Дмитро Зленко: я півроку навчався у Варшаві за програмою Erasmus+. Це був незабутній і дуже корисний досвід

Стати студентом НУБіП значить отримати багато можливостей, одна з яких – навчання і стажування у провідних закордонних вишах, з якими університет має відповідні договори про співпрацю та видачу подвійних дипломів, а також участь у різноманітних міжнародних програмах. Про одну з них - Erasmus+ - з власного досвіду розповідає студент ННІ лісового і садово-паркового господарства Дмитро Зленко.

 

Другий семестр цього року я навчався у Варшавському університеті наук про життя за програмою обміну Erasmus+. Це був незабутній і дуже корисний досвід. Перш за все, ці місяці розширили мій світогляд та подарували знайомство з новими культурами, адже я навчався разом зі студентами з багатьох країн і усвідомив, наскільки великий наш світ.

 

Відразу скажу: такого поняття як академічна група не було. Ми обирали предмети особисто для себе із запропонованого списку, тому з кожного з них склад групи відрізнявся. Формат занять також трохи відрізнявся і залежав від дисципліни. Наприклад, дендрологію ми вивчали у класі (дивилися презентації і робили нотатки, для  закріплення ж матеріалу проводилися практичні заняття на території університету), а ландшафтну архітектуру із акцентом на типові для цієї місцевості види - за одним великим столом у форматі обговорення  (на початку року ми отримали план парку у Варшаві і нашим завданням було його покращити: ми дискутували з приводу наших ідей та ескізів із одногрупниками, а потів викладач пояснював що, як і чому та давав завдання на наступний раз). Незвичною була дисципліна фрукти світу. По суті, це дендрологія направлена на вивчення екзотичних дерев із їстівними фруктами. Шкода тільки, що не мали можливості дегустації зразків… Але натомість викладач показував чимало презентацій, фотографій та екземплярів, які він зібрав, працюючи у Південній Америці, Сполучених Штатах, Китаї, Японії та інших країнах світу.

 

Ще одна тема, яка завжди є пізнавальною, - мови. У колективі, де зібралися представники різних країн (Франція, Греція, Хорватія, Індія, Індонезія) можна навчитися багато корисного. Приміром, дізнаватися, яка лінгвістична ситуація у країні, на якій там мові спілкуються, чи є вона офіційною, який рівень англійської в країні… Особисто я перед своєю поїздкою навчився пари слів китайською і коли познайомився із китайськими студентами, то приємно їх здивував фразою «Привіт. Я люблю Китай!» на їхній рідній мові. Це те саме, що нам, українцям, почути в далекій країні від іноземця «Слава Україні!» - дуже приємно і несподівано.

 

Було цікаво, хоча інколи й складно, навчатися на англійській мові. Часом слухаєш новий матеріал, усвідомлюєш його. А коли в голові усе вклалося розумієш…, що ти цю тему проходив, але через те, що цього разу вона подається англійською матеріал звучить як новий. Інколи було складно вловлювати суть, тому що на парі конспектуєш лекцію і паралельно на полях пишеш слова, переклад яких не знаєш і треба подивитися. Та через деякий час звикаєш і взагалі не звертаєш уваги, якою мовою говорить викладач.

 

Тож я дуже вдячний людям, які дали мені можливість поїхати навчатися за обміном - співробітникам НЦЦ міжнародних зв’язків і свого рідного ННІ лісового і садово-паркового господарства.  Після цього півріччя я почав більше цінувати та любити і рідний Київ, і Україну.