17 миттєвостей осені першокурсника, або як студенти спеціальності «Соціальна робота» адаптувались до навчання в НУБіП України

10 жовтня 2021 року
     Про адаптацію першокурсників написано давно, глибоко й переконливо. Проте кафедрі соціальної роботи та реабілітації НУБіП, на бакалаврську освітню програму прийшли навчатись в цьому році 108 студенів-першокурсників, запраглось власних, більш «свіжих» підходів до цієї проблеми.
 
     Символом життєвого циклу вважається коло або колесо. Різні світові релігійні і світські концепції інтерпретують рух людини цим колом по-різному: то як страждання, то як реінкарнацію, то як плинність всього живого й нескінченний перехід від одного стану до іншого. Але результатом руху завжди є розвиток. Ці зміни є особливо разючими в переломні періоди. А студентський вік, безперечно, є одним із таких в житті людини.
     От і наші першокурсники спеціальності «Соціальна робота» зараз знаходяться чи не на найвідповідальнішому етапі свого розвитку. І наскільки ми, їхні вчителі і наставники, зможемо допомогти їм пізнати себе, звільнитись від того, що обмежує їхній рух до обраних цілей, в решті решт, відкрити істину – людську і професійну – залежатиме не тільки безбідне й щасливе майбутнє наших випускників, але й доля їхніх батьків, нас, те, майбутнє університету, освіти й в цілому країни. Такий вже невблаганний закон сансари.
     Сучасні студенти свідомі своїх прагнень. Це зрілі особистості з цікавим життєвим досвідом, які прагнуть саморозвитку та максимальної різнопланової реалізації. Кафедра соціальної роботи та реабілітації ще в період вступної кампанії започаткувала моніторинг уподобань та пріоритетів своїх майбутніх студентів, запропонувавши їм написати кілька слів про себе та свої очікування від навчання і перспектив майбутньої професії. І це був перший зріз думок. А вдруге ми опитали своїх першокурсників, вже коли вони провчились два місяці, попросивши їх висловити свої враження від навчання – як очного, так і дистанційного, про адаптацію в гуртожитку, про нові знайомства, участь у гуртках, акціях, заходах, про все важливе, що вони вважають вартим своєї уваги.
     Цей адаптаційний період в житті першокурсників виявився дуже насиченим. Студенти знайомились з групою, викладачами, розкладом, розташуванням аудиторій, правилами проживання в гуртожитку, облаштовували своє самостійне від батьківської опіки життя. Але це був, так би мовити, базовий рівень потреб.
     Напередодні першого дня навчання завідувачка кафедри Ірина Сопівник та наставник усіх трьох груп Олена Варава запропонували першокурсникам екскурсію університетським ботанічним садом та ознайомилися з розташуванням навчальних корпусів.
     Вже пізніше, студенти, зачаровані магією Голосіївського лісу, прогулялись його стежками. Ось враження Ангеліни Ничипорук: «Цей перший у нашому студентському житті вересень, напевно, запам’ятається мені і моїм одногрупникам багатьма новими людьми, враженнями, відкриттями… Думаю, що багатьом із нас до душі припала й ця зустріч із Голосіївським лісом, коли теплого вересневого дня першокурсники другої групи спеціальності «Соціальна робота» мали змогу пройтися екологічною стежкою «Голосіївські схили біля Дідорівських ставків». За невеликий період очного навчання, мені вдалося досить швидко адаптуватися. Незнайоме для мене місто, новий етап у моєму житті, викладачі, лекції, семінари, знайомства, заходи, гуртожиток. Неймовірно щаслива, що обрала саме НУБіП. Тут ти не лише можеш реалізувати себе як професіонала, але й маєш змогу всебічно розвиватися, брати участь у різноманітних крутих заходах, бути ініціатором будь-яких подій, в чому тебе тільки підтримають та допоможуть. Маю надію, що навчання й надалі буде сповнене шалених подій та вражень».
     Звісно, що одним із яскравих вражень цього періоду був День знань і вручення особисто деканом факультету Інною Савицькою та завідувачкою кафедри соціальної роботи Іриною Сопівник студентських квитків та Присяги студента НУБіП.
 
     Студенти одразу занурились у вир університетського культурного життя. Вони із задоволенням відгукнулись на пропозицію декана гуманітарно-педагогічного факультету Інни Савицької відвідати захід у Національній спілці журналістів, присвячений декоративному мистецтву України. Зустріч проводилась під егідою експрезидента України Віктора Ющенка, а її співорганізаторами стали Національна спілка журналістів України, Міністерство соціальної політики України, Громадська організація інвалідів «Святий Юрій», Видавничий дім журналу «Пам’ятки України». Виставку відвідала народний депутат України Марина Ставнійчук, ряд засобів масової інформації. Захід залишив гарні враження і гордість за невичерпну за своїм багатством культурну спадщину українців.
 
     Не забула кафедра й про активну профілізацію навчання першокурсників, організувавши ряд цікавих зустрічей з найкращими професіоналами соціальної роботи. 11 вересня 2021 року Центри соціальних служб м. Києва на безоплатній основі презентували професійні соціальні послуги для представників вразливих категорій населення. І наші першокурсники взяли активну участь у цьому освітньо-інформаційному проєкті, ставши волонтерами та учасниками освітнього квесту на Акції «Твоя соціальна служба поруч!»
     Першокурсники взяли участь у зустрічі зі стейкхолдерами кафедри – працівниками Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству на чолі із заступником директора Вікторією Кутіловою.
     З гордістю можемо сказати, що наші студенти стали активними помічниками кафедри культурології, взявши участь в організації зустрічі делегації представників Саудівської Аравії на чолі з шейхом Нассером Алмутава – засновником та керівником SAMAMA Houlding Group, компанії, яка налічує більше ніж 200 тис. працівників і готова співпрацювати з НУБіП. Серед гостей був і Президент України (2005-2010 років) Віктор Ющенко.
     Незабутнім враженням став конкурс «Пісня першокурсника», де саме студентам першого курсу спеціальності «Соціальна робота» було надано право захищати честь всього гуманітарно-педагогічного факультету. У запеклому вокальному змаганні і за активної підтримки декана факультету Інни Савицької, усіх заступників декана та викладачів кафедри соціальної роботи та реабілітації, наші першокурсники вибороли почесне друге місце. Чим неймовірно пишаються, бо відчули єдність великої родини. Здається, так завзято гімн свого рідного факультету ще ніхто не співав!
     А ще хочеться відмітити активність студентів у виборі мистецьких гуртків та спортивних секцій, які пропонує університет.
Ось що заначає староста однієї з груп першокурсників та учасниця театрального гуртка Яким Наталія: «Приємно, що наш університет дбає про дозвілля своїх студентів, та заохочує їх до відвідування різноманітних гуртків та секцій, чого дуже бракує в наш час для сучасної молоді. Особисто мені сподобалося займатись театральним мистецтвом на кафедрі культурології. Я і подумати не могла, що це буде настільки захопливо і цікаво. Цікавим є все: підбір людей на ролі, вивчення тексту, репетиції, гримування, перевдягання, зйомки та багато чого іншого. Але найцікавішим завжди залишається результат. Всім не терпиться подивитися на себе та інших зі сторони, щоб зрозуміти, що потрібно відточити та над чим ще варто попрацювати. Завдяки хорошому викладацькому складу, їх професіоналізму і приємному, дружньому колективу, вільний час пролітає непомітно і дуже весело!»
Нагаєвська Ілона відмічає наступне: «НУБіП може здивувати. І це без перебільшень. Поясню чому. Я лише вступила на перший курс гуманітарно-педагогічного факультету і одразу ж після декількох днів навчання мені довелося брати участь у змаганнях із стрітболу. Я дуже хвилювалася, адже раніше грала лише в баскетбол, проте тренер запевнив, що все буде добре, і як виявилось, він не помилився. Завдяки чітким поясненням і власним вмінням збірна команда нашого факультету посіла почесне перше місце. Для мене це було несподівано і одночасно вражаюче, але я певна, що це лише початок наших спільних перемог!»
