Світлана Харченко: рефрен діалогу про якість освіти між Нацагентством і вишами – єднаймося навколо спільних ідей
Попри повномасштабну війну забезпечення якості вищої освіти ‒ основний пріоритет розвитку сучасної вищої освіти, а це передбачає створення алгоритму постійної інституційної уваги до якості освіти з боку освітнього закладу, створення внутрішньої системи забезпечення якості освіти, а також це і постійне вдосконалення, розвиток створеної системи. Без знання модернових тенденцій розвитку такої системи, без навчання в партнерів-конкурентів, без гармонізації зовнішнього та внутрішнього забезпечення якості вищої освіти поступ не можливий. Саме тому Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти організовує методичні семінари, аби система працювала злагоджено.
На базі Житомирського державного університету імені Івана Франка відбувся Регіональний методичний семінар «Внутрішнє забезпечення якості як дієвий інструмент змін в університеті», що його організувало Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти і де взяли участь голова агентства Андрій Бутенко, його заступники Олена Єременко та Наталія Стукало, член агентства Олександр Длугопольський, а також понад 100 представників закладів вищої освіти з усієї України, зокрема з Києва, Житомира, Ніжина, Одеси, Рівного, Чернівців, Вінниці, Луцька, Чернігова, Харкова, Тернополя, Острога, Хмельницького, Львова, Запоріжжя, Дніпра тощо.
З-поміж учасників була і доктор філологічних наук, професор, заступник декана гуманітарно-педагогічного факультету, професор кафедри журналістики та мовної комунікації гарант освітньої програми «Журналістика» Світлана Харченко, у якої ми поцікавилися її враженнями від семінару.
- Світлано Василівно, які саме питання розглядали на методичному семінарі «Внутрішнє забезпечення якості як дієвий інструмент змін в університеті»?
- Розпочну свою відповідь з подяки деканові гуманітарно-педагогічного факультету Інні Савицькій за надану можливість узяти участь у цьому семінарі, адже отримувати інсайдерську інформацію завжди корисно і повчально. Важливо слухати один одного, дискутувати, шукати відповіді на актуальні, а іноді й гострі питання. Усе це розвиває нас.
На семінарі чотири основні панелі: 1) про роль внутрішньої системи забезпечення якості в розвитку університету від Андрія Бутенка, 2) щодо постакредитаційного моніторингу та європейського вектору розвитку української вищої освіти від Наталії Стукало, 3) про виклики реалізації інституційних політик внутрішніх систем забезпечення якості у ЗВО від Олени Єременко, 4) про використання AI та Big Data для підвищення якості викладання та навчання (на прикладі галузей 05 та 07) від Олександра Длугопольського. А на завершення була презентація кращих практик із реалізації внутрішніх систем забезпечення якості вищої освіти від двох житомирських університетів.
Усе було досить інформативно й динамічно. Продумана організація роботи, де чергувалися коротка доповідь з часом на «питання ‒ відповіді», сприяла залученню до дискусії якнайбільшої кількості присутніх. Організатори пильно стежили за дотриманням регламенту. Атмосфера панувала і дружелюбна, і напружена, адже питань хотілося поставити якнайбільше…
- Які основні моменти ви б виокремили у виступах доповідачів і чим Ви хотіли б поділитися з іншими гарантами освітніх програм?
- Зазначу, що всі виступи були досить корисними, і в них частково містилася ще не опридлюднена на загал інформація.
Голова Нацагентства Андрій Бутенко, відповідаючи на запитання пов’язане зі зміною переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої та фахової передвищої освіти, зазначив, що він діятиме тільки для студентів 2024 року набору. Для студентів попередніх років ‒ чинний наразі.
Мене найбільше зацікавили виступи заступниць голови Нацагентства Наталії Стукало щодо постакредитаційного моніторингу та європейського вектору розвитку української вищої освіти й Олени Єременко про виклики реалізації інституційних політик внутрішніх систем забезпечення якості у ЗВО. Поділюся важливими тезами з їхніх виступів і відповідей на задавані питання:
‒ постакредитаційний моніторинг ‒ показник добротності системи внутрішнього забезпечення якості освіти в конкретному виші;
‒ в Україні на сьогодні діє 47 агентств (з-поміж них і Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти), які мають право акредитовувати освітні програми;
‒ постакредитаційний моніторинг проводитимуть на третьому році після акредитації, його проводитиме те саме агентство, що й акредитацію;
‒ під час експериментального постакредитаційного моніторингу освітніх заклад у відомостях про самооцінювання освітньої програми аналізували, 1) яким чином під час удосконалення ОП враховано зауваження, рекомендації та виправлено недоліки, виявлені під час проведення акредитації; а також 2) відповідність ОП критеріям; 3) істотні зміни, що відбулися в ОП після акредитації, 4) зміни в забезпеченні освітньої діяльності та/або освітньої програми внаслідок бойових дій;
‒ під час постакредитаційного моніторингу відомості про самооцінювання освітньої програми аналізує ГЕР;
‒ у відомостях про самооцінювання освітньої програми вказувати тільки факти, логічно висловлюючи їх, мотивуючи, підтверджуючи чинними локальними положеннями;
‒ якісне кадрове забезпечення освітньої програми, його індикаторами мають бути п. 35‒38 «Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності», зокрема наявність публікацій, дотичних навчальній дисципліні;
‒ варто обговорювати всі пропозиції стекголдерів, (не)врахування їх має бути обґрунтованим і зафіксованим;
‒ чітко виписувати критерії оцінювання різних видів навчальної освітніх компонент;
‒ приділяти пильної уваги освітній складовій програм підготовки докторів філософії.
- На семінарі представники двох житомирських університетів ділилися власним досвідом внутрішньої системи забезпечення якості. Що найбільше сподобалося чи зацікавило?
- Так, справді свої напрацювання з реалізації внутрішніх систем забезпечення якості вищої освіти, які передусім спрямовані на ефективність організацію навчального процесу й управлінську діяльність, презентували присутнім Житомирський державний університет імені Івана Франка та Державний університет «Житомирська політехніка». Було цікаво слухати колег, пізнавати їхній досвід і традиції, аналізувати напрацювання. Слухаючи, звичайно, порівнювала з внутрішньою системою забезпечення якості вищої освіти в нашому університеті, яка, на мій погляд, потужна, зрозуміла, ефективна. А в презентованих практиках мою увагу привернув е-кабінет викладача, де зберігається вся його «історія» роботи в університеті: від розроблених робочих програм, силабусів до міжнародних ґрантів і проєктів. Це дає можливість генерувати звіти.
Доземний уклін нашим оборонцям! Завдяки їхнім титанічним зусиллям і звитяжній праці ми маємо можливість розвивати нашу освіти, працювати на наше майбутнє. Перемоги і перемог нам!!!
Спілкувалася Марина Навальна,
в.о.завідувача кафедри журналістики та мовної комунікації
Фото Олександри Благоднюк
