Підготовка майбутніх соціальних працівників до підтримки людей з інтелектуальними порушеннями: мультидисциплінарний аспект
Підготовка майбутніх соціальних працівників до підтримки людей з інтелектуальними порушеннями: мультидисциплінарний аспект
March 17, 2025
Щоб побачити веселку, потрібен дощ і сонце. Щоб допомогти людині, потрібна команда фахівців.
Майбутні соціальні працівники – рушійна сила у створенні гідної системи соціальної підтримки людей з інтелектуальними порушеннями. Їхня підготовка охоплює не лише навчання соціальній роботі, це занурення у мультидисциплінарний світ. Уявіть собі оркестр, де кожен інструмент – це окрема наука: психологія, медицина, педагогіка, право. І соціальний працівник – це диригент, який координує їхню злагоджену гру. Тому такий комплексний підхід позначає філософію, яка передбачає тісну співпрацю фахівців різних сфер з метою створення ефективних програм соціально-психологічного супроводу та реабілітації, які враховують кожну деталь життя людини. Соціальні працівники повинні не лише розуміти тонкощі роботи з людьми з інтелектуальними порушеннями, але й стати справжніми координаторами дій для всієї команди професіоналів: медиків, психологів, педагогів, юристів. Їхнє завдання – забезпечити цілісний підхід до соціального включення, де кожна людина відчуває підтримку та має можливість реалізувати свій потенціал. Можна стверджувати, що соціальний працівник виступає архітектором інклюзивного суспільства для людей з інтелектуальними порушеннями.
У процесі теоретичного ознайомлення зі змістом освітніх компонентів «Основи соціальної інклюзії та безбар’єрності», «Етика та міжнародні стандарти в соціальній роботі» майбутні соціальні працівники вивчають законодавчі норми щодо соціального захисту осіб з інвалідністю; знайомляться з міжнародними стандартами та моделями соціальної підтримки, здійснюють аналіз сучасних реабілітаційних методик.
На практичних заняттях студенти беруть активну участь та воркшопах, що моделюють реальні ситуації та стають полігоном для відпрацювання навичок. Студенти вчаться взаємодіяти з людьми з інтелектуальними порушеннями, відчуваючи на собі всі складнощі та нюанси цієї роботи. А співпраця з досвідченими фахівцями дає можливість перейняти найкращі практики, побачити, як теорія втілюється в життя.
Дослідницька діяльність є невід’ємною складовою підготовки майбутніх соціальних працівників. Аналізуючи ефективність різних підходів, студенти не лише вдосконалюють існуючі методики, але й розробляють індивідуальні програми підтримки, впроваджуючи інноваційні рішення у сфері соціального захисту. Це дозволяє їм стати не лише компетентними фахівцями, а й новаторами, які змінюють систему соціальної допомоги відповідно до сучасних викликів.
Відвідування спеціалізованих установ, таких як «Київський реабілітаційний комплекс змішаного типу для осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень» надає можливість побачити роботу мультидисциплінарної команди зсередини. Студенти навчаються розуміти складнощі, з якими стикаються люди з інтелектуальними порушеннями, налагоджувати ефективну комунікацію, стаючи частиною реального процесу соціальної інтеграції.
Теоретичні знання, практичний досвід та дослідницька діяльність – триєдина формула, що формує компетентних фахівців. Соціальні працівники, які пройшли таку підготовку, здатні не лише надавати якісну підтримку, але й ставати агентами змін, сприяючи створенню інклюзивного суспільства, де кожна людина має можливість реалізувати свій потенціал.
Які ж емоції вирували в серцях майбутніх соціальних працівників після візиту до Київського реабілітаційного комплексу змішаного типу для осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень?
Студентка Анастасія Бабенко ділиться своїми враженнями: «Це був не просто візит, а справжнє занурення в інший світ. Світ, де панує щирість, відкритість та неймовірна жага до життя. Мешканці комплексу – це не просто люди з інтелектуальними порушеннями, це особистості з власними історіями, мріями та прагненнями. Вони легко йшли на контакт, ділилися своїми радощами та турботами, показували свої кімнати, де кожна деталь відображала їхню індивідуальність.
Комплекс – це не просто будівля, це дім, де панує атмосфера родинного тепла. Тут мешканці знаходять підтримку, розуміння та можливість для розвитку. Мене вразила доброзичлива атмосфера, чистота та затишок. Але найбільше – це любов, яку персонал дарує своїм підопічним. Вони називають їх «дітками», і в цьому слові – вся глибина їхньої турботи та відданості.
Цей візит став для мене справжнім уроком. Одна справа – вивчати теорію, і зовсім інша – побачити, як вона втілюється в життя. Спілкування з людьми, які живуть у таких умовах, – це досвід, який неможливо отримати з книг. Це можливість побачити світ очима тих, хто потребує нашої підтримки та можливість усвідомити важливість соціальної роботи та відчути, що кожен з нас може зробити свій внесок у створення інклюзивного суспільства. Такий досвід, який формує справжнього соціального працівника».