Учасниця вокального гурту «Октава» Ліза Агеєва ділиться своїми враженями: «Йдучи на прослуховування, я навіть подумати не могла, що у НУБіП є такий чудовий творчий колектив, як жіночий ансамбль «Октава». За свій творчий шлях я побачила чимало ансамблів, і можу з упевненістю заявити, що «Октава» виразно входить в число кращих. Дружний і турботливий колектив є невід’ємною частиною нашого ансамблю. Я впевнена, що навіть незважаючи на карантинні обмеження, нас чекає ще безліч нових звершень!»
Євстратенко Леся підтверджує думку Лізи: «Вступаючи, до університету, я знала, що тут дуже добре організоване студентське дозвілля. А саме: кафедра культурології, спортивні секції, тощо. Саме це вплинуло на мій вибір університету, адже завжди відчувала в собі тягу до творчості. Тому з нетерпінням пішла на прослуховування в співочий колектив «Октава». Керівник цього колективу – Ніна Володимирівна – виявилася дуже приємною, розуміючою людиною. З прослуховування я вийшла в дуже піднесеному настрої, тому що була прийнята в колектив.На кожній репетиції ансамблю ми співаємо нових пісень та опановуємо майстерність народного вокалу.Радію з того, що маю можливість знаходиться серед однодумців та кожного разу вчити щось нове».
Валерія Кирик настільки була вражена вокальним конкурсом «Пісня першокурсника», де ГПФ зайняв друге місце з шістнадцяти факультетів, що після конкурсу вона почала займатись вокалом з народним артистом України Романом Антоновичем Рудим, чим дуже задоволена.
 
     Пропонуємо познайомитися з думками наших студентів.
Клименко Даша: «Враження за період очного і дистанційного навчання лише позитивні, часом буває незвично і іноді тяжко, але все в новинку, все цікаво. З’явились нові знайомства, новий колектив, нові люди. Хотілось би побути більше на очному навчанні, комунікувати з викладачами та всім колективом, але розумію що через Covid це не в повній мірі можливо».
Брусліновська Альбіна: «Як тільки ступаєш на територію університету, відразу відчуваєш, що опинився в особливому місці. Надзвичайно вражає третій корпус – це головний корпус, де розмістився мій факультет – ГПФ. Архітектура, бруківка, навкруги мальовнича природа, усе заворожує і надихає. Поступово все глибше і глибше переймаєшся загальною атмосферою, котра просочена унікальним поєднанням навчання та розваг. Вчишся поєднувати ці дві протилежні речі. Хочеться встигнути спробувати все: побувати на Дні першокурсника і підготуватись до семінарів, які будуть наступного дня; вибратись кудись погуляти з одногрупницями і прослухати всі-всі лекції. Із перших тижнів відчуваєш, що доведеться попітніти за навчанням, але це сприймається більше, як можливість чогось досягти, аніж обтяжлива робота. Тим більше, що викладачі доброзичливі, намагаються зацікавити своїм предметом, із розумінням ставляться до спантеличених першокурсників. Про університет можу говорити лише з посмішкою. Попри велику територію, незліченну кількість корпусів і студентів, почуваєшся у всьому цьому як вдома, ніби ти на своєму місці».
Вовченко Марія: «Ось вже і пройшло майже півтора місяця мого навчання в Національному університеті біоресурсів та природокористування України. Цей період був насичений і перенасичений всеможливими новими для мене подіями, і пролетів він, як одна мить. Поступово я все глибше і глибше переймаюсь загальною атмосферою, яка захоплює і поступово стає рідною. Мені вже стало не так важко орієнтуватися серед величезної кількості корпусів та незліченних аудиторій. Викладачі доброзичливі, намагаються зацікавити своїм предметом та заохотити до його вивчення, розуміють нас, ще «зелених» першокурсників. А наші наставники роблять все можливе, щоб період адаптації пройшов з легкістю, піклуються про нас та підтримують, за що я їм дуже вдячна. Мене оточують молоді, креативні та цікаві люди, з якими працювати – одне задоволення. Ми швидко знайшли спільну мову, з ними хочеться спілкуватись і це також великий плюс до всього. НУБіП не розчарував ні в чому, і зараз я з впевненістю та з посмішкою кажу, що не проміняла б його на інший заклад. В нашому університеті почуваєшся ніби вдома, на своєму місці, ти став частинкою цього величезного механізму. Навчання тут – це щастя та захват від того, що твоя мрія здійснилась».
Галанін Андрій: «Прийшовши в цей університет, я почав нову сторінку в своєму житті. Я й не гадав, що прийду сюди й відкрию для себе безліч цікавих людей, з якими мені доведеться працювати в одному колективі. Також я собі й не уявляв, що буду мати можливість повести всіх цих людей до нових висот, будучи старостою групи. Спочатку я собі гадав, що на дистанційному навчанні буде краще, але коли закінчилося очне навчання, я почав сумувати за ним, і якнайшвидше мені хочеться повернутися до очного навчання. Університет мені показав, що він робить все заради активного, цікавого студентського життя, тут тобі і різні заходи, гуртки і багато чого іншого. Чого тільки коштує виступ у заході «Пісня першокурсника», де ми разом з моїми однокурсниками отримали гран-прі, та захистили честь нашого факультету. Тільки за лише один місяць я вже отримав безліч емоцій, і я впевнений, що надалі в мене буде лише більше гарних вражень про наш університет».
Слід зазначити, що Андрій Галанін, ще будучи лише абітурієнтом спеціальності, активно захоплювався кіберспортом, приймав участь у турнірах з CS:GO, а про свої очікування від навчання писав так: «Від навчання очікую морального задоволення, адже, загальновідомо, що вчитися потрібно, проте головне – щоб тобі подобалося!» Думаю, що поки ми не розчарували.
Бойко Юрій: «Говорячи про навчання в НУБіП, хочеться сказати, що за цей період навчання жодної секунди не пошкодував, що обрав саме цей заклад. З першого дня навчання мені сподобалась доброзичливість викладачів, їх уміння навчати та заохочувати. Викладачі університету є справжніми професіоналами своєї справи. Проживання у гуртожитку виявилося дуже цікавим та веселим. В ньому вже навчаєшся самостійному життю, умінням знаходити спільну мову з сусідами по кімнатах, а також із друзями по кімнаті. Враження від університету дуже приємні. Нові відкриття, нові друзі та знайомства, цікаві заходи, гуртки після заняття, можливість проявити себе – всі ці фактори присутні в цьому чудовому закладі. Перейшовши на дистанційне навчання, якість навчання залишилася такою ж високою, але все ж з кожним днем хочеться все більше і більше повернутись до очного навчання, до друзів, до гуртожитку. Сподіваюсь, з дистанційного навчання ми вийдемо якнайшвидше».
Бондарук Діма: «У НУБіП мені навчатися дуже подобається, як очно, так і дистанційно (але очно набагато краще). Усі викладачі мені дуже сподобались, усі привітні та зрозуміло розповідають тему заняття. Я був трохи здивований тим, що у будь-який момент можу зайти на кафедру або в деканат, зі своїми проблемами чи питаннями, і мені там завжди допоможуть їх вирішити. Також дуже подобається, що в НУБіП є багато різних гуртків та проводять багато заходів. Усі в НУБіП, як дружня сім’я.У гуртожитку адаптація пройшла чудово. Всі дуже дружні, незалежно від віку чи факультету».
Яким Наталія: «25 серпня 2021 року розпочалася нова сторінка мого життя. З перших днів перебування в стінах НУБіП я зрозуміла, що навчання тут буде цікавим. Чудовим є те, що ще до початку навчання у студентів була нагода ближче познайомитись одне з одним. Мені, як старості групи було дуже приємно, що в перший день навчання моя група була присутня в повному складі. Мене оточують надзвичайно розумні, відповідальні, талановиті та креативні люди. Саме з ними мені випала така нагода відзняти декілька театральних мініатюр, прийняти участь у квесті та пісенному заході: «Пісня першокурсника», де ми посіли II місце. Це були незабутні емоції... Також хочу відзначити наших наставників і викладачів, завдяки їхньому теплому ставленню та індивідуальному підході до кожного з нас, в університеті витає по-справжньому сімейна атмосфера. Це дійсно викладачі від Бога!»
     Слід зазначити, що Наталці є з чим порівняти навчання в НУБіП. В недалекому минулому вона була студенткою медичного університету. Їй добре відомо, що таке допомагати та нести відповідальність за життя людей. Вступаючи на нашу спеціальність два місяці тому Наталя мріяла так: «Нехай студентські роки запам’ятаються як щаслива пора юності!» 
Іщенко Катя: «Навчання в університеті виявилося зовсім іншим, ніж я звикла у школі, за цей час я вже набагато ближче познайомилася зі своєю майбутньою професією. Загалом я дуже задоволена, однокурсники хороші, всі викладачі також надзвичайно лояльні та приємні. Сподіваюсь, що перші заліки та сесія пройдуть нормально, хоча, відчуваю, вони настануть швидше ніж ми чекаємо».
Степанюк Максим: «Мені не подобається денне навчання. Жити в гуртожитку і щодня ходити на пари – це не моє. Мені більше подобається дистанційне навчання, коли сидиш у звичному для себе середовищі, не потрібно нікуди йти, підєднаний до конференції за допомогою webex meet або zoom, і навчаєшся, не виходячи з зони комфорту. Мої перші враження від навчання такі: складно, але цікаво!»
Максименко Ярослав: «Я не помилився, обравши НУБіП. Саме тут ви можете знайти себе, свій потенціал, відкрити себе іншим. З першого дня дуже добре потоваришували з хлопцями, які живуть зі мною в кімнаті, вони хороші, їм можна довіряти і можна покластить у складній ситуації. Також хочеться розповісти про наших викладачів. Вони такі чудові і всі різні, у кожного з них свій смак, свій стиль, свій образ, про них можна говорити багато. Дуже сподобалось очне навчання, ходити до корпусів через парк, бачити своїх одногрупників і викладачів, можна було поговорити з кимось із них про щось своє, обсудити якісь питання за чашечкою смачної кави або чаю в реабілітаційній кімнаті нашого факультету. Викладачі добре пояснюють матеріал, особливо подобаються семінарські і практичні заняття, коли всі можуть показати свої знання та те, як вони знаходять інформацію».
Крекотень Марина: «З нетерпінням чекаю очного навчання, щоб знову переступити поріг університету та гуртожитку. Дистанційне навчання дається нелегко. Краще вчитися сидячи в аудиторії, щоб бачити і чути свого викладача. Можу з впевненістю сказати: «Я не шкодую, що обрала саме НУБіП для здобуття вищої освіти!»
Таратушка Яна: «Навчання – це дуже цікавий період в житті. Від свого університету я отримала багато позитивних вражень. Я вважаю, що у нас дуже освічені викладачі, які за такий короткий час зуміли нам відкрити зовсім новий світ. Я задоволена навчанням, викладачами та групою. Перший раз в житті я познайомилась з такими відкритими та дружелюбними людьми, які стали для мене близькими. За місяць я відкрила для себе багато нового. Так склалося,що нам довелося навчатись дистанційно, але наш університет робить все можливе, щоб ми отримували максимальні знання. Я вважаю, що мій вибір університету був правильний, і на разі я маю змогу не тільки здобувати якісну освіту, а ще й розвиватися творчо».
Боднар Катя: «Я дуже рада що поступила в НУБіП. Подобається гурток сучасних танців, колектив хороший. Викладачі – професіонали свого діла. На лекціях викладачі дуже цікаво доносять матеріал студентам, завжди цікаво слухати розумних і досвідчених людей. В гуртожитку проживати досить цікаво, чудові сусіди, які стали друзями, доволі чисті кімнати. Кожна пара відрізняється своїми новинками, показують відео, презентують нові проєкти. Це дає змогу хотіти навчатися, а не ходити просто так».
Головата Олександра: «Я зовсім не помітила як пролетів місяць навчання. Пам’ятаю своє перше враження: величезна територія, незнайомі люди, старшокурсники, паніка.Вчити предмети потрібно, іноді це важко, але так і має бути.Окрім навчання, студентське життя дозволяє нам розслабитися. Пройшло всього два місяці, а скільки проводилося культурних заходів! Треба користуватися шансом та можливостями, проявляти себе, адже після університету на нас чекає доросле, зі своїми клопотами й труднощами, життя». Кандидат в майстри спорту з армреслінгу, закохана в спорт Олександра Головата, ще будучи абітурієнткою, обрала спеціальність «Соціальна робота», сподіваючись, що «ця спеціальність і цей факультет дасть багато можливостей для саморозвитку і самовдосконалення».
Десяк Таїсія: «Перехід зі школи до університету для мене був досить важким, але завдяки моїм одногрупникам, викладачам і особливо старості, я можу сказати що моє навчання в НУБіП не є важким. Мені подобається навчальна атмосфера та відношення педагогів до студентів, приємно, коли тебе поважають і розуміють, а не тільки чогось вимагають».
Жданюк Олександр: «Навчання в університеті мені почало подобатись вже з перших днів. Насамперед, найцікавішим було знайомство з одногрупниками і керівництвом. Життя в гуртожитку цікаве, веселе, але непросте.Найбільший шквал емоцій я отримав від заходу «Пісня першокурсника», адже це був цікавий і непростий шлях, який приніс нашому факультету 2 місце.Хочу висловити велику подяку старості і куратору, які підтримують і допомагають нам».
Нагаєвська Ілона: «За досить малий період очного навчання в НУБіП я зрозуміла, що це МОЄ, це саме те, що мені потрібно. У закладі дуже круті і класні викладачі, які вражають своїми знаннями та комунікабельністю, вони з задоволення проводять лекції та семінари, завжди з повагою та ввічливістю відносяться до студентів. Також мені подобається активність студентів у різних заходах НУБіП. Нещодавно я сама взяла участь у пісенному конкурсі, і це було неймовірно. Це великий запал та адреналін, підтримка гуманітарно-педагогічного факультету була неперевершена. Саме з такою командою, як наші викладачі та студенти, варто підкорювати п’єдестал
Сафонова Анастасія: «Можу сказати, що це зовсім інше життя, порівняно зі школою. Дуже подобається така дисципліна як «Соціальне лідерство та командоутворення», де лекції веде Сопівник Руслан Васильович. Дуже незвично, коли він називає нас, студентів, «колегами». Всі дисципліни є новими та дуже цікавими, дуже подобаються викладачі. Провчилися ми очно лише місяць, але цей місяць дав можливість познайомитися з багатьма людьми, знайти однодумців. За час очного навчання ми були в Українській спілці журналістів, стали свідками нагородження українського творця, який створює неймовірні вишиванки, рушники Дмитра Пожоджука, а також були у центрі соціальної роботи, де брали участь у квесті. Це було неймовірним досвідом для мене. Коли розпочалось дистанційне навчання, мені було важко рано прокидатись, та заходити на пару чи лекцію, але була мотивація, що це мені потрібно, щоб стати гарним спеціалістом своєї справи…»
Одарченко Євгенія: «В НУБіП я знайшла себе та своє хобі, я граю за збірну команду університету з волейболу. Мені дуже подобаються люди, які мене оточують, я рада, що мій вибір випав саме на цей заклад. Тому, як кажуть, «Welcome».
Кирик Валерія: «За цей період навчання у НУБіП, мені подобається все. Тут викладачі, з яких можна брати приклад, вони добре пояснюють свій предмет. Також у кожному корпусі дуже чисто та гарно, а у їдальні дуже смачно. Навіть дистанційне навчання виправдало мої сподівання. Я думала, що це буде нудно, але все ж таки на дистанційному круто. Я, навпаки, більше встигаю».
 
     Цедалеконевсі враження наших першокурсників. Про своїх студентів ми можемо говорити багато і з гордістю. Хочеться, щоб більшість їхніх сподівань на власне становлення здійснились в стінах нашого університету.
     А для цього нам, наставникам і викладачам потрібно:
- слухати, щоб з нами можна було поділитись;
- помічати, щоб сказати вчасно;
- цінувати, тому що кожний із них – діамант;
- підтримувати, щоб дати пораду чи підказку;
- радіти успіху кожного;
- ділитись всім, насамперед, талантом, знаннями, професіоналізмом.
     І результати не змусять себе довго чекати.
 
Олена Варава,
Старший викладач
кафедри соціальної роботи та реабілітації,

наставник груп СР-21001б, СР21002б, СР-21003б 


Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook