Манзій Сава Филимонович


 

Манзій Сава Филимонович

Почесний член кафедри анатомії сільськогосподарських тварин
ім. акад. В. Г. Касьяненка

Національного аграрного університету

ДОКТОР БІОЛОГІЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОР ІНСТИТУТУ ЗООЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ

народився 22 грудня 1913 року в селі Осіївка Бершадського району Вінницької області в родині селянина-бідняка – на 7 душ сім'ї землі польової було лише 1,8 гектара. Доводилося ходити на заробітки, і Сава з 7 років став пастухом отари овець, зібраної з усього кутка села. В ті часи в кожному селянському дворі було 8 – 10 овець бо кожухи шили з овечих шкір, а свитки – з овечого руна. По цій причині він пішов у школу лише на 11-му році життя – в 1925 році. Але вчився дуже добре і з першого класу перейшов у третій, а з четвертого – в шостий, зекономивши два роки. Семирічку закінчив відмінником та подав документи для вступу в Тульчинський педтехнікум. Але документи були повернуті з припискою: "Місць для вихідців з селян не залишилося", і Сава Филимонович поступив у зоотехнікум свинарства, що знаходився в селі Красносілка Джулинського району.

Манзій Сава Филимонович

С. Ф. Манзій (перший зправа) –
учень зоотехнікуму свинарства, 1932 рік.

Про всеукраїнський голодомор 1932 – 33 років Сава Филимонович знав не з газет і не з розповідей, а сам пережив його дуже важко. В той час студенти отримували 200 грамів хліба на день і видавався цей хліб зразу на 5 днів – 1 кг. Голодний тут же з'їдав і 5 днів чекав нової получки. Вночі ходили на поля радгоспу, розкопували кагати з кормовими буряками, приносили їх в гуртожиток, і їли сирими чи пекли в грубці. Як розповідав Сава Филимонович – це страшенно неприємна страва. У 1933 році закінчив технікум і, як відмінник, він був залишений в цьому ж районі на посаді районного держінспектора по коню (була у ті часи така посада), відповідальним за підготовку і здачу кращих коней армії. Тут отримував вже пайок – 8 кг кукурудзяного борошна і більше нічого. Але й так було легше.

В той час люди вимирали цілими родинами і навіть селами. Було в Бершадському районі таке село Погоріла. В ньому вимерли всі люди і коли треба було збирати врожай 1933 року, то привезли солдатів, бо збирати його більше було нікому. Не рідкі були випадки канібалізму. Тих, хто дійшов до такого забирала районна міліція і ніхто не знав куди вони дівалися. Та нікого це й не цікавило. Люди стали бездушними, думали де б і що б з'їсти. В обов'язки держінспектора по коню входив догляд за станом групи коней в кожному колгоспі, призначених для армії і здача їх комісії.

Манзій Сава Филимонович

С.Ф. Манзій (перший зліва) – студент
Київського ветеринарного інституту, 1934 рік.

У 1934 році Сава Филимонович вступив до Київського ветеринарного інституту. Вчився лише на відмінно. Весь час був членом студентського гуртка при кафедрі анатомії і любив цю дисципліну. Ні в технікумі, ні в інституті йому родина нічим не допомагала, бо не мала чим. У 1938 році закінчив інститут і одержав дипломом "з відзнакою" і йому було надане право обрати біологічну чи клінічну кафедру і залишитися на ній для викладацько-дослідної роботи. Сава Филимонович обрав кафедру анатомії. Його зарахували старшим лаборантом, а через якийсь час він став асистентом. Але була велика трудність з житлом. Інститут житлом не забезпечував, а Сава Филимонович вже був жонатий на своїй однокурсниці, яку зарахували старшим лаборантом на кафедру біохімії. У них був син, але забрати його від жінчиних батьків не було куди. Тоді керівник кафедри молодий професор В.Г. Касьяненко на свій страх і ризик, розпорядився закрити в анатомічному корпусі один туалет, все обладнання викинути і надати Саві Филимоновичу для житла. Так він отримав перше житло в своєму житті. В цю кімнату, як розповідав Сава Филимонович, ледве втиснулось ліжко солдатського типу, а столом служив підвіконник. Тут сім'я Сави Филимоновича прожила кілька місяців, поки В.Г. Касьяненко знайшов змогу надати для житла лаборантську кімнату в тому ж корпусі. Це для Сави Филимоновича було велике щастя. У 1939 році Сава Филимонович виступав з першою науковою доповіддю на спільному засіданні кафедр анатомії й зоології. Тема доповіді: "Еволюція грудної кістки хребетних". Доповідь пройшла дуже добре.Восени 1939 року Сава Филимонович був призваний в армію на строкову службу. Таких як він "допризивників" набралося 16 чоловік з різних кафедр і Сава Филимонович гордився тим, що тільки його шеф проводив його у військкомат та до поїзда.

Сава Филимонович проходив службу у 7І-му кавалерійському полку в місті Кірсанові Тамбовської області. Всі солдати чекали кінця строкової служби щоб повернутися в інститут. Та не тут то було – почалася війна.

Кавалерійський полк розформували, а ветлікарів-кавалеристів розіслали по різних частинах на кінній тязі. Саву Филимоновича доля привела в місто Лівни Орловської області в 607 гаубично-артилерійский полк 120-ої стрілецької дивізії. Він був призначений на фельдшерську посаду начальника передового ветеринарного пункту першого артдивізіону. Дуже швидко дивізія укомплектувалась і вже в середині липня місяця вступила в бій в районі станції Коропець Смоленської області. Бої були дуже важкі з великими втратами не тільки людей, але й коней. Та все ж в серпні місяці 1941 року дивізія і полк брали участь в звільнені першого радянського міста – міста Єльні Смоленської області від німецьких окупантів. За цю операцію верховний головнокомандувач ввів в червоній армії звання "гвардія" і бійці стали першими радянськими гвардійцями, а 120 стрілецька дивізія стала 8-ю гвардійською стрілецькою, 607 артполк став 34 гвардійським артполком, а Сава Филимонович – рядовий, став гвардії рядовим.

В 1942 році Саві Филимоновичу було присвоено перше офіцерське звання: гвардії-капітана ветеринарної служби і переведено на посаду молодшого ветлікаря того ж 34го ГвАП. Це дозволило йому відійти від лінії артвогню кілометри на 2 – 3 від передової. А вже через рік він став старшим ветлікарем того ж полку.

Манзій Сава Филимонович

С.Ф. Манзій (Відень, Австрія), 1946 рік 

Коні дивізії і полку дуже хворіли контагіозною плевропневмонією і загасити спалах цього захворювання не вдавалось. Він в своєму полку провів сміливий експеримент: поголовну профілактичну новарсенолізацію всіх коней і захворювання припинилося. Досвід Сави Филимоновича був підхоплений іншими полками дивізії і виявився абсолютно ефективним. Він був переведений на посаду начальника лікувального відділу дивізійного лазарету. Про ліквідацію хвороби стало відомо командуванню 1-го Українського фронту і Сава Филимонович був переведений на посаду начальника лікувального відділення 311 фронтового ветлазарету 1-го Українського фронту. Для того, хто був на передовій, це був вже глибокий тил. У зв'зку з цим випадко новарсенолізації у житті Сави Филимоновича була пов'язана ще одна історія. Справа в тому, що Сава филимонович отримавши у лікуванні контагіозної плевропневмонії позитивні результати за допомогою новарсенолу написав про це статтю і відіслав її у журнал «Ветеринария», що видавася і під час війни. Стаття була опублікована. І у цій статті кожна буква і кожне слово було написане Савою Филимоновичем, але прізвище автора статті було інше. Після цієї публікації метод лікування коней новарсенолом увійшов у підручники з терапії тварин як новарсенолізація за Говоровим, а повинну було бути за Манзієм. Про цей випадок Сава Филимонович завжди розповідав з усмішкою.

З першим Українським фронтом лазарет пройшов з боями Смоленську, Курську та Орловську області, всю Україну, зокрема міста Чорнобиль, Коростень, Рівне, Дубно далі Польщу і Німеччину до Дрездена. Тут 9 травня 1945 року Сава Филимонович зустрів День Перемоги.

Після закінченя війни майор ветеринарної служби Манзій служив у Австрії. Тоді на прохання завідувача кафедри анатомії акадкеміка В. Г. Касьяненка призидент академії наук України О.В. Палладін звернувся до командувача Радянськими військами в Австрії маршала Радянського союзу І.С. Конєва з проханням звільнити майора ветеринарної служби Манзія в запас на наукову роботу. Сава Филимонович розповідав, що коли лист від Палладіна папав до Конєва то його звільнили, як кажуть за 24 години.

Манзій Сава Филимонович

Г.О. Гіммельрейх та С.Ф. Манзій, 1948 рік

Після демобілізації в 1947 році Сава Филимонович став аспірантом видатного порівняльного морфолога В. Г. Касьяненка на кафедрі анатомії Київського ветеринарного інституту.

До науки Сава Филимонович не прийшов – він до неї дорвався. Не знав ні вихідних, ні свят, сидів в анатомці і препарував. В.Г. Касьяненко визначив йому тему дисертаційної роботи: "Порівняльна, функціональна і еволюційна морфологія автоподія (кисті) ссавців". Вкінці 1949 року дисертація була готова до захисту. В цей час В. Г. Касьяненко вже працював в інституті зоології Академії наук України, передавши керівництво кафедрою талановитому учневі – доценту Г.О. Гіммельрейху. Захист дисертації відбувся саме в цьому інституті і В. Г. Касьяненко порадив Саві Филимоновичу працювати в інституті зоології. Так Сава Филимонович став першим співробітником відділу еволюційної морфології хребетних – це був новий відділ не лише в Україні але й у Радянському Союзі. Дослідження цього відділу носили оригінальну направленість.

Після успішного захисту кандидатської дисертації, через певний час, В.Г.Касьяненко визначив Саві Филимоновичу тему майбутньої докторської дисертації: "Порівняльна, функціональна і еволюційна морфологія зап'ястного суглоба ссавців".

В 1963 році академік В. Г. Касьяненко за станом здоров'я вийшов на пенсію і передав керівництво відділом Саві Филимоновичу, як першому доктору наук. Саме завдяки значним успіхам в роботі відділу еволюційної морфології була створена Проблемна рада по біомеханіці, до складу якої увійшов С.Ф. Манзій. Він очолив секцію зоологічної біомеханіки і керував нею до розпаду СРСР.

Манзій Сава Филимонович

С.Ф. Манзій та його вчитель академік В. Г. Касьяненко, 1971 рік. 

Сава Филимонович багато уваги приділяв підготовці наукових співробітників. Під його керівництвом у відділі підготовлено і успішно захищено 15 кандидатських та 4 докторських дисертацій.

Провівши велику наукову роботу в київських, московських, ленінградських і інших біологічних, ветеринарних і медичних установах, Сава Филимонович зробив вагомий внесок в порівняльну, функціональну і еволюційну морфологію хребетних. Він опублікував понад 220 друкованих праць з яких 4 монографії.

Сава Филимонович завжди брав активну участь в громадському і науковому житті. Починаючи з V Всесоюзного з'їзду анатомів, гістологів і ембріологів, що про ходив у 1948 році в Ленінграді. Виступав з доповідями і очолював секції зоологічної біомеханіки на всіх всесоюзних конференціях по біомеханіці. Одну з таких конференцій організував і провів у Києві в 1979 році. В той час, коли періодично проводилися "Дні науки"

Манзій Сава Филимонович

Президент АН Болгарії Братанов
та С. Ф. Манзій, 1981 рік.

то в Закарпатті, то в Кіровоградській, то в Полтавській області Сава Филимонович завжди був в складі бригад вчених АН України, що проводили цю роботу, а в двох останніх був головою секції біологів.

Сава Филимонович завжди був активним членом українського Товариства "Знання", часто виступав з науково-популярними лекціями на різних зібраннях по радіо і на телебаченні. Сава Филимонович також не пропускав жодної можливості брати участь в конференціях по морфології, що проводились зарубежем. Так він брав участь в роботі конференцій в Італії, Швеції, Болгарії, Німеччині, Польщі, Югославії, Угорщині, Румунії. Він працював заступником відповідального редактора журналу "Вестник зоологии" і завжди гордився тим, що багато років був єдиним морфологом від СРСР в редколегії міжнародного журналу "Zoologische Jahrbucher", що видасться в Німеччині (Лейпциг). По сумісництву працював на кафедрах анатомії Київського ветеринарного інституту (1955 – 1957 pp.), ветеринарному факультеті Української академії сільськогоподарських наук (1957 – 1958рр.). З 1970 – 1980 pp. Сава Филимонович вів заняття на кафедрі зоології Київського університету ім. Т.Г. Шевченка.

Сава Филимонович вів активну громадсько-політичну роботу в Інституті зоології, та в Академії наук України. Особливо почесною громадською роботою було обрання його на посаду голови об'єднаної профспілки Академії наук України. Фактично, він був третьою особою в Академії наук.

Манзій Сава Филимонович

Голова Верховної Ради УРСР
В. С. Шевченко вручає
С. Ф. Манзію Почесну грамоту
президії Верховної Ради України,
1982 рік.

За бойові та трудові заслуги Сава Филимонович удостоєний багатьох нагород, зокрема орденів: "Красной звезды"(1944), "Знак почёта" (1976), "Отечественной войны" II ступеня, (1985), медалей: "За боевые заслуги"(1942), "За победу над Германией" (1945), "50 лет вооружённых сил СССР" (1969), "За доблестний труд" (1970), "30 лет освобождения Ровно" (1974), "60 лет вооружённых сил СССР" (1978), "40 лет победы под Москвой" (1981), "Ветеран труда" (1984), "40 лет встречи на Эльбе" (1986), "1500 лет Киева" (1989), "50 лет освобождения Киева" (1994), "50 лет победы в Великой отечественной войне" (1995), "80 лет вооружённых сил СССР" (1997), "Маршал Жуков" (1998), "За оборону Москвы" (1999). Сава Филимонович удостоєний "Почесної грамоти президії Верховної ради України" (1982), а також багатьох нагрудних знаків "Победитель соцсоревнования" (1978), "Ветеран 6-й гвардейской стрелковой дивизии", "Ветеран 13-й армии".

Рішенням кафедри анатомії протокол №3 від 21 грудня 1998 року Саві Филимоновичу Манзію за багаторічну допомогу у підготовці ветеринарних лікарів та науковців кафедри і з нагоди 85-річчя з дня народження присвоєне звання "Почесний член кафедри анатомії сільськогосподарських тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка Національного аграрного університету". 28 грудня 1998 року на засіданні вченої ради Інституту зоології НАН України завідувач кафедри анатомії професор Рудик С. К. вручив Саві Филимоновичу нагрудний знак та диплом "Почесного члена кафедри анатомії ім. акад. B.I. Касьяненка Національного аграрного університету" № 001.

Помер Сава Филимонович у віці 95 років 5 жовтня 2008 року.

Манзій Сава Филимонович

С. Ф. Манзій та О. П. Мельник – остання зустріч. Лютий 2008 року.

 

 

 

 

 

 

Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)