Професіограма

м. Київ
        Професіограма - Це вимога професії до особистісних якостей, психологічних особливостей, психологічним можливостям людини, а також вимоги, які описують необхідні для даного виду діяльності людини особистості, що є основою професійного виду діяльності ядром є психограмма, яка представляє собою "портрет" професії, складений на основі інтерпретаційного психологічного аналізу операційно-технологічного змісту конкретної трудової діяльності

         Професіограма - Це документ, що містить опис, по-перше, змісту роботи за певною професією (функції, обов'язки, завдання, операції), по-друге, вимог до носія певної професії (професійні, ділові, особисті якості). Документальною формою професіограми можуть бути словесний опис, знаковий алгоритм, відеофільм, комп'ютерна програма.       

        Професіограма відрізняється від посадової інструкції насамперед двома обставинами:     

1) в професіограми немає згадок про права і відповідальності працівника, тобто про тих розділах, які роблять посадову інструкцію декларативною; 

2) в професіограми описуються умови праці на робочому місці і в незрівнянно більшому обсязі викладаються вимоги до працівника. Складання професіограми не завжди можливо в масових професіях (таких як у соціальній роботі) часто доводиться говорити про суспільство, про програму праці, але не про професіоналізм. Важливість проблема видна або для професіонала і з поза не завжди видно кілька варіантів розвитку професії. Приблизний зразок професіограми для професії "Соціальний працівник", яка по предмету праці відноситься до типу - "людина-людина", а за характером праці є професією творчого класу.   

1. призначення професії: Надання допомоги і підтримки громадянам (дітям-сиротам, інвалідам, багатодітним матерям, одиноким престарілим людям, що страждають від алкоголізму і наркоманії тощо).     

2. Основні розв'язувані завдання: Вивчення особистості і її оточення, аналіз різних ситуацій, передбачення і запобігання конфліктів, встановлення контакту з дітьми, створення атмосфери доброзичливості, індивідуальний підхід в роботі з людьми, дослідження особистості, міжособистісних відносин в мікросоціумі, виявлення конфліктних ситуацій, відхилень у поведінці, складання рекомендацій по консультативно-корекційної роботи, діяльність з реабілітації та реадаптації людей, що мають відхилення від норми у фізичному, психічному і соціальному розвитку, профілактика явищ дезадаптації соціальної, культурної, психологічної, робота з людьми девіантної поведінки, допомога в реалізації прав і свобод особистості, допомога в адаптації особистості до конкретних життєвих умов, консультування, організація спільної соціально-значимої діяльності, підтримка та стимулювання соціальних ініціатив особистості і мікросередовища.   Професія вимагає від фахівця переважно інтелектуальних витрат. Професійна діяльність, перш за все, має на увазі аналіз, порівняння та інтерпретацію даних, пропозицію нових рішень, координацію робіт, узгодження дій.     

3. Основою професії виступають як шкільні знання, так і спеціальні знання: суспільні науки, вікова психологія, соціальна психологія, психологія девіантної (що відхиляється), делінквентної поведінки, педагогіка, соціологія;Спеціаліст здійснює діяльність в приміщенні, частіше мобільний, рідше за робочим місцем. Діяльність здійснюється невідривно від колективу. Зазвичай професійне спілкування відбувається безпосередньо.   

4. Професійно-важливі якості: ініціативність, оптимізм, домінування позитивних емоцій, самовладання, емоційна врівноваженість, витримка, здатність аргументовано відстоювати свою думку, здатність до перемикання з однієї діяльності на іншу, старанність, ретельність, прагнення до професійного досконалості, екстравертірованность (орієнтація на взаємодію з людьми, товариськість), мовної слух (сприйняття усного мовлення), увага до деталей, здатність до створення образу за словесним описом, здатність до образного поданням предметів, процесів і явищ, абстрактність (абстрактні образи, поняття) мислення, аналітичність (здатність виділяти окремі елементи дійсності, здатність до класифікації ) мислення, понятійне мислення, предметність (об'єкти реального світу і їх ознаки) мислення, стратегічне мислення, пам'ять на обличчя, емоційна пам'ять, комунікативні здібності (навички спілкування і взаємодії з людьми), здатність мовного апарату до інтенсивної і тривалої роботи, вміння грамотно висловлювати свої думки, здатність контролювати свої емоції, вміння працювати в умовах ненормованого графіка, вміння зберігати таємницю.     

5. Захворювання, протипоказані для професії: Захворювання серця або порушення артеріального тиску, нервово-психічні розлади, судоми, втрати свідомості, вживання наркотиків, залежність від алкоголю, некорректіруемих зниження гостроти зору, розлади слуху, вестибулярні розлади, порушення відчуття рівноваги, розлади координації рухів, розлади мови, хронічні інфекційні захворювання , шкірні захворювання, виражені фізичні недоліки.     

