Заповідними об’єктами Херсонщини: поєдання відпочинку зі здобуттям професійних знань
Фахівцям-екологам необхідно постійно вдосконалювати свої професійні знання та практичні навички, розширювати власний кругозір щодо основних об’єктів природно-заповідного фонду України та його проблем із збереження. Тому активними співробітниками кафедри екології агросфери та екологічного контролю протягом 14-15 серпня 2021 року було здійснено подорож на цікаві туристичні маршрути Херсонської області. Зокрема у екскурсійному турі прийняли участь Олена Наумовська, Віта Строкаль, Євгеній Бережняк, Світлана Паламарчук, Людмила Вагалюк.
Розпочали екскурсійну подорож із ознайомлення сучасного екологічного стану Дніпровських плавнів у межах міста Херсона та його околиць. Розбившись по дві особи й отримавши первинні знання поводження на воді, викладачі перемістилися до човнів-байдарок і, активно працюючи веслами, досліджували запропонований маршрут. Пливучи у човнах назустріч відкривалася чудова панорама водної гладі та багатий і різноманітний рослинний світ плавнів. Під час такої прогулянки можна було зустріти угрупування червонокнижних рослин – латаття білого Nymphaea alba і латаття рожевого Nymphaea rose, жовтих глечиків – Nuphar lutea, різноманіття різних видів ситників та осок. Боже, яка це краса, проїжджаючи єриками милуватися цими рослинами! Загалом, за зовнішніми візуальними ознаками стан води у річці Дніпро є задовільний.
Іншою цікавою локацією були Станіславські кручі або ж як їх називають місцеві мешканці «Херсонський гранд-каньйон». Кручі висотою близько 50 м й протяжністю понад 3 км мальовничо розкинулися серед степу на березі Дніпро-Бузького лиману. Ще здалеку можна бачити місцевість, де Дніпро зливається із Чорним морем, височіють горбисті береги, утворені із шарів піску і глини від світло-жовтого до помаранчевого забарвлення. Це свідчить, що формувалися вони у різні історичні періоди. Нині Станіславські кручі входять до ландшафтного заказника «Станіславський». Цінність цієї території полягає у тому, що тут сформовані чудові ландшафти – поєднання степових ділянок і мальовничих крутосхилів, які демонструють відслонення лесових порід, а поруч знаходиться прибережна акваторія. Варто відзначити, що тут зростають типові степові рослини, такі як ковила волосиста, ковила Лессінга, тюльпан бузький, тюльпан Шренка, зморшок степовий, а серед представників тваринного світу зустрічаються ктир велетенський, махаон, дибка степова, полоз жовточеревий, п'явка медична, які занесені до Червоної книги України. Так, непомітно, фотографуючи краєвиди ми мали можливість також помилуватися і яскравим заходом сонця.
На наступний ранок було здійснено візит до Національного природного парку «Олешківські піски» – великого піщаного масиву, одного із найбільших у сухостеповій частині Європи, що розташований у лівобережній частині пониззя Дніпра. За зовнішнім виглядом територія нагадує справжню пустелю. Захоплені цим дивом природи України ми понад дві години блукали босоніж дюнами й барханами, так званими еоловими відкладами, утвореними геологічною діяльністю вітрів, яким є де розгулятися на цій сухостеповій частині Причорноморської низовини. Недарма тут часто проявляються піщані бурі, переміщуючи дрібний пісок на значні відстані. Уважно слухаючи розповіді гіда ми фотографували живописні краєвиди безкраїх піщаних площ. У той же час варто додати, що це несправжня пустеля, а напівпустеля, оскільки на даній території зустрічаються окремі поєднання різноманітних ландшафтів – від пустельних до степових, лісових і болотних.
Територія Національного природного парку «Олешківські піски» є одним з найбільших у Європі масивів псамофітних степів і піщаних дюн (кучугур), а також лук, боліт та листяних гайків у міжкучугурних зниженнях, в межах якого зосереджено 455 видів судинних рослин (28 з яких включені у різні природоохоронні переліки). У складі флори налічується значна кількість видів рослин що охороняються: житняк пухнасто-квітковий та маточниця болотяна охороняються на міжнародному рівні; береза дніпровська, бурачок савранський, ковила дніпровська – на державному рівні; вужачка звичайна, щитник шартрський, ясен звичайний – на регіональному рівні. Серед раритетних рослин представлені дикі орхідеї (зозулинці блощичний, болотяний, розмальований), комахоїдні рослини (пухирчатка звичайна). Фауна парку нараховує 958 видів тварин, 217 з яких включені у списки видів, які знаходяться під охороною. Із земноводних зустрічаються землянка звичайна, райка звичайна, ропуха зелена, жаба озерна, жаба їстівна, кумка червоночерева, а серед плазунів – гадюка степова, полоз жовточеревий, вуж звичайний, вуж водяний, ящірка різнобарвна, ящірка прудка, черепаха болотяна. Такі унікальні властивості території сформувалися внаслідок специфічного поєднання природних компонентів і їх тривалого розвитку упродовж тисячоліть.
Пройшовши кілька кілометрів по дрібнодисперсному піску й отримавши величезне задоволення від побаченого ми вирушили до біосферного заповідника «Асканія Нова».
Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна, що розташований у Чаплинському районі Херсонської області радо зустрів нас чудовою сонячною погодою. На сьогоднішній день це останній залишок колись безкрайнього цілинного степу в Україні. Це найстаріший степовий біосферний заповідник планети та найбільша європейська степова заповідна територія. У тутешніх екосистемах налічується більше 500 видів вищих рослин і понад 3 тисячі видів тварин. У 1984 році рада ЮНЕСКО внесла Асканію до списку еталонних територій планети. Приїхавши до заповідника, спочатку відвідали зоопарк, де можна було зустріти лам глам, оленя благородного, антилоп, орла степового, страусів Ему, фламінго, павичів, фазанів, лебедів шипунів і лебедів чорних, качок, казарок. Слід зазначити, що 14 видів птахів, які утримуються в Асканії-Нова, занесені до Червоних книг МСОП, України – фазан свайно, журавлі сірі і журавлі степові, орел степовий, фламінго звичайний, гриф чорний, огар, мандаринка, білощока казарка та інші.
Опісля відвідин зоопарку відправилися у так зване «ретросафарі», споглядати за поведінкою і переміщенням диких тварин, які проживають на значних просторах степу. Рухаючись маршрутом на спеціальних авто ми побачили безкраї простори цілинного степу, а згодом познайомилися із зебрами, конями Пржевальського, куланами, віслюками, сайгаками, буйволами, волами, бізоном, деяких із них навіть підгодовували запашним хлібцем та яблуками. Особливо охоче брали із рук окрайці хліба зебри, віслюки та коники. А тим часом у небі кружляла зграя журавлів сірих. Так зване «Ретросафарі» – магічне місце, де кожний знайде собі щось до душі, воно зачаровує своєю невимушеною атмосферою у спілкуванні із дикою фауною, від якого стає так легко і комфортно на душі.
Асканійський дендропарк, унікальність якого в тому, що він створений у безводному степу, практично непридатному для вирощування деревних рослин. Тому нерідко парк порівнюють з оазисом у пустелі. Так, непомітно, в екскурсійних маршрутах і минув день. Зморені, із купою нових вражень, і щасливі їхали ми до залізничного вокзалу, щоб повернутися до столиці. Що ж, до нових подорожей!
P.S. Необхідно зазначити, що усе побачене, почуте із вуст гіда та сфотографоване на телефон буде безпосередньо використане при проведенні лекційних занять і практичних робіт із дисциплін «Заповідна справа», «Екомережа», «Ландшафтна екологія», «Біорізноманітття і його збереження», «Вступ до фаху», «Основи наукових досліджень». Отже, відпочинок і пізнання використано із перспективою й користю.
Євгеній Бережняк, Віта Строкаль,
доценти кафедри екології агросфери та екологічного контролю