Історія кафедри епізоотології

   Історія кафедри епізоотології започаткована в жовтні 1920 року з відкриттям ветеринарного факультету в складі Київського політехнічного інституту. В 1920 році першим завідувачем кафедри патології та терапії пошесних хвороб з епізоотологією став відомий лікар Дмитро Єлисейович Калкатін.
  У 1921 році ветеринарний факультет виділився в самостійний Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут (КВЗІ). 

    Кафедра епізоотології та інфекційна клініка колишнього Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту була організована в кінці 1922 року. В ці роки кафедра епізоотології та інфекційна клініка разом з іншими клінічними кафедрами займала територію, де згодом знаходилась меблева фабрика ім. Боженка (колишні вул. Бульйонська, буд. 84, вул. Василя Боженка, буд. 84  — тепер вул. Казимира Малевича, буд. 84.).
   З 1924 p. декан ветеринарного факультету, професор. З 1921 по 1923 роки професорський стипендіат по курсу епізоотології, завідуючий кабінетом, з 1924 р. завідуючий кафедрою патології та терапії, інфекційних хвороб з епізоотологією, КВЗІ.
   У 1924 році після раптової смерті ректора КВЗІ, видатного мікробіолога, професора Ф.З. Омельченка, новим ректором було призначено професора А.К. Скороходько, а деканом ветеринарного факультету став професор Д.Є. Калкатін.
   Д.Є. Калкатін — фахівець у галузях ветеринарної медицини, мікробіології, епізоотології та імунології.

КАЛКАТІН Дмитро Єлисейович, професор, завідуючий кафедрою патології та терапії, інфекційних  хвороб з епізоотологією

В період становлення  кафедри епізоотології, крім професора Д. Є. Калкатіна тут працював асистентом В. О. Биков. Про інших співробітників кафедри ніяких даних немає. Слід відзначити, що Д. Є. Калкатін написав перший підручник з епізоотології українською мовою, який було видано в 1931 р. під назвою «Патологія і терапія інфекційних хвороб з епізоотологією».
     В 1930—1931 pp. на околиці міста було збудоване нове приміщення епізоотологічного корпусу клінік та добре оснащений стаціонар на 18 боксів для ізольованого утримання інфекційно хворих тварин. Кафедра епізоотології розмістилась у нових будівлях в 1931 р. і знаходилась в них до початку Великої Вітчизняної війни (1941 p.). В структуру кафедри в цей час входили: великі лабораторії і манежі для практичних занять та науково-дослідної роботи з продуктивними тваринами, аудиторію для подання лекцій (в неї можна було заводити для демонстрації тварин), окремі лабораторії і кабінети для науковців, допоміжні приміщення. Всі стічні води з інфекційної клініки і лабораторій кафедри епізоотології відводились у спеціальний колектор, де підлягали тотальній дезінфекції і лише після цього потрапляли до загальної каналізаційної системи. Це дозволяло тримати в стаціонарі клініки тварин з різними інфекційними хворобами та провадити досліди, навіть, з особливо небезпечними збудниками. В цілому кафедра епізоотології за забезпеченістю приміщеннями та оснащеністю посідала в довоєнний період одне з перших місць в СРСР серед подібних закладів.
     Проте склад викладачів на кафедрі в цей період часто змінювався, що стало на заваді створенню згуртованої епізоотологічної школи в Києві. Після 1931 р. епізоотологію в різний час викладали: Я. С. Сандомирський, який згодом переїхав до Вітебського ветеринарного інституту; співробітники військово-ветеринарної лабораторії Київського військового округу — військовий ветлікар першого рангу Ф. І. Посредник, військовий ветлікар А.М. Лактіонов (генерал-майор ветеринарної служби , професор) та ін.
     З 1933 р. завідувачем кафедри епізоотології працював професор Л. С. Гогель, викладацький склад представлений був доцентом  К. П. Почечуєвим. З 1935 р. посаду доцента кафедри, а з  1937 р. завідувача кафедри обіймав О. С. Коротич. В 1938 р. кафедра епізоотології поповнилась доцентом К. І. Дмитрієвим, який раніше  займався вивченням інфекційних хвороб в інституті експериментальної ветеринарії. Згодом склад кафедри поповнився ординатором, а потім і асистентом К. О. Настенком та асистентами С. Є. Момотенко і Г. М. Макодою.
    З вересня 1941 по 1944 рр. кафедра епізоотології разом з ветеринарним інститутом перебувала в евакуації в м. Свердловську і функціонувала там у складі ветеринарного факультету регіонального сільськогосподарського вищого навчального закладу. Очолював кафедру доцент К. І. Дмитрієв, який віддавав багато часу ліквідації інфекційних хвороб тварин на Уралі, а також був автором кількох розділів посібника з епізоотології «В помощь войсковому ветврачу» (1942 р.), «Военно-ветеринарный справочник» (1942 р.) та ін.

     З 1945 р. керівництво кафедрою епізоотології в м. Києві знову здійснив доцент О. С. Коротич. Викладання дисципліни епізоотології в цей час проводили також доценти К. І. Дмитрієв, асистенти К. О. Настенко та М. І. Горбань. Допоміжний персонал кафедри складали: ординатор Л. П. Погрібняк, лаборанти А. Г. Колесник і М. Ф. Гацанюк, ветсанітар М. У. Жук.

     В 1949 р. завідувачем кафедри було призначено професора О. Л. Скоморохова (школа академіка С. М. Вишелеського), а в 1952 р. — доцента К. О. Настенко. В 1954 р. на завідування кафедрою був обраний професор О. К. Щербина, досить знаний фахівець у галузі хвороб риб, який в подальшому очолював кафедру епізоотології до 1968 р. У цей період на кафедрі працювали доцент К. І. Дмитрієв ; доцент К. О. Настенко; асистент, а з 1959 р. доцент М. І. Горбань та асистент В. П. Литвин (з 1967 p.). Ординатором кафедри працювали М. О. Довгич та М. Ф. Степенко (з 1955 р.), ст. лаборантом Л. Ф. Павлова та М. Я. Шабельник, ветсанітаром М. У. Жук, ст. препараторами А. В. Левищенко і Ю. Т. Пилипенко.
    В 1963 р. до кафедри епізоотології була приєднана кафедра паразитології. В 1969/70 навчальному році кафедра епізоотології і паразитології мала такий склад співробітників з епізоотології: в. о. завідуючого кафедрою доцент І. П. Ревенко, доценти М. І. Горбань і К. О. Настенко, ст. викладач, кандидат ветеринарних наук В. П. Литвин, асистент кандидат ветеринарних наук В. П. Риженко, ординатор М. Ф. Степенко, ст. лаборант Л. Ю. Кучерук, ст. препаратор А. М. Скороход; та з паразитології: доцент О. О. Шевцов, асистенти, кандидати ветеринарних наук Л. Н. Заскінд та В. Ф. Галат, ординатор М. А. Болюра, ст. лаборант Н. Ш. Ситняковська і ст. препаратор Г. Ф. Ситниренко.
На жаль, після 1945 р. значна частина приміщень кафедри епізоотології та стаціонару інфекційної клініки була передана іншим кафедрам ветеринарного і зоотехнічного факультету. Але і в таких умовах кафедра епізоотології і паразитології проводила необхідну освітянську і науково-дослідну роботу, докладаючи максимум зусиль до підготовки висококваліфікованих ветлікарів.
     За післявоєнні роки значно збагатився фонд таблиць і наочних посібників, муляжів, препаратів, інструментів і різноманітного обладнання, що сприяло успішному проведенню учбового процесу.
     В зв'язку із створенням великих господарств з промисловою технологією утримання тварин, а також в результаті ліквідації або скорочення ареалів неблагополуччя з  багатьох інфекційних хвороб тварин, основне завдання викладачів епізоотології помогало у досягненні високого рівня опанування студентами організації спеціальних профілактичних і протиепізоотичних заходів. З цією метою студенти оволодівали найновішими методами діагностики інфекційних хвороб тварин, переліком найефективніших біопрепаратів, антибіотиків тощо. З цією метою практикувались виїзди студентів у тваринницькі господарства і на птахофабрики під час навчальної практики та практичних занять, заохочувалась праця студентів у ветеринарних лабораторіях, багатомісячна виробнича практика тощо. В навчальному процесі запроваджувалась демонстрація спеціальних кінофільмів та діафільмів, розроблялись плани протиепізоотичних заходів при різних інфекційних та інвазійних хворобах з урахуванням питань економіки. Допомагала поліпшенню засвоєння студентами дисципліни їх активна участь  у роботі наукового студентського гуртка.
    З метою поліпшення підготовки студентів-заочників викладачі кафедри епізоотології написали ряд посібників і лекцій: «Клінічне дослідження інфекційно хворих тварин», «Посібник з організації та економіки ветеринарних заходів» і «Практикум з епізоотології» доцента М. І. Горбаня, «Загальні закономірності епізоотичного процесу» професора О. К. Щербини, «Бактеріофаги, їх значення та практичне використання» доцента І. П. Ревенка та ін.
    Також викладачі кафедри займалися пропагандою епізоотологічних знань серед ветфахівців та населення, видаючи спеціальні брошури, друкуючи популярні статті, плакати і листівки, читаючи лекції і провадячи бесіди (М. І. Горбань, К. О. Настенко, В. П. Литвин та ін.). Вони також постійно підтримували тісний зв'язок з виробництвом і надавали консультативну і практичну допомогу багатьом господарствам республіки при організації заходів профілактики і ліквідації інфекційних хвороб тварин. В цьому напрямку значну увагу приділяли розробці та впровадженню в практику методів комплексної імунізації проти найважливіших інфекційних хвороб в спеціалізованих свинарських господарствах (В. П. Риженко та ін.).

   У 1981 році до завідування кафедрою епізоотології  приступив професор Онуфрієв Владислав Петрович.
   Онуфрієв В.П. — відомий учений у галузі ветеринарної вірусології. Самостійно та у співавторстві ним виконано та опубліковано понад 300 наукових праць, з них 18 захищено авторськими свідоцтвами. Розроблено засоби і методи діагностики, способи виготовлення вакцин, імунних сироваток та діагностикумів, які підвищили ефективність протиепізоотичних заходів. Впровадження цих розробок у практику сприяло ліквідації епізоотії ящуру в 1971 p., який тривалий час завдавав тваринництву величезних збитків.
    З 1985 року завідував кафедрою епізоотології та інфекційних хвороб доктор ветеринарних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР Володимир Петрович Литвин.

ЛИТВИН Володимир Петрович, доктор ветеринарних наук, професор

    Велику увагу приділяв становленню кафедри, науковому росту її співробітників, методичній, навчальній, науковій і виховній роботі, сприяє здійсненню інтеграції навчання з виробництвом.
   Наукові інтереси пов'язані з вирішенням актуальних питань розвитку тваринництва, таких як збереження молодняка сільськогосп. тварин і птиці; пошук, розробка й упровадження в практику нових препаратів.
   За цикл робіт «Розробка наукових основ використання бактерій та лікувально-профілактичних засобів, створення на цій основі препарату «Бактерин-СЛ», організація його випуску та широкомасштабного застосування авторам: Смирнову В.В., академіку НАН України, директору ІВМ, Резніку С.Р. д.м.н., Чаплинському В.Я. д.м.н., Литвину В.П. к.в.н., завід. кафедрою Харченко С.М. к.б.н. видані дипломи лауреатів державної премії Української РСР в галузі науки і техніки 1987 р.
   У співробітництві з науковцями НАН України розробив і впровадив у виробництво 19 біологічних і антимікробних препаратів. Серед них пробіотики - бактерин-SL, споролакт, моноспорин-ПК, біфідум-бактерин ветеринарний; антимікробні й дезінфекційні препарати - етоній, тіоній, додецоній, енвет-1, квініфур, ветазоль, водозоль, санапін, ветадерм, протефлазід; вітамінні препарати - акваграм, гермогран. Разом із в. о. проф. кафедри епізоотології Риженком В.П. розробив та підготував для апробації у виробництві 4 асоційовані вакцини проти ешеріхіозу, сальмонельозу й анаеробної ентеротоксемії.
   Автор понад 300 наукових і методичних праць, в т. ч. підручник з епізоотології, 9 посібників, монографій та книг, 12 авторських свідоцтв, 4-ох патентів.
   У 1987 році В.П. Литвин став лауреатом Державної премії України.
   За добросовісну наукову і педагогічну діяльність професор В.П. Литвин нагороджений 4 медалями, ювілейними знаками, почесними грамотами МСГ СРСР, Мінагропром комплексу України і Національного аграрного Університету, обраний академіком академії наук Вищої школи України (1996). Він лауреат академічної нагороди Ярослава Мудрого (2001), лауреат державної премії УААН (2004), є дійсним іноземними членом Російської академії природничих наук ім. В.І. Вернадського (2001) та почесним професором Харківської державної зооветеринарної академії (2002).
     В лютому 2002 року на базі кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи була організована нова кафедра організації, економіки та маркетингу у ветеринарній медицині, яку очолив її перший завідувач доктор ветеринарних наук , професор , академік УААН  Володимир Олександрович Бусол.

БУСОЛ Володимир Олександрович, доктор ветеринарних наук, професор

   Після розподілу кафедра мала назву епізоотології та інфекційних хвороб. В той же час, на кафедрі плідно працювали доценти Радіонов М.Т., доцент, заслужений ветеринарний лікар Української РСР Євтушенко А.Ф., доцент, відомий іхтіопатолог Наконечна М.Г.
      З вересня 2004 р. очолив кафедру епізоотології та інфекційних хвороб к.в.н., доцент Постой Віктор Петрович.

     З листопада 2007 року  по березень 2009 року в.о. завідувача кафедри епізоотології та інфекційних хвороб була доктор ветеринарних наук, доцент Мазур Тетяна Василівна.

     У березні 2009 року до кафедри епізоотології та інфекційних хвороб було приєднано кафедру організації, економіки та маркетингу у ветеринарній медицині. Кафедра отримала назву епізоотології та організації ветеринарної справи і очолив кафедру доктор ветеринарних наук, професор Недосєков Віталій Володимирович, який керував кафедрою до лютого 2020 року.

НЕДОСЄКОВ Віталій Володимирович, доктор ветеринарних наук, професор

Кафедра епізоотології та організації ветеринарної справи, 2010 рік.

   Напрями наукової діяльності: аналіз і методологія наукових досліджень; діагностика і профілактика небезпечних хвороб тварин (сказ, лептоспіроз, сибірська виразка і т.д.); формування наукової школи рабіологістів; моніторинг інфекційних захворювань, створення основ ветеринарної епідеміології та популяризації іноземних напрямків сучасної ветеринарної епідеміології; здоров'я і благополуччя тварин.
Навчальну, науково-дослідну роботу на кафедрі здійснювали професори Литвин В.П., Бусол В.О., Мазур Т.В., Волосянко О.В., Поліщук В.В., Литвиненко В.М. Гомзиков О.М., Кос’янчук Н.І., Меженська Н.А., асистенти Ткаченко В.В., Козаченко О. І., Блажко А. П., Муковоз В.М., Зворигіна В.Є.   

Фото кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи, 2013 р.

   Сьогодні на кафедрі навчальну, науково-дослідну роботу здійснюють завідувач кафедри доцент Мельник В.В., професори Ушкалов В.О., Недосєков В.В., Мазур Т.В., Виговська Л.М., Сорока Н.М., Радзиховський М.Л., Галат М.В., доценти Сорокіна Н.Г., Мельник М.В., Козловська Г.В., Ситник В.А., Гончаров С.Л. Шевчук В.М., Мартинюк О.Г., Слободян Р.О., Ігнатовська М.В., Дишкант О.В., асистент Жуковський М.О., Шевченко О.Б., Філіпенко О.В., завідувач лабораторії Грунтюк А.М., лікарі ветеринарної медицини Марковська Т.С., Береговець І.А., старші лаборанти Поволоцька І.Г., Кетнер І.А., лаборанти Турчак Є.В., Столюк Ю.О.
   У березні 2020 р. була заснована нова кафедра, шляхом об’єднання двох кафедр: кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи та кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології, яка отримала назву епізоотології, мікробіології і вірусології факультету ветеринарної медицини НУБіП України, яку очолив кандидат ветеринарних наук, доцент Мельник Володимир Васильович.