6. Рівень освіти: Для оволодіння професією потрібна вища професійна освіта за фахом: 231 - Соціальна робота. Кваліфікація - Соціальний працівник   

7. Навчальні заклади, що навчають даної професії.       Гуманітарно-педагогічний факультет НУБіП України

 

Обов'язки працівника соціальної роботи
Спеціаліст соціальної роботи наділений різноманітними посадовими обов'язками.
          Основні з них такі:
- володіти основами пенсійної справи, соціального захисту сімей з дітьми, інвалідів, одиноких та інших соціальне незахищених громадян;
- виявляти на підприємствах, в мікрорайонах, селах сім'ї окремих осіб, які потребують соціально-медичну, юридичну, психолого-педагогічну, матеріальну й іншу допомогу, охорону морального, фізичного і психічного здоров'я;
- встановлювати причини виникаючих у них труднощів, конфліктних ситуацій, в т.ч. за місцем роботи, навчання і т.д., допомагати їм у розв`язанні існуючих проблем, працевлаштуванні, соціальному захисті;
- сприяти інтеграції діяльності різних державних і громадських організацій та установ по наданню необхідної соціально-економічної допомоги населенню;
- проводити психолого-педагогічні та юридичні консультації з питань сім`ї і шлюбу, виховну роботу серед дітей, схильних до правопорушень;
- надавати допомогу в укладанні угод про надомну працю батькам що мають неповнолітніх дітей, інвалідам, пенсіонерам;
- виявляти і надавати підтримку дітям та дорослим, яким потрібна опіка і піклування, влаштування в лікувальні й учбово-виховні заклади, матеріальна, соціально-побутова та інша допомога;
- організовувати громадський захист неповнолітніх правопорушників при необхідності - брати в ньому особисту участь;
- сприяти створенню і діяльності центрів соціальної служби для молоді, допомоги сім'ї (всиновлення, опікунство, піклування), юнацьких, підліткових, дитячих об'єднань, асоціацій, клубів за інтересами;
- допомагати організації і виховній діяльності інтернатів, притулків для інвалідів, людей похилого віку, бездомним та ін.;
- брати участь в роботі по соціальній адаптації і реабілітації осіб, які повернулися з спеціальних навчально-виховних установ і місць позбавлення волі, розв'язанні інших гострих соціальних проблем.
               Головні функції спеціаліста з соціальної роботи
 Різноманітні професійні вимоги до спеціаліста з соціальної роботи випливають з таких його головних функцій: діагностична, прогностична, правозахисна, організаційна, профілактична, соціально-медична, соціально-педагогічна, технологічна, соціально-побутова і комунікативна. Коротко пояснимо суть кожної.
        Діагностична функція соціального працівника полягає у вивченні особливостей сім'ї, групи людей, ступеню й спрямованості впливу на них мікросередовища і постановці відповідного "соціального діагнозу".
          Прогностична функція. З його врахуванням прогнозується розвиток подій, процесів, моделі соціальної поведінки.
          Правозахисна функція. В разі потреби використовуються закони і правові акти з метою надання допомоги і підтримки людей, їхнього захисту.
        Організаційна функція. Соціальний працівник сприяє організації соціальних служб на підприємствах і за місцем проживання, залучає до їх роботи громадськість, спрямовує їхню діяльність до надання різних видів допомоги і соціальних послуг населенню.
      Профілактична функція. Велику увагу він приділяє попередженню і профілактиці негативних явищ, приводячи в дію різні механізми (юридичні, психологічні, медичні, педагогічні та ін.), організуючи відповідну допомогу особам, що її вкрай потребують.
      Безпосередня соціально-медична функція працівника соціальних служб полягає в організації роботи з профілактики здоров'я, засвоєнні навичок першої медичної допомоги, підготовці молоді до сімейного життя, в розвитку трудотерапії та ін.
      Багатопланова його соціально-педагогічна функція: виявляти інтереси й потреби людей у різних видах діяльності (культурно-освітній, спортивно-оздоровчій, науково-технічній) і залучати до роботи з ними відповідні установи, творчі спілки, асоціації та ін.
     Суть психологічної функції - застосування різних видів консультування і корекції міжособистих стосунків, сприяння соціальній адаптації індивіда, допомога в соціальній реабілітації всім нужденним.
        Чільне місце в діяльності соціального працівника займає соціально-побутова функція, що полягає у наданні необхідної допомоги й підтримки різним категоріям населення (інвалідам, перестарілим, новоствореним сім'ям і т.п.) в поліпшенні їх житлових умов, облаштуванні, веденні домашнього господарства тощо.
      Нарешті, комунікативна функція передбачає встановлення контактів з клієнтами, організацію обміну інформацією, формування єдиної стратегії взаємодії сприймання і розуміння іншої людини.
 
Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015