Коли земля дає зелене світло: день серед агрономів НУБіП
Ця пара «Вступу до спеціальності» стала для нас не просто черговою прогулянкою університетом — вона перетворилася на маленьку подорож, що з’єднала журналістику й аграрний світ, відкривши нам НУБіП по-справжньому живим.
Разом з Миколою Гавриловичем ми вирушили знайомими але щоразу новими стежками університету. І цього разу вони привели нас до другого корпусу — агробіологічного факультету, місця, де земля, технології та знання поєднуються в єдиний ритм.
Першим нас зустрів завідувач кафедри агрохімії та якості продуктів рослинництва Дмитро Вікторович Літвінов. Він навіть не дав нам довго озиратись — одразу вивів за корпус, де на нас чекали студенти-агрономи. Ми змогли з ними поспілкуватися, почути щиру думку про їхнє навчання, побачити, як горять очі тих, хто реально любить свою справу.
А вже за декілька хвилин нам пощастило стати свідками навчального запуску дрона-обприскувача — одного з найсучасніших і найтехнологічніших рішень у сучасному землеробстві. Для журналістів це було як потрапити у майбутнє, де аграрна наука вже давно зробила кілька кроків уперед.
Після цього ми рушили всередину корпусу. Ознайомчу екскурсію провів Панченко Тимур Вікторович — людина, яка настільки живе своєю справою, що відчувається одразу. Його енергія, залученість і любов до факультету викликали повагу та щире захоплення. Ми побували в сучасних аудиторіях, лабораторіях і навіть у просторі партнерів факультету — XAG Drone UA, AgriLab, та інших.
І в цей момент усі ми знову повернулися до нашої теми — компетенцій журналіста. Адже на такій парі буквально відчуваєш: інформаційна, комунікативна, технологічна компетентності — всі вони працюють тут і зараз. Як сказав наш викладач: «НУБіП не тільки на пальцях показує» — і цей день був найкращим доказом.
Та справжнім емоційним моментом стала зустріч з деканом агробіологічного факультету, Віталієм Петровичем Коваленком. Він подарував нам… не просто пісню, а маленький символ любові до своєї професії — виконав гімн кожного, хто носить у серці землеробську справу: «Агроном — син землі».
І те, що ця пісня пролунала біля четвертого корпусу, зробило момент ще більш особливим. Студенти підтримали свого декана голосно, щиро, єдиним поривом — і ми були вражені їхньою згуртованістю.
У спокійній і дуже живій атмосфері ми поговорили з деканом про майбутню співпрацю факультетів, про можливості, що відкриваються перед журналістами, які хочуть бути корисними суспільству. І це була саме та невимушена, тепла розмова, яка запам’ятовується надовго — як і всі наші пари.
У підсумку ми зрозуміли головне: у нас є зелена дорога.
Ми рухаємось, розвиваємось, вчимося щодня — і кожен такий крок робить нас ближчими до професії, яку обрали серцем.