ГАЗЕТА "ОСВІТА УКРАЇНИ". СТАНІСЛАВ НІКОЛАЄНКО: ОСВІТЯНАМ ПОТРІБНО ЛОБІЮВАТИ СВОЇ ІНТЕРЕСИ

7 грудня 2015 року

 

     Про бачення майбутнього коледжів, якість вищої і шкільної освіти, важливість профорієнтації і співпраці з представниками бізнесу і народними депутатами розповідає голова Громадської ради освітян і науковців України, Асоціації працівників аграрних навчальних закладів України, ректор Національного університету біоресурсів і користування України Станіслав Ніколаєнко.


У структурі НУБіП десять відокремлених структурних підрозділів – вісім коледжів, два інститути, всього близько 30 тисяч осіб. Я вважаю, якщо при оновленні законодавства ми зробимо з коледжів і технікумів «глухі кути», то це буде бідою. У новому проекті закону з’явилася 31 стаття, в якій регламентується, що між коледжами й університетами можуть організовуватися спільні програми короткострокової підготовки – це дуже правильно.
     Зауважу, що ми не проти тестування випускників коледжів, якщо вони хочуть продовжити навчання в університеті. Немає довіри до університетських іспитів – давайте проводити тестування. Але давайте зробимо його професійно орієнтованим! Наша Асоціація працівників аграрних навчальних закладів готова розробити такі завдання, думаю, інші галузеві асоціації теж зможуть це зробити. Це повинні бути тести, орієнтовані на потреби професії. Наприклад, після коледжу молода людина хоче продовжити навчання і стати біотехнологом. Навіщо ж перевіряти її знання із загального шкільного курсу хімії, давайте перевірятимемо прикладну хімію, даватимемо завдання вищого рівня. І ще одне – не треба коледжі передавати на місцеві бюджети, а освітні ступені молодшого спеціаліста і молодшого бакалавра об’єднати. Це буде краще для економіки країни.

     – Але ж є досить багато людей, які вважають заскладними навіть звичайні завдання ЗНО.

По-перше, ЗНО не оцінює абсолютні знання, а дає оцінку відносно інших абітурієнтів. По-друге, ми мусимо думати про майбутнє країни і дбати за галузі, які сприяють науково-технічному пошуку.
     Так, лунають думки щодо надмірної складності завдань ЗНО, зокрема – з фізики. Тут є доля істини. Мені не віриться, що усі діти, які не склали тест з української мови, знають її на «нуль». Коли ми ставимо високі бар’єри, цим обов’язково скористаються держави-сусіди, які залюбки беруть на навчання ще й нашу молодь. А ми мусимо зважати і на демографічну кризу, яка є тимчасовою. Якщо серед вступників не буде попиту на певні професії, наприклад, гірничого, технічного чи ветеринарного спрямування, то під загрозою опиняться відповідні напрями підготовки. Кафедри не зможуть чекати кілька років, коли збільшиться загальна кількість абітурієнтів і можна буде відновлювати відповідну навчальну підготовку.

     – Але ж якщо до вишів брати абітурієнтів із дуже невисоким рівнем знань, то чи зможуть вони повноцінно опанувати навчальну програму ВНЗ?  Та і заклад повинен шукати свого, вмотивованого абітурієнта, який готовий до навчання.

