Лавандові вінки – кафедрі культурології

 Цього теплого осіннього суботнього дня на Співочому полі Києва було свято. А дарували його відвідувачам творчі колективи кафедри культурології Національного університету біоресурсів і природокористування України, які у рамках мистецьких презентацій «Лавандовий вінок народного мистецтва» районів Києва підтвердили або здобули звання «народний аматорський колектив».

          Те, що в Голосіївській республіці наших народних знають усі, – не секрет, але і виступ на одному із найпопулярніших відкритих сценічних майданчиків Києва для творчої молоді НУБіП не став надскладним завданням. Завдяки підтримці ректорату на чолі з Вадимом Анатолійовичем Ткачуком вже о 10 ранку кілька університетських автобусів, переповнених гомінким студентством, вирушили на «гастролі» ( звісно, з веселою піснею!).           І ось вона – велика сцена! Чи є хвилювання ? Мабуть, є. Та настрій такий, щоб зробити настрій для присутніх. Починаємо з посмішки! Ах, посмішка – не так уже й багато…Подумаєш: всміхнувся – та й усе.А в когось на душі від цього свято,Когось вона до сонечка несе. Підносить вгору, до вершин, високо…Лиш посмішка, а творить чудеса.То ж поміча її не тільки око,Але й душа. І квітне скрізь краса. То ж не скупіться, усміхніться щиро.Нехай вона, як маківка цвіте.І буде більше радості і миру —Усім проблемам рішення просте.            Шо ж… Тепер вступила у свої права Насточка ( точніше, Владиславочка…) із народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені Станіслава Семеновського. Ще кілька годин після виступу мені писали, телефонували знайомі і незнайомі із запитанням: « А що, у нас є така молодь?» Відповідаю усім: є!!! Гордимося, що вона – у НУБіП!   Народна пісня – це велике диво.У ній душа дитинна в світ летить.Вона весела, світла, пустотлива,Що щирим сумом раптом зазвучить. Народна пісня. Найдорожча, мила.Вона в душі щоденно й уві сні.Над цілим світом розпускає крила...Там, де людина, там її пісні.           Але ж як можна виконати народну пісню! Саме таким несподіваним виконанням «Ішло дівча лучками» вразила народна студія академічного, естрадного і джазового співу. А «Адажіо»… Його не кожен професіонал виконає, а от наша Анастасія зірвала шквал оплесків ! Тим більше, що Іванна з народного театру «Березіль» дала йому преамбулу…            Наступну хвилюючу незабутню мить (так, це здалось миттю, хоча «Київський вальс» звучав начебто довше) дарував народний жіночий ансамбль «Октава».  Згадалося все: і солов´їні ночі, і подніпровські доли, і неозорі далі, і… молодість. Це було чудово!            Колись Павло Тичина написав: Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух,Лиш Сонячні Кларнети.У танці я, ритмічний рух,В безсмертнім – всі планети. Прокинувсь я – і я вже Ти:Над мною, підо мноюГорять світи, біжать світиМузичною рікою. І стежив я, і я веснів:Акордились планети.Навік я взнав, що Ти не Гнів, –Лиш Сонячні Кларнети.           І як же він знав, що кларнетист Данила з народної мистецької студії «7 сходинок» так суперово поєднається з ритмічним танцем від «Сузір´я ритмів»?  

      А потім…Розгорнулась земля, наче книжка(дороги, дороги, дороги).Зашуміла трава і принишкла,простелилась нам юним під ноги…           Здавалось, що під час виконання «Сто доріг» у парку принишкла трава… Дякуємо, Настя, Уляна, Аліна!           Та ми – українці, «хоч на хустинці вшкварим гопака»! Тут була сцена. Сцена, на якій народному ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського не вистачило місця, аби показати повний склад! Проте « Встань, козацька славо! » прозвучало впевнено і гордо!            І трішки закулісся… Усі хвилювалися, бо ж ми – команда!            Посвідчення про присвоєння або про підтвердження звання «народний аматорський колектив» вручали Федір Баландін -  український аніматор культури, культуртрегер, дизайнер, письменник, видавець, журналіст, режисер, актор, засновник і головний куратор Міжнародного фестивалю мистецтв «Anne de Kyiv Fest», директор Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень – та Ярина Леус – начальник відділу культурно-освітньої діяльності управління культури Голосіївської районної ( в місті Києві) державної адміністрації.            Щиро дякую вам, діти, за підтримку кафедри, а це означає – за підтримку української ідентичності, народної культури і мистецтва! Свідомо не називала прізвища солістів, бо кожен сьогодні долучився до великої справи – підтвердження, що у нас є своє право жити і творити на Богом даній землі.          Дякую дорогим колегам за те, шо ви робите! Ось вони: керівник народної мистецької студії «7 сходинок» професор кафедри культурології народний артист України Роман Рудий; керівники народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського старший викладач кафедри культурології доктор мистецтв, Президентський стипендіат Тарас Кушнір, старший викладач Заслужений працівник культури України Юрій Карнаух, старший викладач Ольга Сауріна; керівник народної студії академічного, естрадного і джазового співу  старший викладач кафедри доктор філософії, Президентський стипендіат Владислава Чайка; керівник народного вокального ансамблю «Октава» лауреат всеукраїнських і міжнародних конкурсів викладач Ірина Литвиненко; керівник народного театру «Березіль» старший викладач Наталія Тітенко; керівник мистецької студії «Голосіївська палітра» доцент кафедри Ярина Пузиренко.           Дякую людям, без яких дійство не обійшлося б: незмінному найкращому зкукорежисерові Олександрові Третяку, керівникові ансамблю сучасного танцю «Сузір'я ритмів» Вячеславові Борзенкову і  його вихованцям, відеооператору Ірині Гедзь …           А основні призи – лавандові вінки – звісно, нащі!   

Ірина Майданюк,
завідувач кафедот культурології