Кафедра ТІДП в рамках онлайн-вебінару "Донорство в Україні" в особливий спосіб долучилася до цієї теми

«Якщо ми можемо чинити добро навіть після нашої смерті,

 тобто якщо наші органи після нашої смерті можуть врятувати інше життя,

то, гадаю, це обов'язково потрібно робити»

Святослав Шевчук

8 грудня 2022 року кафедра теорії та історії держави і права НУБіП України провела онлайн-вебінар для всіх охочих «Донорство в Україні». І хоча ця тема не є новою в суспільстві, адже про неї ми читали ще в міфах Стародавніх Єгипту (міф про Ізиду і Осіріса)  і Греції (міф про Прометея), релігійних пам’ятках (Євангеліях), у книжкових творах фантастичного жанру, переглядали у кінематографі чи навіть мультографії, однак вкотре торкнутися цієї теми ніколи не завадить.

Спікерка Анна Мельник розпочала вебінар з розповіді про донорство крові, зокрема про його етапи: підготовчий, етап медичного обстеження, забору крові, відпочинку. Так, підготовчий етап полягає в завчасній самопідготовці донора  (щодо харчування і не вживання алкоголю). Під час етапу медичного обстеження лікар перевіряє стан здоров’я донора та впевнюється у відсутності підстав відсторонення від донорства (постійного або тимчасового).

Оскільки спікерка сама неодноразово була донором крові, вона запевнила, що процес забору крові є безпечним, безболісним і триває близько 10-15 хвилин. Після здачі крові донор має обмежити фізичні навантаження та відпочити.

Також було висвітлено тему пільг та бонусів, які отримують донори крові. Так, донори крові отримують два вихідні дні (день здачі крові та наступний день), забезпечення їх безоплатним харчуванням (сніданок та обід), а також збільшення стипендії на 25 % за систематичну донацію крові. 

Світланою Авраменко було розкрито тему донорства органів. Зокрема, вона зазначила, що в Україні існує 2 види донорства органів – родинне та посмертне. Рідна людина в разі потреби може поділитися своєю ниркою або частиною печінки. Посмертний донор може в свою чергу подарувати шанс на життя багатьом людям завдяки своїм ниркам, печінці, серцю, легеням, підшлунковій залозі.

Було зазначено, що вилучення органів можливе лише у разі констатації смерті головного мозку донора і лише при отриманні згоди від його родичів або ж якщо донор при житті письмово висловив таке бажання.

Донорство органів це шанс на нове повноцінне життя реципієнта та метод лікування, який застосовують у всіх цивілізованих країнах світу. 

Олена Чомахашвілі розповіла про особливості донорства репродуктивного матеріалу. Спікерка зазначила, що донори добровільно надають свої статеві клітини або ембріони закладу охорони здоров’я з метою використання їх для лікування безпліддя інших осіб. Обговорили основні законодавчі терміни у цій сфері, а саме: «безпліддя», «генетичні батьки», донація ооцитів, сперми, ембріонів «допоміжні репродуктивні технології», «ембріон», «пацієнт», «кріоконсервація», «репродуктивні клітини», «сурогатна матір».

Тож, як зауважив предстоятель УГКЦ Святослав Шевчук, «в нас в Україні є професійні й мудрі лікарі і є багато людей, які готові рятувати життя іншої людини, даруючи власні органи навіть після своєї смерті. Тільки нам потрібна відповідна культура. Також українське законодавство повинно пройти відповідний шлях розвитку, тому що нинішня ситуація в ньому тільки погіршує справу з пересадкою органів і, де-факто, у непрямий спосіб стимулює так звану чорну трансплантологію».

                                                  Кафедра теорії та історії держави і права

P.S. Переглянути запис заходу можна на сторінці каналу кафедри теорії та історії держави і права на «YouTube» за покликанням - https://youtu.be/UlT-c53zivc