– Треба знайти баланс, золоту Арістотелеву середину, зрозуміти, як не втратити якість навчання і здійснити набір, від якого теж залежить розвиток і благополуччя університету. Ще раз наголошу, що оцінка ЗНО – не абсолютний, а рейтинговий показник. І якщо абітурієнти обрали тестування, наприклад, з фізики, то це означає, що саме ця наука для них є цікавою і важливою. А не дуже високі результати ЗНО можуть мати об’єктивні і суб’єктивні причини. Якщо у шкільних кабінетах фізики узагалі немає сучасного обладнання, педагогів готували ще за застарілими методиками, якщо у сільській школі цей предмет викладає, скажімо, вчитель праці, то стає зрозумілим, чому знання з предмету не є відмінними. Тож позитивною є можливість запровадження вищими навчальними закладами підготовчих курсів зі складних, природничих, математичних спеціальностей.
     А щоб не було неякісного вступу до ВНЗ, йому треба проводити потужну інформаційну та профорієнтаційну роботу. Наприклад, наш університет цьогоріч за кількістю поданих заяв «стрибнув» із 36-го місця на дев’яте. І причиною цього є саме активізація профорієнтаційної роботи. А якщо потенційних абітурієнтів стає більше, то ми можемо обирати з них найкращих.
     Профорієнтаційна робота – це лекції, бесіди, зустрічі викладачів з випускниками шкіл, підготовчі курси, дистанційне навчання. Але найкращий «профорієнтатор» – це студент, який навчається в закладі. Якщо в університеті дають міцні знання і поєднуються освітні й дослідницькі процеси, якщо там немає корупції і є хороші бази для проходження практики, то самі студенти щиро радитимуть навчатися у цьому виші. А якщо заклад тільки імітує навчальну діяльність, там процвітають хабарі, то навряд чи вдасться «заманити» до нього багатьох абітурієнтів.
     Для студентів також дуже важливими є умови навчання і проживання. Цьогоріч ми провели ремонтні роботи вартістю більш як 23 мільйони гривень, капітально відремонтували кілька гуртожитків. Але без державної підтримки важко – треба реанімувати програму «Студентський гуртожиток».
     Варто серйозно ставитися і до інформаційної роботи. Наприклад, на сайті НУБіП дуже докладно висвітлюються події університету, факультетів – щоденно тут з’являються п’ять-сім інформаційних матеріалів. Тож кожен може відчути «пульс» закладу.

     – Які ще поради, крім тіснішої роботи з представниками влади та активізації профорієнтаційної діяльності, Ви можете дати колегам-керівникам ВНЗ?

– Безумовно, нині дуже перспективною, якщо не сказати – необхідною для виживання, є участь у міжнародних програмах і грантах. Така робота є корисною і для позиціонування закладу у європейському просторі, і для залучення коштів для найперспективніших досліджень, які проводять науковці університетів. Спільна робота може збільшити рівень цитування наукових праць наших співробітників, покращити якість навчальної літератури.
     Ще один життєво важливий напрямок роботи ВНЗ – активізація співпраці з бізнесом. На кожному факультеті нашого університету діє рада роботодавців. Тут збираються представники бізнесу, обговорюють поточні проблеми, ініціюють зміни в навчальних програмах і планах, організовують проведення студентської практики.
     Роботодавці надають і матеріальну допомогу університету. Вони, наприклад, цьогоріч допомогли реалізувати амбітну мету – обладнати усі лекційні аудиторії (а них у нас півсотні) проекторами, мультимедійними комплексами. Це – європейський підхід, коли випускник, який досяг успіху, зокрема завдяки своїй освіті, допомагає ВНЗ, у якому він учився. До речі, у нас багато зоотехніків, які стали дуже успішними людьми, хоча у суспільстві до цієї професії ставлення часто скептичне. Можу назвати дуже успішних бізнесменів, колишнього Віце-прем'єр-міністра України Юрія Мельника, голову Аграрної партії України Віталія Скоцика, Івана Кудлая голову підприємства «Терезино» та інших.

     – В умовах потенційного зменшення бюджетних видатків на освіту така допомога стає як ніколи актуальною… А чи можуть освітяни вплинути на державне фінансування?

Я переконаний, що освітяни можуть усе. Коли сьогодні з телеекранів лунають виступи про те, що «країні потрібен бюджет розвитку, а не бюджет проїдання», я дуже дивуюся. Адже в усьому світі бюджети створені саме для стратегічних видатків – а це і фінансування освітньої і наукової галузі країни, медицини, армії. Чи можна назвати навіть найменше підвищення заробітної плати – учителя, науковця, лікаря – проїданням? Та це ж соціальна інвестиція! До того ж ці гроші все одно увіллються в українську економіку – учитель чи викладач не відкриватиме рахунків в офшорних зонах і не виводитиме свої прибутки за кордон, він купуватиме вітчизняні товари, повертаючи гроші в економіку країни. На жаль, нині в парламенті дуже багато бізнесменів, які думають про власну вигоду, і дуже мало справжніх освітян і науковців.
     Тому освітянам треба відстоювати свої права, по-доброму тиснути на всі політичні фракції. Народні депутати, як правило, бувають у своїх виборчих округах, проводять зустрічі в університетах, школах. Треба не боятися і говорити їм, що ми принципово не погоджуємося зі зменшенням бюджету, що ми, як виборці, не задоволені діяльністю депутата, якщо він підтримує такі зміни. Освітянам потрібно і необхідно лобіювати свої інтереси.

Спілкувався Максим Короденко.
Інтерв'ю опубліковане в газеті
Міністерства освіти і науки «Освіта України»
№49 від 7 грудня 2015 року
 

Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook