25 грудня – Різдво за григоріанським календарем. Історія та традиції свята

     Перші відомості про святкування християнами Різдва відносяться до 4 ст. Питання про реальну дату народження Ісуса Христа є суперечливим і неоднозначно вирішеним серед церковних авторів. Вперше в збережених історичних джерелах «25 грудня» як дата народження Христа вказана Діонісієм Філокалом у Хронографі 354 р., який своєю чергою спирається на джерела 336 р., що написані за рік до смерті Костянтина Великого. У восьмому розділі твору серед списку римських консулів записано: «Христос народився під час консульства С. Augustus та L. Aemilianus Paulus 25 грудня, у п'ятницю, 15 дня нового місяця». З цього джерела також зрозуміло, що ця дата була святковою для літургійного служіння у Римі, проте відколи вона встановлена перед 336 р. – невідомо. Не збереглися також джерела, що вказували б на те, що протягом трьох перших сторіч християни мали окремо встановлене свято Христового Різдва. Рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було прийнято на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 р.

     Свято Різдва Христового має п’ять днів передсвята (з 20 по 24 грудня) і шість днів віддання. Напередодні, або в день навечір’я свята (24 грудня) дотримуються особливо суворого посту, що отримав назву святвечір, тому що в цей день вживається в їжу сочиво – зварені з медом пшеничні або ячмінні зерна. За традицією піст святвечора закінчується з появою на небі першої вечірньої зорі. У навечір’я свята згадуються старозавітні пророцтва і події, пов’язані з Різдвом Спасителя.

     У XIII ст., за часів святого Франциска Асизького, з’явився звичай виставляти в храмах для поклоніння ясла, в які поміщається фігурка дитятка Ісуса. Згодом ясла стали ставити не тільки в храмі, а й в будинках перед Різдвом. Домашні сантони – макети в засклених ящиках зображують грот, в яслах лежить немовля Ісус, поруч Богоматір, Йосип, ангел, пастухи, що прийшли на поклоніння, а також тварини – бик, осел. Зображуються також цілі сценки з народного побуту: поруч зі святим сімейством поміщають селян в народних костюмах ті ін.

     Церковні і народні звичаї гармонійно сплелися у святкуванні Різдва. У католицьких країнах, як і в Україні, добре відомий звичай колядування – ходіння по домівках дітей та молоді з піснями і добрими побажаннями. У відповідь колядники отримують подарунки: солодощі, ковбасу, фрукти, яйця, пиріжки, гроші та інше, скупих господарів висміюють і загрожують їм бідами. У процесіях учасники вдягають різні маски, наряджаються в шкури тварин, це дійство супроводжується гучними веселощами. Звичай цей неодноразово засуджувався церковною владою як язичницький, і поступово з колядками стали ходити тільки до родичів, сусідів і близьких друзів.

     Згідно з традицією, 24 грудня, коли на небі зійде перша зірка, вся сім'я збирається за святковим столом. Страви дозволяються тільки пісні – риба, фрукти, горіхи, каші та ін. Всього їх повинно бути 12 – за кількістю апостолів. Перед тим, як вживати їжу, кожен член сім'ї повинен прочитати уривок з Євангеліє і помолитися Господу.

     Наприкінці свята всі учасники дійства ламають різдвяний хліб, передають один одному і загадують бажання – за аналогією з Христом, який ділився їжею з учнями. 25 грудня вже можна подавати на стіл індичку і м'ясо.

     Характерним елементом свята Різдва є звичай встановлювати в будинках вбрані ялинки. Ця язичницька традиція зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина була символом життя і родючості. З поширенням християнства серед народів Центральної та Північної Європи прикрашена різнокольоровими прикрасами ялинка знаходить нову символіку: її почали встановлювати в будинках 24 грудня як символ райського дерева з рясним плодами.

 

     У першу чергу, потрібно розуміти, що дата двох свят не збігається – православний відзначають народження Христа 6-7 січня (за юліанським календарем), а католики – 24-25 грудня (за григоріанським календарем). Все тому, що літочислення у віруючих західного і східного обряду різне. 

     Є різниця і в сприйнятті – для католиків Різдво – найважливіше свято в році, а для православних – Великдень. Піст, який передує святу, у православних суворіше, ніж у католиків. Проте, і ті, і інші віруючі дотримуються правил Адвенту – місяця, коли потрібно підготувати до торжества і душу, і тіло (посту).

 

Різдвяний вінок – вічнозелений атрибут з чотирма свічками, які запалюють поступово, щоб освітити шлях Господа.

Святкові свічки – світло полум'я здатне розігнати темні сили і створити неповторну атмосферу в будинку.

Подарунки – за переказами дарувальником довгоочікуваних дарів на Католицьке Різдво може бути Ісус Христос, Святий Миколай, чарівні гноми, Санта Клаус зі своєю оленячою упряжкою, спритний невидимий чоловік.

Різдвяний дзвіночок – його дзвін вітає появу на світ Христа і допомагає розігнати злих духів в темряві.

Вітальні листівки – з виникненням пошти з'явилася можливість вітати близьких і друзів, які в цей день не можуть розділити з нами радість, так як знаходяться дуже далеко.

Різдвяний бенкет – всі найближчі збираються разом за загальним урочистим столом і пригощаються різноманітними смачними стравами, а оскільки в цей день закінчується строгий пост, всі віруючі з особливим смаком можуть оцінити приготовлене частування.

 

В Америці індичка з журавлинним соусом – головна і обов'язкова страва.

У Литві готують напередодні свята кутю, страви з риби та іншу нежирну їжу.

У Данії смажать гусака або качку з яблуками, готують рисовий пудинг і солодку кашу з рису з додаванням родзинок і кориці.

В Австрії та Угорщині – навпаки не готують птицю, вважаючи, що так може відлетіти удача і щастя.

У країнах Скандинавії напередодні свята ріжуть поросят, роблять м'ясні копченості та варять солодовий напій.