Журналістська практика: прес-конференція Vivat, НУБіП, Vivat - як це було

20 вересня 2019 року
     19 вересня на гуманітарно-педагогічному факультеті відбулася прес-конференція Vivat, НУБІП, Vivat – «Хай живе НУБіП», присвячена враженням першокурсників-журналістів від університету.

     Викладач журналістських дисциплін Іван Чиж вирішив провести зустріч з метою замотивувати як перший, так і другий курс, для розуміння, хто ми, і наполегливої праці протягом усього року. Адже після конференції з’явилося відчуття, що ми дійсно на стежині до справжньої, професійної журналістики. 
     Іван Сергійович з перших днів навчання надав можливість відчути себе журналістами, адже на конференції ми мали особливу нагоду зустрітися з нашими колегами-другокурсниками. Це Віталій Мікула – головний редактор першої групи і Віра Ляшенко – головний редактор другої групи, а також їх помічники: Олег Снігур та Вікторія Кравченко.

     Ми змогли поставити усі запитання, які нас так хвилювали. Їх було немало, понад двадцять п’ять. 
     Почули яскраві і щирі враження Віталія Мікули, про його редакційний досвід: «Перша проблема, з якою я зіткнувся, коли після виборів Іван Сергійович вручив мені весь творчий доробок нашої групи. Я не знав, що з ним робити і він дружньо пролежав два тижні на моїй полиці. Тільки на 15 день я підійшов до нього і зрозумів, що редагування – найцікавіший етапу створенні дайджесту»

     Після цікавої розповіді посипалися запитання. 
     Перше від Марини Качуриної: «Як Ви зважилися вступити на спеціальність журналістики, яка тільки відкрилася і стати першовідкривачем?» На що отримали таку відповідь: «Я розумів, що йду на ще недосвідчену кафедру, що можуть виникнути проблеми і труднощі, але це був мій вибір і тепер я тут!»
     Віталіна Канцеляренко запитала: «Які предмети з журналістики ви виокремлюєте для себе як найцікавіші?» – «Обов’язково теорія і основи журналістики, а зараз ще дуже подобається радіовиробництво. Взагалі кожен предмет є необхідним, оскільки вони роблять з вас журналіста»
     Також Віталій Мікула розказав, що є найскладніше для нього, як майбутнього журналіста: «…виступати перед публікою, – каже він, – адже я ще не маю такої великої практики». Тепер будемо знати, що саме нам потрібно розвивати у собі.
     З залу було поставлене інформаційне питання, про яке ми всі хотіли дізнатися: «Чи були у вас походи на телебачення, в редакції, офісиВіталій з радістю поділився практикою його групи: «Ми часто ходили в Національну спілку журналістів України, я намагався не пропускати ці походи, адже, як каже Іван Сергійович – журналістиці не можна навчити, журналістиці можна навчитися. Також походи на різні прес-конференції у зв’язку з виборами президента, а їх було вдосталь. Спілкувалися з Володимиром Мостовим, головним редактором газети «Дзеркало Тижня». У нас постійно були майстер-класи і Ілля Суздалєв запрошував журналістів, які ділилися з нами досвідом». 
     Питання Тані Ярової стосувалося майбутнього: «У подальшому, в якій би ви сфері залишилися? Редактором чи може десь на телебаченні?» – Відповідь була такою: «Думаю спробувати себе в декількох галузях журналістики, щоб дізнатися що моє. Але телебачення я не дуже люблю. Радіо, газета і можливо десь в інформаційних аспектах». 

     Ми дізналися багато цінної інформації від нашого колеги, а саме: який досвід вони отримали за рік навчання, їхні враження та переживання.
     Не менш цікаві запитання були поставлені Вірі Ляшенко. Вона розповіла про складну роботу, яка була зроблена над їх доробком. 

     Юля Микитенко запитала про дуже важливу і хвилюючу для нас тему: «Чи важко здавати першу сесію?» Чесно кажучи, Віра нас заспокоїла: «Було страшно, але не важко, тому що викладачі ставилися лояльно, допомагали і просто нас розуміли!»
     Також ми отримали дуже влучні поради для нас, першокурсників. «Наполегливо працювати і багато писати, щоб рости як журналіст…», а також розповіла, які навички і якості маємо мати: «Це гарна пам'ять, вміння комунікувати і бути відповідальним».
     Також дуже гарне запитання надійшло від Вероніки Бердник: «Навчання на цій спеціальності змінило вас як особистість?». Віра дала щиру відповідь: «Так, змінило, я не була відмінницею у школі, але в університеті я стала більш відповідальною до життя і до навчання. Сказати, що змінилося, напевно, не вдасться, але зміни сталися». Ось що робить творчий фах і вищий навчальний заклад зі студентами.
     Марина Качурина запитала: «Чи відчували ви, що вам потрібна якась підтримка від другокурсників в опануванні університету?» Відповідь була такою: «Відчувала, але її не було, тому що ми перший курс, нова спеціальність, не було кому підказати, хто б нам щось розповів би. Нажаль, в нас не було такої можливості, можливо, це і на краще – так ми стали більш самостійними
     Ольга Ткач: «Чи потрібно журналісту висловлювати свою точку зору, адже нам говорять, що журналісти мають бути безпристраснимиВіра відповіла так: «Я вважаю, що так, потрібно, але це треба робити дуже обережно. Адже одне невірне слово або думка, і сенс повідомлення буде зовсім інший

     Можна підвести підсумок нашої справжньої і подвійно навчальної конференції. Подвійно навчальної тому, що другокурсники вчилися давати такий вид конференції, а ми, першокурсники, вчилися бути журналістами і спілкуватися один з одним.
     Це було цікаво, адже ми хоча й на різних курсах, але відчуття маємо подібні! Першокурсники залишися у захваті від такого виду роботи!

ЛюдмилаСмик,
студентка I курсу спеціальності «Журналістика»
(за ред. Віри Ляшенко)
 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook