Евеліна НІКОЛЕНКО: логічним кроком у моєму професійному розвитку буде продовження навчання в університеті

Мабуть кожному із нас приємно знайомитися з талановитими молодими людьми, бо вони надихають нас бути ще потрібними їм, адже лише ми можемо поділитися з ними своїми знаннями та уміннями. Ось такою успішною і впевненою у собі є Евеліна НІКОЛЕНКО, випускниця відділення ветеринарної медицини ВСП «Мукачівський фаховий коледж НУБіП України» 2026.

• Розкажіть про себе Евеліно.

З самого дитинства проживаю в Закарпатті. Тут мої батьки, родина, друзі, вчителі. Тут я закінчила Лавківську загальноосвітню школу та музичну школу імені Мартона. З дитячих років захоплююся музикою, мистецтвом і тваринами. Особливе місце завжди займали коні. Дуже вже їх люблю. Тому чимало часу у дитячі роки проводила на конюшні.

Мушу зізнатися, що у шкільні роки навчання не викликало у мене великого зацікавлення. Такі предмети, як хімія, біологія та математика, здавалися складними й далекими від реального життя. Тому я навчалася радше з відчуття обов’язку, ніж із внутрішньої мотивації, адже вважала, що «так потрібно». Проте одна подія кардинально змінила моє ставлення до навчання вже у старших класах. На моїх руках загинула кішка, якій я не змогла допомогти. Саме цей момент став переломним: я усвідомила, наскільки важливими є, навіть ті шкільні знання і, з тих же предметів, що були для мене мало цікавими. Особливу увагу звернула на предмети, які потрібно у майбутньому добре знати з ветеринарної медицини. Це й стало з часом важливою віхою у виборі професії. Ось тоді я й обрала «Мукачівський фаховий коледж НУБіП України» відділення ветеринарної медицини. І, саме тут, для мене розпочався новий етап навчання з ветеринарної медицини. Спочатку я намагалася механічно запам’ятовувати матеріал, переписувала сторінки підручників, зазубрювала текст, хоча й не розуміла його. Проте такі підходи у навчанні не давали позитивних результатів. Тому поверталася до одних і тих самих тем ще чимало разів, щоб не втратити віру у власні сили та не знецінити власні зусилля. І все ж з часом я змогла опанувати знаннями, навчилася працювати самостійно і робити своїми руками певні маніпуляції на тваринах. Я стала сильною, впевненою у собі, у навчанні, бо прийняла рішення: «Тільки я буду визначати на що здатна».

Що запам’яталося Вам за роки навчання у коледжі?

Для юної сільської дівчинки навчатися у коледжі і жити у затишному закарпатському містечку, по-справжньому європейському, що вражає своєю красою і величчю у будь-яку пору року, стало величезним щастям. За роки навчання у коледжі я отримала головне – знання. Ці знання відкривають мені дорогу у майбутню професію, де люблять, допомагають і турбуються за тварин, а ще оберігають людину від небезпечних хвороб. Навчання у коледжі відкрило для мене цікаві клінічні дисципліни та високопрофесійних викладачів. Я не можу виділити окремих викладачів коледжу, бо всі вони найкращі, адже люблять студентів і легко діляться своїми знаннями і своїм досвідом. Так вважаю я і, так говорять мої друзі студенти, зокрема однокурсники. Упродовж всіх років навчання наші викладачі не лише передають знання й уміння, але й формують інтерес до майбутньої професії. Вчать нас бути добрими, терплячими, а ще людяними. Я часто приходила на заняття першою та залишалася в аудиторії останньою. Навіть у перші роки навчання, коли матеріал був складним і не завжди зрозумілим, бажання вчитися не зникало. Наразі я проходжу практику у ветеринарній клініці коледжу, де можу застосовувати знання, отримані під час навчання, у реальних умовах. Практика дозволяє глибше зрозуміти особливості роботи ветеринарного фельдшера і лікаря, побачити щоденні професійні завдання та відповідальність, яка супроводжує кожне прийняте ними рішення.

Під час нинішньої практики я відчуваю себе частиною колективу: допомагаю готуватися до оглядів і процедур у тварин, спостерігаю за роботою фахівців і поступово набуваю власного досвіду. Саме в клініці коледжу я особливо відчуваю значення командної роботи, відповідальності та взаємної підтримки, що допомагає мені впевненіше формувати своє бачення майбутньої професії. Обираючи подальший шлях, я спираюся на рекомендації наших викладачів і знайомих фахівців з ветеринарної медицини, а також на власне прагнення розширити свій освітній і практичний досвід. Я відкрито ставлюся до можливості подальшого навчання в Національному університеті біоресурсів і природокористування України, як до важливого етапу особистого та професійного зростання.

• Що цінуєте більше у своєму юному віці?

Особливо цінним для мене стала підтримка викладачів коледжу. У разі нерозуміння певного матеріалу чи завдання я завжди можу звернутися за поясненнями і, нерідко викладачі поверталися до певної теми знову, щоб я змогла її повністю засвоїти. Це сформувало у мене відчуття, що моя зацікавленість і прагнення до знань, мають велике значення. Студентське життя сприяло моєму особистісному зростанню: я розвинула дисципліну, уміння підтримувати своїх друзів студентів так само, як колись підтримували мене. Окрім навчання, коледж дав можливість реалізувати себе й у спорті. Після занять у коледжі я відвідую ще й спортивні секції. Тренування допомагають зберігати енергію та внутрішню рівновагу.

• Що побажаєте собі, своїм друзям та майбутнім студентам?

Хочу побажати собі і своїм друзям – однокурсникам та всім абітурієнтам України 2026 року наснаги, терпіння та віри у власні сили. Нехай кожен крок на шляху до професії приносить не лише знання, але й радість від відкриття, розуміння важливості своєї справи та впевненість у власному розвитку. Бажаю не боятися складних завдань, знаходити підтримку серед друзів і викладачів та завжди залишатися відкритими до нових можливостей.

Дякую всім викладачам та співробітникам ВСП «Мукачівський фаховий коледж НУБіП України» за створені умови для навчання, підтримку студентів і можливість професійного зростання. Окрему подяку висловлюю Збройним Силам України за те, що дають нам шанс навчатися та розвиватися навіть в умовах війни, захищаючи собою свободу та майбутнє нашої країни.

Дякую Вам, чарівна дівчино за розмову.

З нетерпінням чекаємо Вас в університетських аудиторіях і лабораторіях.