26 квітня − День Чорнобильської трагедії, Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф

26 квітня 2021 року

Атомний Вій опустив бетонні повіки.
Коло окреслив навколо себе страшне.
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
(Ліна Костенко)

     У цей день у 1986 р. на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух, який спричинив соціально-екологічну катастрофу глобальних масштабів. Ця катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. «26 квітня 1986 р. о 1-23-47 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі у 1945 р.», – так згадував цю подію у своїй статті «Чорнобильська катастрофа» Володимир Лук’янюк.

 

     Мільйони гектарів забруднених радіацією земель, лісів та водойм, втрата здоров’я сотень тисяч людей, чисельні людські жертви та зруйновані долі – все це, здається, мало б бути переконливим доказом того, що мова про безпеку атомної енергетики – не більше як міф, який може надто дорого коштувати всьому людству.
     Ось вже 35 років біль і тривога Чорнобиля залишається в наших серцях. Ці відчуття змушують кожного зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й… Хоча стільки років минуло відтоді, а пам’ять наша зберігає все до найменших подробиць, бо надто вражаючими і болючими були ці подробиці.
     Але Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного жителя нашої країни, назавжди залишаючи у пам’яті народній подвиг ліквідаторів.

 

     Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го р. четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним «саркофагом», збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Однак великі пожежі і аварії в 1991 р. та в 1996 р. привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000 р. був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.
     У вересні 2003 р. на саміті СНД тодішній президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада голів держав СНД підтримала цю пропозицію.
     Важливо додати про новий саркофаг, завершення будівництва якого відбулося в 2019 р. Основна функція нового саркофага полягає в обмеженні розповсюдження радіоактивних речовин, які перебувають в об'єкті «Укриття». Ця умова повинна виконуватися як за умов нормальної експлуатації, так і в разі аварії (руйнація існуючого об'єкту «Укриття»). За проектом передбачено, що нова споруда буде експлуатуватися впродовж 100 р.
     Особливість спорудження нового саркофага полягає в тому, що він побудований на відстані 180 метрів від об'єкту «Укриття». Це дало змогу суттєво знизити опромінення персоналу, задіяного на будівництві. Для будівництва створювався спеціальний майданчик. Після завершення будівництва арки її насунуто за допомоги спеціальних механізмів на існуючий об'єкт «Укриття».


Новий саркофаг на ЧАЕС

     В умовах сучасного науково-технічного прогресу особливого значення набула можливість використання ядерних перетворень як джерела електричної енергії. Ефективність атомної енергетики висока, але розвиток цієї галузі створив потенціальну загрозу радіаційного забруднення довкілля. Усе людство зараз схвильоване радіаційним забрудненням навколишнього середовища.
     Ми не можемо відчути радіацію, побачити або почути, виявити на запах або дотик. А радіаційне випромінювання має високу активність, і потрапивши в організм, включається в біологічні цикли. Радіоактивні елементи надходять до організму людини, як i до всіх живих організмів з повітрям, водою та харчовими продуктами. Вчені-медики встановили, що найбільш чутливими до опромінювання є клітини лімфатичної системи, кісткового мозку та статевих залоз.
     Ґрінпіс і міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, в Європі зафіксовано 10 000 випадків вроджених патологій в новонароджених, 10 000 випадків раку щитовидної залози і очікується ще 50 тисяч. За даними організації «Союз Чорнобиль» з 600 000 ліквідаторів 10% померло і 165 000 стало інвалідами.

 

     Число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь в ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню.
     Визначення того, яка частина захворювань з’явилася наслідком аварії − вельми складне завдання для медицини і статистики. Вважається, що більша частина смертельних випадків, пов’язаних з дією радіації, викликана онкологічними захворюваннями.
     Наслідки Чорнобиля стали драматичним уроком для цивілізації, суворим попередженням щодо масштабу відповідальності за життя, здоров’я людей і екологічну безпеку планети, яку взяла на себе сучасна наука. Указом Президента України від 14 грудня 2015 року №702/2015 «Про заходи у зв’язку з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи», 2016 рік було оголошено в Україні Роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи.

  

 

     Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок. Минуло 35 років від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Якби не подвиг простих людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу.

     Сьогодні ми висловлюємо щирі слова подяки та засвідчуємо свою шану за героїзм та самовідданість всім ліквідаторам страшної аварії. Адже ціною власного життя та здоров'я без вагань та роздумів, ви ліквідовували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Усвідомлюючи всю складність ситуації, ви, нехтуючи власною безпекою, ступили назустріч неприборканому смертоносному лиху, щоб зберегти життя мільйонів людей не лише у нашій державі, а й на всій планеті.

 

Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України,
Тетяна Чумак,
вчений секретар музею історії НУБіП України

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook