Профорієнтація як мистецтво комунікації

13 березня 2018, 20:23
НУБіП України

«У мовленні важливі три речі,  писав англійський політик Джон Морлі, – хто говорить, як він говорить і що він говорить. Але найменше значення має зміст сказаного». Досвідчені політики успішно користуються саме цим постулатом. Імідж людини, вміння тримати себе перед аудиторією часто мають значно більший вплив на маси, ніж аргументованість сказаного. Я часто спілкуюся з тинейджерами, ця зустрічі присвячені темі «Вибір майбутньої професії». Тінейджери – це особливі Люди: вже не діти й ще не дорослі, вони потребують особливого комунікаційного підходу, – розмірковує науковець Вероніка Василівна Чекалюк під час свого майстер-класу з журналістики.

Слово – зброя

Ще за часів Стародавньої Греції той, хто володів мистецтвом комунікацій, був переконливим і впевненим під час публічних виступів, вважався лідером, перед ним відкривалися великі можливості. Комунікаційні навики – це наука, яку можна опанувати. Якщо ж знання підтримувати досвідом, удосконалювати техніку - успіх гарантовано не лише у кар’єрі, а й особистому житті.

Що потрібне людині для щастя? Здоров’я, гроші, власний будинок, сім"я… Цей список може бути безкінечним, проте недарма кажуть, що розділене горе стає вдвічі меншим, а щастя – більшим. Навіть люди, які охоче проводять вільний час на самоті, потребують уваги – не тільки близьких людей, а й співробітників, сусідів і навіть просто незнайомих. Робінзон Крузо облаштував своє життя на острові, проте однак прагнув повернутися на батьківщину. А своїми думками ділився зі щоденником. Згодом, щоб не почуватися самотньо, приручив П’ятницю

Спеціальність «Журналістика» – старт для карєрного зросту

«Я часто спілкуюсь з дітьми, учителями й батьками, пропоную алегорії та приклади, даю підказки, а не категоричні поради, запрошую до нас в Університет на журналістику. У нас дружній колектив, чудові умови для навчання і розвитку, проходження практики…», - ділиться досвідом доцент кафедри української мови Вероніка Василівна Чекалюк. Ось, наприклад, притча про терпіння розповідає про юнака, який часто сперечався через дрібниці. Батько одного разу дав йому мішок цвяхів і порадив: «Коли відчуваєш гнів, нічого не говори, просто забий цвях у ворота нашого саду». Першого дня юнак забив 37 цвяхів. Врешті мішок спорожнів. Юнак знову прийшов за порадою до батька. Той сказав: «А тепер, коли захочеш з кимсь полаятися, витягуй цвях». Минуло чимало днів, і мішок знову наповнився цвяхами. Батько підвів його до воріт і каже: «Подивись: у воротах залишилися дірки. Так і в серці людини залишається назавжди рана від образливого слова». І додамо: вона часто страшніша від фізичного болю. Такі «цвяшки» ми забиваємо своїм близьким, іноді зовсім незнайомим людям чи не щодня. Особливо вразлива дитяча психіка. Ось до болю типова ситуація.

Найбільше підлітки цінують повагу ровесників. У цьому віці вкрай необхідне визнання однокласників, авторитет друзів. Часто 13 – 14-річні просто не чують, що їм говорять батьки. Тож варто відмовитися від довгих монологів. Якщо прагнете до діалогу, репліки мають бути короткими, чіткими. Наприклад: «Повтори фізику», і зачекати, а не починати вичитувати за погані оцінки, неприбрану кімнату… Тінейджери ще не так швидко засвоюють інформацію, як дорослі. А особливо, якщо вона не дуже приємна і її хочеться пропустити повз вуха.

 

Ввічливість, доброзичливість – золоте правило спілкування. Розмову можна вести лише таким тоном, яким хотіли б почути звертання до себе. Слово, сказане тихо, має більший вплив, ніж крик. Дитина неодмінно зупиниться, щоб почути, що ви їй сказали, хоча б тому, що від природи всі ми – допитливі. Маніпуляції голосом, зокрема шепіт, один з прийомів привернення уваги досвідчених ораторів і педагогів.

Якщо дитина щось хоче розказати, залиште всі справи і вислухайте. По-перше, так виховуєте уважного слухача, а по-друге, наступного разу може й не бути. Ви б хотіли комусь щось розказувати, а співрозмовник у цей час дивився телевізор?

Якщо ви роздратовані, в жодному разі не починайте розмову. Тінейджер відчує агресію і відповість теж роздратовано. Емоційна нестабільність притаманна юному вікові. А ще не забувайте, що навіть у маленьких дітей бувають свої проблеми, які їм не здаються маленькими.

Перш ніж щось сказати, переконайтеся, що дитина не зайнята – не дивиться мультфільм чи грається тощо. Якщо людина дивиться вам в очі, з нею можна налагодити контакт, зокрема щось з’ясувати, попросити. До речі, ці рекомендації чудово «спрацьовують» не тільки з дітьми, - підсумовує сказане науковець Вероніка Василівна.

 
 

 

 

 

Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook