Мер Переяслава Вячеслав Саулко: «Навіть під час війни треба здобувати освіту! Тому обирайте факультет ветеринарної медицини НУБіП України»

     Інтерв'ю завідувача кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин, професора Мельника Олега Петровича з бойовим мером Переяслава Вячеславом Володимировичем Саулком: "Навіть під час війни треба здобувати освіту! Тому обирайте факультет ветеринарної медицини НУБіП України, якісно вчіться, ставайте високо професійними лікарями ветеринарної медицини і займете достойне місце під сонцем".

• Представтесь, будь ласка.
  

- Мене звати Саулко Вячеслав Володимирович. Я народився 30 травня 1961 року у с. Гибалівка Шаргородського району Вінницької області в сім'ї колгоспників. Мати працювала дояркою на фермі, батько - столяром. Серед чотирьох дітей я був найстарший, тому більше доводилося допомагав батькам по господарству.

• Скажіть будь ласка, що вплинуло на вас у виборі професії лікаря ветеринарної медицини?

- В дитинстві мені часто доводилось ходити з матір'ю на ферму на відстань до 3-х км, доїти корів, заносити підстилку, згортати гній та таке інше. Уже тоді вперше я побачив роботу ветеринарного лікаря на фермі, його відданість у наданні допомоги хворим тваринам, та надзвичайно високу повагу серед людей. Але доля склалась так, що із-за складних сімейних обставин я змушений був переїхати на навчання до Муровано-Куриловецької школи-інтернат у тій же Вінницькій області, яку закінчив у 1976 році. Після закінчення школи повернувся назад в село і працював на фермі ветеринарним санітаром. Однак, бажання стати ветеринарним лікарем, чи як зараз говорять лікарем ветеринарної медицини, не покидало мене і в цьому ж році я вступив на навчання до Тульчинського ветеринарного технікуму, який закінчив з відзнакою у 1980 році.

• Мабуть роки навчання для хлопця з багатодітної родини було нелегким?
  

- Так, було не легко! Під час навчання мені багато доводилось працювати на різних роботах, додатково заробляючи кошти на проживання. Разом з тим, я активно займався спортом, був неодноразовим учасником та призером обласних і республіканських змагань.

• А яким був ваш подальший шлях?
  

- Після закінчення технікуму у 1980 році я був призваний на службу у військово-морському флоті. Після демобілізації збулася моя мрія, успішно склавши іспити, я вступив на навчання до Української сільськогосподарської академії на перший курс ветеринарного факультету, який закінчив з відзнакою в 1987 році.

• А що ви можете згадати про ваші студентські роки?
  

- Період навчання був надзвичайно цікавим та відповідальним. Навчаючись в одному із найкращих вузів країни, я здійснив для себе давню мрію бути ветеринарним лікарем. Студентські роки були мабуть найяскравішими в моєму житі. Відмінне навчання, спорт, активна громадська діяльність, завжди допомагали мені в навчанні.

• А хто з викладачів запам’ятався вам найбільше?
  

- Говорячи про тогочасних викладачів, з приємністю можу згадати профессора, анатома Гіммельрейха Германа Олександровича. Мені пощастило слухати лекції основоположника військової ветеринарно-польової хірургії, дійсно видатного хірурга Поваженка Івана Омеляновича, згадую і профессора, фрмаколога та токсиколога Баженова Сергія Васильовича та багатьох інших. Це дійсно були педагоги високого рівня, що ділилися з нами своїми знаннями. Вони не лише ділилися знаннями з нами – студентами, але й підготували собі достойну зміну – справжніх вчених, що нині діляться своїми знаннями зі студентами та готують молоді наукові кадри.

• Збулася ваша мрія! Ви стали ветеринарним лікарем, а як склалося ваше подальше життя у професії?
  

- Після закінчення навчання, за розприділеням, мене було направлено на роботу у Головний селекційний центр України м. Переяслав. Підприємство займалось розведенням молочних та м'ясо-молочних порід. Біля 900 господарств України використовували кращу канадську селекцію – сперму бугаїв-плідників світового рівня. На цьому підприємстві тисячі спеціалістів-тваринників пройшли навчання, підготовку та перепідготовку. Згодом і під моїм керівництвом в умовах розвитку сучасного молочного конкурентно-спроможного скотарства. Велика відповідальність постійно вимагала удосконалювати свій професійний рівень. Ветеринарне обслуговування бугаїв-плідників було специфічним, інколи небезпечним і надзвичайно відповідальним, адже вартість кожного із 30-ти кращих бугаїв центру, завезених з Канади, сягала понад 300 тис. дол. США, тому часто доводилось звертатись за допомогою до зарубіжних колег спеціалістів.

