“Здавалося, ніби знову вибухнула ЧАЕС”. Сталкер – про пожежу в Чорнобильській зоні

З вогнем у Чорнобильській зоні зіткнулися не лише пожежники, а й сталкери, які ходять там власними, відомими тільки їм, маршрутами.

Іван Єременко зі спільноти “Чорнобильська зона очима сталкера” (відома також як “ЧЗГС”) опинився фактично в епіцентрі пожежі у центрі Зони відчуження.

Він – один з останніх, хто бачив село Лелів та санаторій “Смарагдовий” (“Изумрудный”) за кілька годин до того, як їх знищило полум’я.

Він розповів BBC News Україна, як довелося тікати від пожежі у чорнобильських лісах, кого зустрів на своєму шляху та як ставиться до звинувачень на адресу сталкерів у підпалах.

Самоізоляція в Чорнобильській зоні

Я вирішив відпочити від потоку новин про коронавірус й у зв’язку з карантином самоізолюватися в Чорнобильській зоні, а не у чотирьох стінах. А заразом вирішив і зняти про це блог.

Хотів відвідати місця, які давно мене цікавили: Лелів – одне з найбільш збережених покинутих сіл, і базу відпочинку “Смарагдовий” – абсолютно спокійне місце на березі ставка-охолоджувача ЧАЕС.

Копирайт изображения МИКОЛА ОНИЩЕНКО Image caption Санаторій “Смарагдовий” між селами Копачі і Лелів – знакова локація Зони відчуження, схована у лісах. Фото – іншого частого відвідувача зони Миколи Онищенка

Кілька разів я відкладав похід через холодні ночі й у підсумку вийшов 8 квітня.

Початок пожежі

Копирайт изображения ДАЗВ / ДЕНИС ЯДОВ Image caption”Дуга”

Я бачив початок пожежі ще 8 квітня в районі “Дуги” (Загоризонтний радар і військове містечко “Чорнобиль-2” – популярна локація у Зоні відчуження. – Ред.), коли йшов на ЗРК “Волхов” (Закинутий зенітно-ракетний комплекс С-75. – Ред.).

Весь день літала авіація і я бачив дим у небі, але мені здавалося, що вогонь під контролем і пожежники незабаром ліквідують займання.

Заночував на “Волхові” і 9-го числа рано-вранці пішов на “Смарагдовий”.

Копирайт изображения ІВАН ЄРЕМЕНКО Image caption Санаторій “Смарагдовий” за кілька годин до пожежі

Погулявши там і поснідавши, я пішов на Лелів.

(Кадри Івана Єременка про прогулянку “Смарагдовим” стали фактично останніми зображеннями санаторію. – Ред.)

У небі кружляли вертольоти, вони набирали воду прямо біля “Смарагдового” у ставку-охолоджувачі.

Ближче до обіду село Лелів почало огортати чадо і туманом.

Копирайт изображения ІВАН ЄРЕМЕНКО Image caption Лелів на початку пожежі

У цей момент я зрозумів, що у Прип’ять йти небезпечно й потрібно вибиратися із зони.

Вирішив почекати до вечора в одному з покинутих будинків села з цілими вікнами, адже на вулиці довго перебувати було неможливо через смог.

Десь о 5-й вечора я зустрів у Лельові двох інших сталкерів.

Хлопці розповіли, що пару годин тому вони спали на “Волхові” і їх буквально розбудила пожежа, що підступила до казарми, де вони були.

Їм довелося буквально рятуватися втечею.

Хвиля вогню вище дерев

Ось тоді я зрозумів, наскільки серйозні пожежа в зоні.

Ми вирішили дочекатися темряви, бо по дорозі постійно їздили машини, а нам треба було її перебігти.

Дочекатися темряви ми не змогли – димова завіса ставала такою щільною, що різало очі.

Копирайт изображения ІВАН ЄРЕМЕНКО Image caption Дим згущається

Стали відходити на другий кінець села, ближче до міста Чорнобиль, та раптом побачили людину, що бігла до нас.

Я подумав, що це або пожежник, або поліцейський і вирішив, що похід закінчиться затриманням і протоколом.

Але, як виявилося, це був самосіл з Лельова, що, як і ми, хотів вибиратися подалі від пожежі.

Копирайт изображения ІВАН ЄРЕМЕНКО Image caption Один з останніх кадрів села Лелів

Він запропонував перечекати до темряви у нього вдома.

Ми пішли до самосела чекати сутінків.

Годині о 7-й я почув незрозумілий гул, який наростав з кожною хвилиною.

А потім ми побачили на обрії із заходу хвилю вогню вище рівня дерев.

Копирайт изображения ОЛЕКСАНДР СИРОТА

Це було вже схоже на якийсь фільм-катастрофу і здавалося що це все відбувається уві сні.

Самосіл взяв мішок зі своїми пожитками, закрив хату і ми побігли у бік Чорнобиля, адже з інших напрямків насувалася страшна пожежа.

Ми були майже в котлі.

Вибиралися з Лельова і Чорнобиля близько трьох годин, потрібно було ховатися від машин і людей – по трасі був такий трафік пожежних та інших машин, що здавалося, ніби знову вибухнула станція.

У підсумку, з неймовірними зусиллями, ми вибралися з епіцентру подій.

Попрощалися з самоселом, який пішов до Чорнобиля, а самі рушили на вихід із зони.

Емоції

Копирайт изображения ОЛЕКСАНДР СИРОТА Image caption Що залишилося від “Смарагдового”

По суті, коли я був там, ще не була зрозуміла повна картина події і не було часу на філософію, бо я буквально рятувався від вогняної стихії.

Так працює людська психіка.

Тільки коли я повернувся додому і почав стежити за зведеннями – прийшло важке розуміння події.

До останнього не хотів вірити, що “Смарагдовий” не вцілів, поки не побачив фотографії наслідків пожежі.

Чи могла згоріти Прип’ять?

Копирайт изображения ДСНС

Прип’ять мала згоріти, якби не героїчні дії пожежників.

Після того, як вогонь 9 квітня перекинувся через центральну дорогу Чорнобиль-Прип’ять і пішов на “Смарагдовий” та Лелів, пожежники кинули всі сили на захист міста Чорнобиль.

Це стратегічне місто зони, його столиця і якби воно згоріло… Це був би грандіозний скандал і політична криза вже в масштабах України.

Тому всі сили були кинуті на блокування вогню на кордонах міста Чорнобиль.

Всі інші осередки, вочевидь, залишили, адже у ДСНС просто не вистачало ресурсів.

Копирайт изображения ЯРОСЛАВ ЄМЕЛЬЯНЕНКО Image caption Станція Янів біля Прип’яті

(У зведеннях Держслужби з надзвичайних ситуацій у ті дні справді повідомляли про залучення у Зону відчуження пожежних бригад з різних областей. Водночас там наполягали, що ситуація контрольована й небезпеки містам Чорнобиль та Прип’ять немає. – Ред.)

Як бачимо з наступних подій, пожежники змогли зупинити вогонь тільки через три дні вже у самій Прип’яті, ціною згорілого “Рудого лісу” і станції Янів.

Що бачив у чорнобильських лісах

Копирайт изображения ДСНС Image caption Ліс після пожежі

Стан лісу завжди викликав у мене тривогу.

Там дуже багато сухостою, це все розгорається як сірник.

Справа в тому що в ДАЗВ (Державному агентстві з управління зоною відчуження. – Ред.) зараз зміна керівництва і там явно було не до поточних проблем зони.

Тут можна провести аналогію з аварією на ЧАЕС, коли збіглися безліч чинників, що призвели до фатального вибуху 4-го блоку.

Так, можливо, і тут: аномально тепла і суха зима, зміна керівництва адміністрації зони, карантин…

З огляду на таку зиму, потрібно було ще у березні починати робити протипожежні просіки.

Я таких просік по дорозі не бачив, хоча погода дозволяла їх зробити.

Про звинувачення сталкерів у підпалі

Це все справді схоже на умисні підпали, адже осередки пожеж були в різних місцях.

Також сталкери знаходили у лісі на землі факели, що не згоріли.

(В офіційних зведеннях ДСНС і поліції немає згадок про факели чи схожі знахідки. Водночас там затримали двох жителів сіл на кордонах Зони відчуження, через яких сталися займання лісу. Щоправда, ті пожежі були за кілька кілометрів від центральної частини Чорнобильської зони. – Ред.)

Сталкери ніколи б не стали тягнути з собою громіздкі смолоскипи, просочені керосином.

З іншого боку, пожежна небезпека у цьому році надзвичайно висока, тому навіть бите скло на землі може бути лінзою на сонці й підпалити ліс.

Я думаю, ми ніколи не дізнаємося справжню причину, але не треба “вішати всіх собак” на сталкерів.

Наша спільнота “Чорнобильська зона очима сталкерів” – один з найбільших сталкерських рухів, і ми засуджуємо зневажливе ставлення до природи зони і до її культурної спадщини.

Чорнобильська зона – це наш другий дім, ми любимо це місце і бережемо його.

Ми не раз організовували допомогу самоселам, збирали кошти, закуповували паливо і все необхідне для пожежників.

Тому версія, що це зробили ми, нелогічна.

Чи зміниться щось загалом після пожежі? Подивимося.

Пожежі в Зоні вже були, й нічого не змінювалося.

Джерело: https://www.openforest.org.ua