Історія кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології

   Кафедра мікробіології в Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті (КВЗІ) організована у 1922 році. Пізніше, у зв’язку з розширенням змісту навчальних програм, її спочатку назвали «Кафедра мікробіології та вірусології», а потім — «Кафедра мікробіології, вірусології та біотехнології».
   У 1922 р. першим завідувачем кафедри мікробіології став Омельченко Федір Захарович (1865 – 1924).
   У 1885 році Омельченко Ф. З., закінчивши з золотою медаллю Чернігівську гімназію, вступив до Київського університету святого Володимира, на медичний факультет. Після завершення навчання в університеті працював військовим лікарем та викладачем патологічної анатомії й бактеріології. В 1890 – 1891 роках досліджував вплив рослинних ефірних олій на збудників черевного тифу, сибірки та туберкульозу. Тоді ж вивчав мінливість мікроорганізмів, морфологію спірохет. Захистивши у 1898 році докторську дисертацію на тему: «Сперматоґенез та його біологічні основи», працював прозектором військового госпіталю у Варшаві, очолював бактеріологічну лабораторію. З 1903 р. працював у Миколаївському військовому госпіталі у Санкт-Петербурзі протягом 12 років, поєднуючи роботу прозектора з педагогічною (заняття з студентами Військово-медичної академії) та науковою, завідував хіміко-бактеріологічною лабораторією Єлизаветинської общини сестер милосердя. У 1918 повернувся до Києва та працював у військовому госпіталі до 1921 року, активно функціонував як член медичної секції Українського наукового товариства. Працюючи ще в Санкт-Петербурзі за власні кошти організував інститут, який згодом подарував Українському науковому товариству (в 1921 році підпорядкований АН УСРР). З 1921 року працював в організованому ним Біологічному інституті АН УСРР.

Омельченко Ф. З., завідувач кафедри мікробіології КВЗІ у період 1922-1924

   Наукові праці Омельченка Ф. З. стосуються вивчення сперматогенезу, питань антропології, цитології, патологічної анатомії, мікробіології. Він досліджував вплив рослинних ефірних олій на збудників черевного тифу, сибірської виразки та туберкульозу, вивчав антропометричний тип слов'ян, запропонував нову схему антропометричних досліджень, здійснив дослідження гістогенезу аденохондром молочних залоз, вивчав мінливість мікроорганізмів та морфологію спірохет, розробив методику лікування спірильозу.
   В 1920 – 1924 роках Омельченко Ф. З. входив до складу колективу авторів російсько-українського медичного тлумачного словника.
   У 1922 р. Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут запросив Омельченка Ф. З. на посаду завідувача кафедри мікробіології. Бюро інституту обрало професора по кафедрі мікробіології Омельченка Ф. З. на посаду ректора КВЗІ, яку до цього обіймав професор В. К. Лінденман.
У період 1924 – 1925 р. кафедру мікробіології очолював Нещадименко Іван Петрович (1885 – 1967).
   Основною темою досліджень Нещадименка І. П. і його учнів було вивчення морфофункціональних властивостей крові при різних впливах, інфекційних захворюваннях, гельмінтозах, за дії солей важких металів.
   У період 1925 – 1930 р. кафедру мікробіології очолював професор Рево Михайло Васильович (1889 – 1962).
   Професор Рево М. В. займався проблемами бруцельозу, вивчав антигенні властивості правцевого анатоксину та розробляв технологію його виготовлення; досліджував біологічні властивості збудника туберкульозу; написав навчальні посібники: «Основи мікробіології» та «Курс спеціальної мікробіології».
   У період 1930 – 1941 р. кафедру мікробіології очолював професор Фурсенко Борис Васильович.
   У період 1941 – 1955 р. у евакуації в м. Свердловськ та після повернення до Києва кафедру мікробіології очолював професор Слабоспицький Тимофій Петрович (1905 – 1955). Тривалий час Слабоспицький Т.П. був деканом ветеринарного факультету, замісником директора інституту з навчальної і наукової роботи.

   Наукові інтереси Слабоспицького Т.П. були багатогранними. Він вивчав сибірку, бешиху, лістеріоз, бруцельоз, пастерельоз ,інфекційний енцефаломієліт коней, чуму свиней тощо. Вперше на території СРСР виділив збудника лістеріозу у свиней – досить розповсюджене захворювання в той час. Професор Слабоспицький Т.П. опублікував близько 40  наукових робіт, зокрема, є співавтором довідників «В помощь войсковому ветврачу» (1942 р.) та «Военно-ветеринарный справочник» (1942 р. та 1945 р.).
   У період 1956 – 1979 р. кафедру мікробіології очолював професор Нікольський Володимир Васильович (1906 – 1982).

Нікольський В. В., завідувач кафедри мікробіології КВІ у період 1956-1979

   Нікольський Володимир Васильович, доктор ветеринарних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, кавалер ордена Трудового червоного прапора та двох орденів «Знак пошани», відзначений багатьма медалями, автор понад 110 наукових статей, чотирьох монографій. Тривалий час був експертом ВАК СРСР, членом ряду вчених рад з присудження наукового ступеня доктора наук.  
   Професор Нікольський В.В. започаткував викладання навчальної дисципліни «Ветеринарна вірусологія», створив при кафедрі науково-дослідну лабораторію з ветеринарної вірусології, обладнавши її на той час новітніми приладами (електронним мікроскопом, ультрацентрифугами, ультрамікротомами, низькотемпературними холодильниками і ін., що дозволило налагодити культивування клітинних культур, виділення і вивчення вірусів-збудників вірозів тварин. Вперше на території СРСР  він обґрунтував вірусну природу масових гастроентеритів у новонароджених поросят, які призводили до майже 100 %-ї їх загибелі.

Професор Нікольський В. В. з співробітниками у вірусологічній лабораторії кафедри. Крайній зліва ст. н. співробітник  Скибіцький В. Г, крайній справа – асистент Худзинський Г.І., друга зліва наук. співр. Пальчевська О.С., друга справа – наук. співр. Терес А.С.

   Разом з своїми учнями (аспірантами Краснобаєвим Є. О., Бортнічуком В. А., Литвином В.П., Худзинським Г.І., Скибіцьким В. Г., Ібатулліною Ф.Ж., Рахими С.К. і ін.) і колегами (Ревенко І. П., Гайдамака Т. В. Платоненко В.О., Закордонець О.А., Настенко К.А.) він досліджував природну резистентність та імунологічну реактивність тваринного організму, вивчав вплив різноманітних факторів на їх показники, розшифровував етіологію і патогенез, вдосконалював діагностику та профілактику захворювань інфекційної природи свиней, великої рогатої худоби. В цей період вперше на території  України, окрім згаданого вище збудника трансмісивного гастроентериту, були виділені та охарактеризовані збудник хамідіозу у свиней (Бортнічук В.А.), збудник  генітального мікоплазмозу у великої рогатої худоби (Скибіцький В.Г.).
   Учні Нікольського В. В., професори Ревенко І. П. та Литвин В. П., виконавши за його керівництвом важливий цикл наукових робіт на базі кафедри, продовжили вивчення інфекційної патології тварин, очоливши кафедру епізоотології. Наукова робота професора Ревенка І.П. стосувалась біології та патогенних властивостей збудника бешихи свиней, явищ бактеріофагії. Наукова робота доктора ветеринарних наук, професора, академіка АН ВО України, заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії України Литвина В.П. була спрямована на вивчення природної резистентності та імунологічної реактивності тваринного організму, дослідження етіопатогенезу інфекційних хвороб тварин, розробку засобів і методів їх профілактики і терапії.
  У період 1979 – 1984 р. кафедру мікробіології очолював професор Бортнічук Володимир Андронович.
  Професор Бортнічук В.А. досліджував етіопатогенез хламідійної інфекції у тварин, розробляв засоби і методи лабораторної діагностики і профілактики хламідіозу тварин (вперше діагностував на території України хламідіоз свиней), вивчав генезис кишкових дисбактеріозів, розробляв засоби їх профілактики і терапії.
   У період 1984 – 1995 р. кафедру мікробіології очолював професор Онуфрієв Владислав Петрович (1925 – 1998 рр.).
Наукові дослідження Онуфрієва В.П. і його учнів були спрямовані на вивчення ящуру, розробку заходів діагностики і профілактики. Значна увага була приділена розробці засобів і методів створення пасивного імунітету у тварин різних вікових груп, а також вивчення процесу формування активного імунітету при застосуванні інактивованих протиящурних вакцин. Розробка і впровадження у ветеринарну практику більш досконалих засобів і методів діагностики, профілактики та боротьби з ящуром сприяли значному поліпшенню епізоотичної ситуації щодо ящурної інфекції,  оздоровленню країни від захворювань тварин на ящур.

 У період 1996 – 2016 р. кафедру мікробіології очолював професор Скибіцький Володимир Гурійович.

Скибіцький В. Г. , завідувач кафедри мікробіології у період 1996-2016

   Наукову роботу розпочав ще в студентські роки. Під керівництвом професора Нікольського В.В. виконав та успішно захистив дипломну роботу, яка була присвячена вивченню мікрофлори рубця жуйних за впливу на неї різноманітних факторів. З того часу не полишав мікробіології та вірусології.
  Виконуючи дисертаційні дослідження під час навчання в аспірантурі, Скибіцький В. Г.  вперше в Україні виявив та експериментально обґрунтував мікоплазмозну інфекцію, обумовлену Mycoplasma bovigenitalium.
   Наступний цикл робіт Скибіцького В. Г був присвячений дослідженню біології та етіологічної ролі в патології тварин ротавірусів, коронавірусів, рабдовірусів, пестивірусів та асфарвірусів, ентеробактерій, а також вивченню факторів імунологічної реактивності тваринного організму, розробці засобів і методів діагностики і профілактики інфекційних хвороб тварин.
   Після призначення завідувачем кафедри, професор Скибіцький В. Г. спрямовував зусилля колективу кафедри на вирішення актуальних науково-практичних завдань. Було створено філію кафедри на базі Центральної лабораторії ветеринарної медицини. Вірусологічну лабораторію кафедри було переорієнтовано (отримала назву «Проблемна лабораторія ветеринарної мікробіології, вірусології та імунобіотехнології», в результаті лабораторія отримала дозвіл на роботу з патогенами 3-ї групи).
   Особлива увага співробітників кафедри була спрямована вивченню противірусного імунітету, розробці засобів його коригування, а також розробці та впровадженню в практику ветеринарної медицини діагностиків на основі імуноферментного, імунофлуоресцентного та імунохроматографічного аналізу. В результаті були вивчені важливі елементи механізму противірусного імунітету, розроблені на основі рекомбінантних та нативних цитокінів засоби його стимулювання (Комбіферон, Анфлурон, Гексаканіс); розроблено та впроваджено у практику ветеринарної медицини діагностичні тест-системи (для діагностики сказу, бруцельозу, грипу А, лейкозу великої рогатої худоби, хламідіозу, РРС свиней, пастерельозу і ін.). Впровадження розроблених тест-систем суттєво поліпшило контроль за рядом актуальних для України інфекційних захворювань тварин - лейкозом великої рогатої худоби, бруцельозом, пастерельозом, респіраторно-репродуктивним синдромом свиней (РРСС), грипом, сказом тощо.
  Особливу увагу було приділено дослідженню еколого-біологічних властивостей потенційних збудників харчових токсикоінфекцій, зокрема ієрсиній і сальмонел з  метою обґрунтування технологій отримання безпечної тваринницької продукції.
   У період 2016 – 2020 р. кафедру мікробіології очолювала професор Мазур Тетяна Василівна.

Мазур Т. В. , завідуюча кафедри мікробіології у період 2016 – 2020

   У різні роки на кафедрі працювали професор Харченко С. М., Яблонська О.В., доценти: Шерстобоєв К.М., Уласевич Е.Й.; Ташута С.Г., Новіцька О.В., Столюк В.В., Ібатулліна Ф.Ж., асистенти: Корсунський О.  М., Осінський С. А., Пасовський А. І., Нечипоренко Ю. Д., Гайдамака Т. В., Дегтяр М. С., Худзинський Г. Ш., Гоц В. П. Димко Р.О.Їх плідна робота як педагогів і науковців висвітлена у численних публікаціях.
   Надзвичайно важлива роль в організації навчального процесу, реалізації наукової тематики кафедри належить лаборантам, препараторам. Добру пам’ять про себе залишили лаборанти кафедри Бочарова Г.О., Слабоспицька В.Ф., Руденко А.С.
   Кафедра протягом багатьох років успішно співпрацює з рядом науково-дослідних організацій: Українська лабораторія якості (м. Київ), Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН (м. Київ), Інститут ветеринарної медицини НААН України (м. Київ), Київський НДІ епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. Громашевського (м.  Київ), Державний агроекологічний університет (м. Житомир), Інститут нафтохімії НАН (м. Київ), НВП «Біо-Тест-Лабораторія» (м. Київ).

Співробітники кафедри, 2015 р. (1-й ряд зліва направо: доц. Новіцька О.В., доц. Ібатулліна Ф.Ж., зав.каф. проф. Скибіцький В.Г., доц. Мельник М.В., доц. Ташута С.Г., 2-й ряд зліва направо: доц. Столюк В.В., ст. лаб. Поволоцька І.Г., проф. Яблонська О.В.,  доц. Козловська Г.В., асп. Постой В.В., асп. Савчук О.В.)

   У березні 2020 р. була заснована нова кафедра, шляхом об’єднання двох кафедр: кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи та кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології, яка отримала назву епізоотології, мікробіології і вірусології факультету ветеринарної медицини НУБіП України, яку очолив кандидат ветеринарних наук, доцент Мельник Володимир Васильович.