• У 2004 році Канадська компанія "Сімекс Альянс" визнана в усьому світі, як провідна генетична компанія, що займається розведенням великої рогатої худоби та поставляє сперму бугаїв в більш як 80 країн світу займаючи ринок продаж більше 30 відсотків світового ринку, висловила вамі високу довіру бути офіційним ексклюзивним дистриб'ютором в Україні та представником в Молдові, Азербайджані та Туркменістані. Розкажіть, будь ласка, про вашу діяльність на цій ниві?
  

- Отримавши таку високу довіру було створено ПП "Сімекс зооветсервіс", яке я очолював. Далі довелося займатисяся розведенням великої рогатої худоби в кращих племгосподарствах України. В кожному з цих господарств надавалася фахова ветеринарна допомога, проводилося навчання спеціалістів в позитивних тенденціях розвитку молочного скотарства.Немало зусиль довелося докласти до відбору і поставки в господарства України з країн Європи більше 7-ми тис. голів нетелів голштинської породи.

• Скажіть, будь ласка, а чи лікували ви дрібних тварин?
  

- У місті Переяславі, де дея проживаю, я побудував приватну ветеринарну аптеку з клінікою для лікування дрібних тварин. Я завжди був готовий відгукнутись та надати допомогу жителям міста в лікуванні їхніх улюбленців. У 2006 році ветеринарна асоціація України, державний комітет ветеринарної медицини високо оцінили мою роботу, я був визнаний кращим практикуючим лікарем України виборовши почесне для себе званя "Кращий підприємець року". У 2009 році був обраний головою асоціації практикуючих лікарів Київської області.

• То ви задоволені вибором професії, про яку мріяли ще в дитинстві?
  

- Так, задоволений і гордий тим, що я - лікар ветеринарної медицини! Я гордий і тим, що я випускник ветеринарного факультету Української сільськогосподарської академії, що нині називається Національний університет біоресурсів і природокористування України. Великою моєю гордістю є і те, що діти Руслан і Людмила пішли по моїх стопах. Вони закінчили той самий факультет, який свого часу закінчив я і втілюють в життя вміння лікувати тварин та допомагати людям.

• Скажіть, що дав вам досвід лікаря ветеринарної медицини в галузі молочного скотарства?
  

- Баготорічний досвід, близько 43 років, працюючи лікарем ветеринарної медицини, в галузі молочного скотарства та молочного бізнесу, генетики та розведення великої рогатої худоби дали мені можливість створити цілу молочну індустрію племінних господарств світового рівня!

• То можна сказати, що ви очолювали цю галузь?
  

- З 2004 року я займав посаду директора ТОВ «Сімекс Альянс Україна» – дистриб’ютора канадської компанії, основним видом діяльності якого є розведення великої рогатої худоби молочних порід. Торгово-промислова палата визнала це підприємство кращим у номінації «Флагман економіки України». За останнє десятиріччя, до обрання міським головою, я посприяв будівництву в нашій державі десятків молочних комплексів.

• Нам відомо, що ви не лише лікар ветеринарної медицини, але й доклали певних зусиль до відродження духовності в Україні. Що ви можете сказати з цього приводу?
  

- Упродовж 2014–2018 років за власні кошти в місті Переяслав-Хмельницькому я побудував Храм Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого Переяслав-Хмельницької єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Не легко це все починалося. У 2015 році, завдяки кафедрі анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка, я познайомився з патріархом Київським всієї Руси-України Філаретом, до речі Почесним членом цієї кафедри та Почесним доктором Національного університету біоресурсів природокористування України. Тоді і будівництво стало активнішим – просто стало зрозуміло, що і як робити. Зрештою, за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви Київського патріархату я був удостоєний кількох церковних нагород, зокрема ордена Христа Спасителя, ордена Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня, ордена Святого Юрія Переможця та двох орденів Святого Миколая Чудотворця.

• Скажіть, будь ласка, а як ваша професійна діяльність була пов’язана з наукою?
  

- Набуття мною певного досвіду, про що ми говорили вище завжди було пов’язане з ветеринарною наукою. Зрештою під керівництвом доктора ветеринарних наук, професора НУБіП України, заслуженого діяча науки і техніки України, академіка Національної академії аграрних наук України Анатолія Йосиповича Мазуркевича мною підгодовлено кандидатську дисертацію на тему «Патофізіологічні зміни в організмі корів і телят за мікроелементозів та їх корекція» за спеціальністю 16.00.02 «Патологія, онкологія і морфологія тварин», яку захистив у жовтні 2018 року у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького.

• Що нового дали результати ваших досліджень?
  

- За результатами досліджень вперше у порівняльному аспекті я представив характер прояву патофізіологічних змін за мікроелементозів у тільних корів із західної, північно-східної та південної біогеохімічної зони. Встановив ефективність наноаквахелатів біогенних металів для коригування патофізіологічних змін в організмі сухостійних корів за мікроелементозів та отриманих від них телят. Дослідив, що застосування кормової добавки «Мікростимулін ВРХ-2» тільним коровам з проявами мікроелементозів сприяє усуненню клінічних ознак у них і у новонароджених телят та підвищує резистентність і збільшення маси тіла в останніх на 8,1–19,8 %. За результатами цих досліджень було опубліковано 13 друкованих праць, з них 8 статей у наукових фахових виданнях України та 5 тез наукових доповідей у матеріалах конференцій.

• Скажіть кілька слів про вашу громадську та політичну діяльність?
  

- Я тричі був обраний депутатом до Переяслав-Хмельницької міської ради по мажоритарному окрузі №1. Є Почесним громадянином міста Переяслава. Весною 2020 року я передав інфекційному відділенню Переяславської центральної районної лікарні 100 тис грн. для боротьби з коронавірусом, всіляко підтримую волонтерську діяльність допомагаючи воїнам ООС на сході України, небайдужий до людей похилого віку, є благодійником, меценатом. У листопаді 2020 року я був обраний міським головою Переяславської міської ради.

• А чи відвідуєте рідний факультет?
  

- Так, адже я з гордістю ношу звання Почесного члена, дійсно величної, кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад В.Г. Касьяненка, яке було надане мені 10 червня 2010 року. Ця кафедра дійсно є шедевром анатомічної науки і анатомічного музейного мистецтва, і це все завдяки високо професійним людям які там працюють. До того ж вони першими зустрічають майбутніх лікарів ветеринарної медицини, оскільки медична наука починається з анатомії. Буваю я і на інших кафедрах.

• Що можете сказати про сучасний стан вашої Alma Mater?
  

- Моя Alma Mater постійно розвивається і покращує свою матеріально-технічну базу. Тут працюють високопрофесійні люди, що передають свої знання студентам. Нажаль нині розвитку мого рідного факультету перешкоджає війна. Війна, яку нам принеслі ті, що колись називали себе нашими братами, а виявилися вовками в овечій шкірі.

• Що ви можете сказати тим абітурієнтам 2022 року, що збираються обрати фах лікаря ветеринарної медицини?
  

- Як людина яка майже все життя в цій професії, я можу побажати абітурієнтам не лише 2022 року, але й подальших років, тим хто хоче бути лікарем ветеринарної медицини, обирати лише факультет ветеринарної медиини Національного університету біоресурсів і природокористування України – мою Alma Mater. Я так впевнено це говорю, бо колись цей факультет дав дорогу в професію і мені. Навіть не дивлячись на те, що зараз йде жахлива російсько-українська війна, війна яка принесла смерть, кров і сльози на нашу святу землю. В цій війні гинуть мирні і безвинні люди, нищаться міста і села, нищаться заклади освіти. Але, навіть в умовах війни треба вчитися і здобувати освіту. Нашій благословенній землі потрібні високопрофесійні фахівці. Нам треба ще відбудовувати і розвивати  Україну, щоб після війни наша держава завдяки, в тому числі, і нинішнім абітурієнтам, стала квітучою країною. Тому обирайте факультет ветеринарної медицини НУБіП України, старанно вчіться, ставайте високопрофесійними лікарями ветеринарної медицини і займете достойне місце під сонцем. Для високопрофесійного лікаря ветеринарної медицини завжди знайдеться робота, тим більш у повоєнній і оновленй країні.

• Дякую вам за розмову.
  

- Дякую і вам. Головне пам’ятайте, що

МИ З УКРАЇНИ
ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАМИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

Розмову провів Мельник Олег Петрович,
завідувач кафедри анатомії, гістології і
патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка