До 85-річчя професора Валентина Яблонського

7 грудня 2015 року

     8 грудня 2015 року виповнюється 85 років від дня народження та 62 роки трудової діяльності відомого вченого, доктора біологічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, члена-кореспондента Національної академії аграрних наук, дійсного члена Академії наук вищої школи України, народного депутата України другого скликання

Яблонського Валентина Андрійовича.

     Тож 8 грудня 2015 року в університеті відбудеться науково-практична конференція, з відзначення 85-літнього ювілею від дня народження та 62-річчя трудової, наукової, педагогічної та громадської діяльності доктора біологічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, члена-кореспондента Національної академії аграрних наук, дійсного члена Академії наук вищої школи України, народного депутата України другого скликання В.А. Яблонського.

Родинне фото 

     Валентин Андрійович народився 8 грудня 1930 р. у родині священика в с. Вербень Демидівського району Рівненської області, що, як і вся Західна Україна, була тоді під Польщею, але розміщені поряд Берестечко і особливо відомий нині усій Україні музей-заповідник «Козацькі могили» та увічнена тут козацька честь і слава дали молодому Валентинові на все життя могутній заряд українства, який потрібно було зберегти, долаючи п’ять політичних систем – Поверсальської Польщі, «перших совітів», німецької окупації та міжвоєнних лихоліть, повоєнної відбудови та перебудови з тим, щоб в умовах Незалежної України реалізувати врешті сповна свій потенціал.

Десята п’ятниця на Козацьких могилах

     Залишивши в 14 років своє село і здобувши середню освіту в Кременці та Дубні, поступив у 1948 році до Львівського ветеринарного інституту і, пройшовши повний курс навчання, дійшов до випуску, але під час державних іспитів ледь не був виключений з інституту за приховування в документах, що він «син попа» і з родини репресованих. Спас голова ДЕК (професор Говоров з Омська), порадивши, відмінити рекомендацію його в аспірантуру і дати можливість йому спокутувати свої гріхи на виробництві.

     Так Магерівський район Львівської області отримав молодого ветлікаря, якого призначили головним ветлікарем району, а наявного головлікаря, який був, на жаль, алкоголіком, призначили його заступником. Шість років наполегливої праці дозволили набути досвід, оздоровити тваринництво району від бруцельозу, проте дві спроби поступити в аспірантуру виявилися безрезультатними, хоч і здавав екзамени на «відмінно». І як доповнення до сказаного, завідувач ветеринарної лікарні району признався, що йому пропонували підписати донос, що Яблонський американський шпигун. Не підписав, що ще раз нагадало Валентину Андрійовичу, що він «чужий серед своїх». Проте не полишав мрії про аспірантуру і за третім разом таки поступив у недавно створену лабораторію штучного осіменіння тварин при Науково-дослідному інституті землеробства і тваринництва Західних районів України, у Львові, до професора Г.В. Звєревої.

     60-ті роки ХХ століття відзначилися бурхливим розвитком біохімії. Увагу наукової громадськості привернула видана в Лондоні монографія колишнього професора Львівського медінституту, а нині відомого британського вченого Т. Манна «Biochemistry of Semen». І тому темою роботи першого аспіранта лабораторії визначили «Вітамін А та каротин у статевих клітинах та їх роль у процесі запліднення». Правда, ні керівник, ні молодий аспірант тоді не підозрювали, що ця тема не може бути виконана наявними на той час методами та тогочасним обладнанням. І бідний аспірант вісім місяців ставив один дослід за другим – і все даремно. Звернувшись врешті за консультацією до відомих у Москві та Києві дослідників цього напрямку він отримав пораду: міняйте тему, поки не пізно. Довелося розпочинати знову спочатку. Випадок допоміг. Пішов на консультацію на ту ж кафедру біохімії Львівського медінституту, з якої свого часу вийшов нині британський біохімік Т. Манн, і завідувач кафедри професор Б.А. Собчук не лише проконсультував, а й взяв до себе на стажування початкуючого аспіранта, заразив його своїм ентузіазмом, в результаті значно видозмінили, розширили і модернізували тему дослідження і Валентин достроково закінчив аспірантуру і успішно захистив дисертацію. Безумовно, цьому перш за все сприяла велика працьовитість аспіранта. Крім того, консультуючись свого часу з відомими вченими, він переконався, що в основі їх високої ерудиції лежить знання іноземної літератури. Тому весь вільний час він віддавав роботі над іноземною літературою (безумовно, оволодівши ще й англійською мовою. З німецькою та слов’янськими мовами у нього не було проблем).

     Закінчилася аспірантура і начальство направило молодого кандидата наук на Передкарпатську сільськогосподарську дослідну станцію заступником директора з наукової роботи. Прийняв роботу і мобілізував свої зусилля для продовження розпочатих в аспірантурі досліджень, розширив їх, застосував новітні методи, придбав для цього сучасне обладнання і організував свою лабораторію. Маючи вже певний досвід роботи з іноземною літературою, став співробітничати з реферативним журналом «Биология», перекладаючи й реферуючи для нього іноземну літературу з біології репродукції людини та тварин з англійської, німецької, польської, чеської, болгарської та словацької мов. Через 5 років роботи на дослідній станції вже сформувався солідний портфель дисертаційного матеріалу. Треба було починати оформляти його. Та в 1968 році на Прикарпатті склалися несприятливі погодні умови для збирання врожаю. Станція зазнала відчутних збитків. Потрібно було на когось це списати. Далеко шукати не треба було – заступник директора з наукової роботи зосередився лише над докторською дисертацією, не приділяє належної уваги господарству, ігнорує вказівки партійних органів у кадрових питаннях, замість знесення культових споруд він організовує їх перенесення на інше місце, захоплюється іноземною літературою тощо. Звільнили, перекривши можливості влаштування в інших наукових чи навчальних закладах України, хіба що в якомусь колгоспі чи радгоспі. Дружину також звільнили. Півроку сидів без роботи, писав дисертацію. Врешті друзі знайшли для нього роботу на Північному Кавказі – посаду доцента у новоствореному ветеринарному відділенні Кабардино-Балкарського університету. З часом був обраний завідувачем кафедри, була готова до захисту докторська дисертація, добутий ним експериментальний матеріал дозволив розшифрувати особливості обміну речовин у спермі сільськогосподарських тварин, механізми енергетичного забезпечення процесу запліднення, основи імунології відтворення ссавців, що врешті визначило його лідерство в цьому напрямі досліджень у нас і за кордоном. Успішний захист докторської дисертації і саме в тому місті, де він був звільнений (саме на цьому він наполіг) став своєрідною його реабілітацією.

Міжнародна конференція з відтворення тварин

     Тепер можна було повертати в Україну і він обійняв посаду завідувача кафедри фізіології і біохімії Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, через півроку став деканом зооінженерного факультету, а в 1974 р. його призначили проректором з наукової роботи. Організував при кафедрі лабораторію імунології відтворення тварин, створив наукову школу з імунології відтворення тварин, підготувавши 25 кандидатів та 5 докторів наук. Результати роботи лабораторії періодично доповідав на міжнародних симпозіумах та конгресах у Варні, в Кіото, Торонто, Берліні, Москві тощо. Запропонував ефективні методи оцінки імунного статусу тварин впродовж репродуктивного життя, його корекції та стимуляції, способи діагностики локального імунітету молочної залози, розробив з колективом і запропонував виробництву рекомендації з діагностики і профілактики маститів та неплідності у корів.

Учасники Міжнародного симпозіуму з імунології репродукції людини та тварин

     Окремим напрямом наукової роботи Валентина Андрійовича було і залишилося удосконалення її методології та методів дослідження у тваринництві та ветеринарній медицині, на основі чого ним було створено нову дисципліну «Методи наукових досліджень у тваринництві та ветеринарній медицині», яка стала з часом нормативною серед дисциплін тематичного плану підготовки магістрів.

     Постійно (55 років) займався удосконаленням навчального процесу, що дало підставу ветеринарній освітянській спільноті обрати його в 1991 р. на Всесвітньому конгресі в Женеві віце-президентом Міжнародної Асоціації з ветеринарної освіти. Значну роботу провів як народний депутат України, член Ради Європи, в тому числі в розробці та прийнятті Закону України «Про ветеринарну медицину» і Європейської Конвенції з біоетики (Конвенція про захист людей від невмілого застосування досягнень біології та медицини).

     Як українець, як син своєї землі, постійно цікавиться історією України, її культурою, традиціями, уболіває за стан Української Церкви, є автором багатьох публікацій на ці теми в ЗМІ.

Доповідь на засіданні ветеринарного відділення НААН

На могилі засновника Львівської школи ветеринарних акушерів професора Г.В.Звєревої

     Науковий доробок за неповними даними включає біля 300 наукових праць, в т.ч. 10 монографій, 3 підручники та 2 навчальні посібники, зокрема: «Вступ до спеціальності» (1979), «Літньо-табірне утримання тварин» (1988), «Трансплантація ембріонів» (1988), «Записна книжка технолога-осіменатора» (1990), «Практичне акушерство, гінекологія та штучне осіменіння тварин» (1995), «Вища освіта України на рубежі тисячоліть» (1998), «Наукознавство» (2001), «Практичне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин» (2002), «Біотехнологія відтворення тварин» (2005), «Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології» (колективний підручник за редакцією В.А. Яблонського, 2006 та 2008), колективна монографія під його редакцією «Біотехнологічні і молекулярно-генетичні основи відтворення тварин» (2009), навчальний посібник для англомовного потоку «Obstetrics, Gynecology and Biotechnology of Animal Reproduction» (2009) і дві автобіографічно-публіцистичні повісті «Сімдесятп’ята зима» (2005) і «Нерозставлені акценти» (2010).

Підводячи риску під викладеним, дозвольте нам сказати:
     «Шановний Учителю! В день Вашого 85-річчя щиро дякуємо Вам за те розумне, добре і вічне, що сіяли Ви серед нас; за Вашу мужню громадянську позицію, яку Ви відстоювали впродовж життя; за Ваш вклад в теорію і практику ветеринарного акушерства; за вагомий внесок у розвиток вищої освіти; за активну працю на науковій ниві, розробку методології наукових досліджень у тваринництві та ветеринарній медицині; за Вашу активну політичну діяльність; за ті високі почуття чесності, порядності та людської гідності, які Ви демонстрували своїм життям, своєю діяльністю і берегли понад все».

     Многії Вам літа!

Відкрита лекція

Ваші колеги та учні

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015