До 30-річчя Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р

     

30 років тому – 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо визнання населенням України Акту проголошення незалежності України. Результат референдуму остаточно вирішив долю Радянського Союзу й поставив останню крапку в політичній боротьбі навколо спроб його «реформування» та «оновлення».
Лібералізації суспільно-політичного життя доби горбачовської «перебудови» актуалізувала гострі проблеми, вирішення яких до того гальмувалося. Однією з таких проблем стало питання щодо подальшої долі СРСР. В урядових і партійних колах, серед громадськості точилася гостра дискусія щодо пошуку оптимальної формули співжиття союзних республік. Союзне керівництво всіма засобами прагнуло зберегти Радянський Союз через пропозицію укладання нового Союзного договору. В республіках все більшої підтримки знаходила ідея їхнього самостійного незалежного існування. Гостроти процесові обговорення додали криваві події у Вільнюсі та Ризі в січні 1991 р., де були здійснені спроби повалити законно обрані органи влади обох прибалтійських республік.
24 грудня 1990 р. З’їзд народних депутатів СРСР прийняв постанову «Про проведення референдуму СРСР з питання про Союз Радянських Соціалістичних Республік». Датою проведення референдуму призначалося 17 березня 1991 р. Громадянам СРСР пропонувалося відповісти на питання «Чи вважаєте Ви необхідним збереження СРСР як оновленої федерації республік, де будуть повною мірою гарантовані права і свободи людини кожної національності?».
27 лютого 1991 р. верховною Радою УРСР було ухвалено рішення про проведення 17 березня 1991 р. одночасно з загальносоюзним референдумом опитування населення Української РСР із питання: «Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?».
Проект нового Союзного договору обговорювався на засіданні Підготовчого комітету 3 червня 1991 р. у Ново-Огорьово. Обговорення засвідчило відсутність спільної позиції, кожен із присутніх керівників республік мав власну концепцію моделі оновленого Союзу й не бажав поступатися у принципових питаннях. Проект було відкладено на доопрацювання.
Натомість, відчуваючи наростання кризи, союзне керівництво намагалося прискорити процес підписання Союзного договору. 17 червня 1991 р. М. Горбачов підписав частково перероблений проект Союзного договору і наступного дня він був розісланий Верховним Радам республік для обговорення.
Чергова зустріч відбулася 23 липня 1991 р., а 24 липня М.Горбачов оголосив, що робота над текстом нового Союзного договору завершена й він готовий до підписання. 29 липня у Ново-Огорьово відбулася неофіційна нарада М. Горбачова, Б.Єльцина, Н.Назарбаєва, на якій було визначено дату підписання Союзного договору – 20 серпня 1991 р.
Однак, ця подія не відбулася у наслідок спроби державного заколоту 19-21 серпня 1991 р. Після його провалу всі союзні республіки стали на шлях здобуття незалежності. 24 серпня Верховна Рада України прийняла історичний документ – Акт проголошення незалежності України.
На підтвердження Акта проголошення незалежності від 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України вирішила провести загальноукраїнський референдум. Проведення референдуму зумовлювалося потребою нейтралізувати політичні спекуляції противників української державності та спроби колишнього союзного керівництва на чолі з М.Горбачовим завершити процес підписання нового Союзного договору.
На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України був наведений у виборчому бюлетені. До списків для таємного голосування було внесено 37885,6 тис. громадян України, взяли участь у голосуванні 31891,7 тис. (84,18%). З них 28804,1 тис. виборців дали позитивну відповідь (90,32%).

Таким чином, результати референдуму зняли будь-які сумніви щодо бажання українського народу мати власну незалежну державу.
Уже наступного дня, 2 грудня, Україну визнали перші дві держави - Канада та Польща. За ними до кінця тижня - Угорщина, Латвія, Литва, Росія, Болівія, Аргентина, Болгарія, Куба, Хорватія, Чехословаччина.
Одночасно з референдумом 1 грудня відбулися перші в історії незалежної Української держави вибори президента України, на яких главою держави було обрано Леоніда Кравчука (61,59 відсотка голосів).
Позицію тогочасних провідних політичних сил під час проведення референдумів 17 березня та 1 грудня 1991 р. характеризують наведені нижче документи. Це фотокопії з фондів Державного архіву громадських об’єднань України.

Олена Любовець,
професор кафедри міжнародних відносин і суспільних наук