Дроздовська Олександра і Чаїн Діана: «Київський реабілітаційний комплекс змішаного типу для осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень» розташований у затишному районі Києва, має чисту й доглянуту територію, яка одразу викликає відчуття спокою та комфорту. Переступивши поріг цього закладу, ми відчули себе не гостями, а друзями, які завітали в затишний дім.
Перше незабутнє враження – це зустріч з людьми, які творять тут диво. Психологиня Любов Олексіївна, з ентузіазмом розповідала про свою роботу, ділилася історіями, що торкалися глибини душі. Її щирість та відкритість відображає атмосферу, яка панує в стінах реабілітаційного комплексу. Знайомство з мешканцями можна порівняти з подорожжю у світ щирості та доброзичливості. Їхні відкриті серця, готовність ділитися своїми хобі та життєвими історіями – це урок людяності, який важко забути.
Екскурсія житловими кімнатами дозволила глибше зануритись у внутрішній світ кожного мешканця. Листівки, картини, фотографії та інші деталі розповідають про особистість, про її творчість та прагнення.
Ми побачили, як мешканці відповідально навчаються побутовим навичкам, адже вони є основою їхнього самостійного і незалежного життя. Походи до магазину, сервірування столу, прибирання – ці прості дії допомагають їм відчувати себе впевненіше у повсякденному житті.
Цікаво було поглянути на творчо-терапевтичні майданчики, де мешканці виготовляють свічки та іграшки, розвивають моторику, увагу та наполегливість. Їхня радість від праці – це натхнення для кожного, хто тут побуває.
У закладі підтримуються традиції, звичаї, свята. Особливо урочисто проходять святкування днів народження. Мешканці виготовляють плакати, пишуть побажання та разом відвідують піцерію. Святкування супроводжується веселими іграми, міні-концертами, фотофіксацією для створення незабутніх світлин.
Цей візит залишив у нашому серці неймовірні емоції та теплі спогади. Найціннішим подарунком стало велике серце, зроблене власноруч з пінопласту, одним з мешканців комплексу. Воно займе особливе місце на полиці в моїй кімнаті, бо випромінює справжнє тепло і нагадує про щирість та доброту цих людей. Це нагадування про те, що кожен з нас може навчитися жити з відкритим серцем, не знаючи заздрощів і не роблячи зла».
Расенчук Софія. «Київський реабілітаційний комплекс змішаного типу для осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень» робить дуже важливу справу. Це простір, де кожен отримує індивідуальну підтримку, де враховуються його унікальні потреби. Фахівці, як психологи, так і педагоги, допомагають розвивати важливі навички, зокрема через заняття арт-терапією, люди мають можливість виразити себе, відкрити свій внутрішній світ, а також через творчість вчаться спілкуватися, розуміти свої емоції, знаходити гармонію. Центр обладнаний усім необхідним для комфортного навчання та розвитку. Тут панує атмосфера доброзичливості та підтримки. Звісно, як і в будь-якій установі, є свої виклики, зокрема, недостатнє фінансування для проведення додаткових заходів. Але навіть в таких умовах центр робить надзвичайно важливу роботу. Головне, що я побачила, – це результат. Люди, які відвідують центр, стають впевненішими в собі, вони вчаться інтегруватися в суспільство, вони відчувають, що їх підтримують».
Гуйван Настя: «Хочемо висловити подяку усім учасникам реабілітаційного середовища закладу «Київський реабілітаційний комплекс змішаного типу для осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень» за теплий прийом і професійний підхід. Нам, як студентам, детально показали роботу закладу, ознайомили з програмами підтримки осіб з інтелектуальними порушеннями. Особливо хочеться відзначити психолога – Любов Олексіївна – дуже люб’язна та компетентна людина, яка відкрито відповідала на всі запитання і створила приємну атмосферу. Видно, що тут працюють віддані своїй справі фахівці, які дбають про комфорт і розвиток підопічних. Дякуємо за досвід!»
Отже, підготовка майбутніх соціальних працівників до ефективної підтримки людей з інтелектуальними порушеннями – це складний, але надзвичайно важливий процес. Ця місія, яка вимагає не лише знань, але й емпатії, толерантності, готовності до постійного навчання та самовдосконалення. Адже за кожним діагнозом – людина з унікальним потенціалом, здатна на дивовижні звершення. І саме соціальний працівник – той, хто допомагає розкрити цей потенціал, хто прокладає місток до повноцінного життя в суспільстві.
Соціальна робота – не просто професія, а покликання. Покликання творити інклюзивне майбутнє, де кожен відчуває себе частиною суспільства, де кожен має право на гідне життя.
Немає нічого неможливого, якщо в тебе є віра, надія та підтримка!
НПП кафедри соціальної роботи та реабілітації
Тетяна Григоренко, Ірина Демченко, Ніна Тверезовська, Дар’я Супрун
