Постаті, що стояли біля витоків університету

10 вересня 2016 року

     У історію університету вписано чимало славних імен, серед яких ім’я Малюшицького Миколи Кириловича (1872-1929 рр.) – видатного ботаніка, академіка Академії наук Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки. 
     Народився Микола Кирилович 1872 у с. Білиничі (тепер Могильовська обл., Білорусь). Закінчив Московський сільськогосподарський інститут (1898 р.).

     З 1900 р. до 1914 р. – обіймає посаду викладача кафедри ботаніки агрономічного факультету Київського політехнічного інституту. З 1912 р. – директор, згодом – керівник відділу прикладної ботаніки Київської крайової сільськогосподарської дослідної станції. З 1920 р. – професор, з 1921 р. – завідувач кафедри часткового землеробства КПІ. З 1922 р. – завідувач кафедри рослинництва Київського сільськогосподарського інституту, одночасно – дійсний член Наукового інституту селекції (тепер Інститут цукрових буряків НААНУ). М.К. Малюшицький завідував секцією фізики і хімії ґрунтів. У стінах кафедри виконана його класична робота про вплив осмотичного тиску ґрунтового розчину на ріст, розвиток та врожай зернових культур, цукрового буряку та картоплі.

   Він був членом Постійної комісії з вивчення природних багатств України, комісії з вивчення сортів сільськогосподарських рослин та врожаю при кафедрі біології сільськогосподарських рослин (1928 р.), активним учасником Київського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, одночасно викладаючи на сільськогосподарських курсах при цьому ж товаристві. 

     Основні роботи стосувалися агрохімії, прикладної ботаніки, селекції та агротехніки: „Сельскохозяйственные опытные станции и коллективные опыты Киевской губернии” (1918), „К посеву картофеля” (1922), ”Відділ прикладної ботаніки та селекції”(1929), „Картопля” (1929). Досліджував М.К. Малюшицький проблеми ґрунтового живлення сільськогосподарських рослин, селекції картоплі, пропагував необхідність використання мінеральних добрив у сільському господарстві. 

     М.К. Малюшицькому належить особливе місце в історії розвитку селекції картоплі в Україні, плідні результати зокрема були у його науковій діяльності на Київській крайовій сільськогосподарській дослідній станції. Тут ним був створений перший сорт картоплі української селекції, названий на честь автора Пиріжок Малюшицького. Починаючи з 1923 р. він самостійно працював над поліпшенням сорту Вольтман (німецької селекції). Масовим добором протягом 4-х років (1925-1928 рр.) був створений фонд чистосортного посівного матеріалу в Халаїмі і в Білій Церкві, закладений спеціальний селекційний розсадник місцевих форм Раннього рожевого. З 1926 р. відділ розпочинає систематичне вивчення сортового складу селянських картопляних посівів. Для цього М.К. Малюшицьким був опрацьований план обслідування та розроблений спеціальний анкетний бланк і вже з 1926 р. розпочався збір зразків. Найбільш поширеними на картопляних селянських посівах Київщини виявилися сорти Вольтман, Рання рожева, Імператор, Синій велетень, Сілезія, Фуксинка, Сніжинка та ін. На кінець 1928 р. у підвідділі нараховувалося 18 номерів картоплі власної селекції, що пройшли попереднє сортовипробування. 

     Після переїзду до Москви у своєму маєтку в Смоленській губернії вперше використав фосфоритне борошно для удобрення посівів жита. Помер М.К. Малюшицький 1929 р. у Москві. 

     У 1927 р. він працював у складі комісії зі спорудження корпусів Київського сільськогосподарського інституту, визначив місце для будівництва четвертого навчального корпусу (ліворуч від головного входу у стіні фасаду корпусу вмуровано урну з його прахом; нішу з урною закрито білою мармуровою дошкою з написом).


Людмила Лановюк,
директор музею історії НУБіП України 

Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій