 1990 р., з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки Народний Рух України організував «живий ланцюг», що уособлював Соборність нашої держави. Мільйони тоді ще радянських українців узялися за руки від Києва до Львова, відзначаючи цей день.

День Соборності у Львові. 1990 р.

     З моменту проголошення незалежності України щороку тисячі небайдужих українців у цей день відзначають Акт Злуки (День Соборності України). Наприклад в Києві цього дня всі бажаючі відзначити свято разом з однодумцями приїздять до мосту Патона та символічно об'єднують правий та лівий береги Дніпра «живим ланцюгом», рухаючись назустріч двома колонами – з лівого берега (символізує Українську Народу Республіку) та з правого берега (символізує Західно-Українську Народну Республіку). Після «об’єднання» берегів учасники акції розгортають 30-метровий державний прапор та спільно виконають гімн України та українські пісні.

 

     Подібні акції є важливими для України не лише як відзначення історичного факту, а й задля розуміння, наскільки цінною є незалежність та як важко вона дається нам!

 

Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України

Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015