Як лісівники Луганщини протистояли стихії

З вогнем боролися лісівники, рятувальники, військові, поліція, активісти, місцеві мешканці. На жаль, є й загиблі та травмовані місцеві мешканці. Ситуація неабияк ускладнена тим, що поруч лінія фронту…

Як лісівники Луганщини протистояли стихії, розповів перший заступник начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства Володимир Шевченко, який із перших хвилин перебував на вогняному полі бою пліч-о-пліч із підлеглими…

– 6 липня спалахнув лісовий масив неподалік озера Ведмежого та колишнього піонертабору в угіддях Сєвєродонецького лісгоспу. Через сильний вітер вогонь дуже швидко набрав сили. Далі полум’я перекинулося на колишні колгоспні, а нині землі запасу. Це близько 300 гектарів сосни, чагарників, де практично немає пішохідних та автомобільних шляхів, – розповів нам Володимир Шевченко. – Через вітер вогонь дуже швидко перекинувся на угіддя державного лісового фонду Новоайдарського лісництва.

Задіяли всі наявні у лісівників сили на боротьбу зі стихією, велику допомогу надали рятувальники. Спільні зусилля сотень людей від керівництва до простих працівників дали позитивний результат. Перша пожежа локалізована, друга – майже ліквідована.

– І ви думали, що перемога над вогнем не за горами?

– Так, чесно кажучи, ми всі думали, що 7 липня за пару годин усі ці пожежі вже остаточно подолаємо. Але до 11 години 7 липня через сильний вітер пожежа в угіддях Сєвєродонецького лісгоспу знову відновилася. Незабаром у вогняному оточенні опинилося й саме місто Сєвєродонецьк, адже полум’я перейшло через трасу Охтирка–Сєвєродонецьк. Спалахнули села Вовче, Смолянинове, Капітанове, зайнялись дачні масиви й міський смітник на околицях міста. До того ж, у епіцентрі цих пожеж з’являлись нові місця займання. Це все сталось за лічені години. А сильний вітер то сам притушував полум’я, то, навпаки, роздмухував його й перекидав на нові місця. Дерева спалахували миттєво. Палали й торф’яники, висохлі болота. Одним словом – вогняне пекло…

– Горіли хвойні ліси, що особливо уразливі до вогню?

– Так. У нас в основному хвойні лісові масиви. Фізіологія соснових дерев така, що вони спалахують від високої температури повітря навіть без дотику вогню. Хлопок у повітрі наче петарда, а слідом спалахує гілля. Страшна картина. В лісах, на землях запасу, гілля сосон стелиться по високій траві, вогонь знизу легко перекидається у верхову пожежу.

Горіли сосни віком від 10 до 90 років, висотою 25–30 метрів. Спека – 50 градусів, а в епіцентрі пожежі, мабуть, тисяча градусів. Вітер був такої сили, що збивав людей з ніг своїми поривами. Дихати не давала стіна диму, з-за якої сонця не видно…

Ось у таких умовах ми, рятувальники, військові Збройних Сил України, поліція, прикордонники, нацгвардійці, добровольці, курсанти – майбутні правоохоронці, всі небайдужі, – боролися з вогнем. Пожежні автомобілі з лісництв Луганщини, які прибули на допомогу, пересувалися з місця на місце, аби приборкати полум’я. На допомогу прибув і зведений загін працівників лісгоспів Донеччини та Харківщини разом зі своєю спецтехнікою. Працювали рятувальники та техніка Харківської, Дніпропетровської, Донецької, Кіровоградської, Запорізької областей. Дуже допомогли військові своєю потужною інженерною технікою для проведення протипожежних смуг.

Незважаючи на всі труднощі, жоден із наших працівників чи колег із інших регіонів України не написав рапорт на звільнення, не відмовився йти у бій, не пішов на лікарняний тощо. Ми пишаємось працівниками, особливо з Сєвєродонецького та Новоайдарського лісгоспів та усіма, хто нам допомагав. Велика їм за це подяка!

– Чи вчасно була задіяна пожежна авіація?

– Так, дійсно, нам на допомогу направили два пожежні літаки Державної служби з надзвичайних ситуацій України. Спочатку російські окупанти та терористи пригрозили збити українську авіацію, тож літаки не могли вилетіти. Але вже за добу перемовин із ворожою стороною, були отримані гарантії безпеки. Тож наші льотчики терміново вилітали в район села Смолянинове, де палала верхова пожежа. Саме до тих місць було найважче дістатись рятувальникам та нашим працівникам. Допомога льотчиків була дуже вчасною.

– Як харчувалися бійці з вогнем у таких надважких умовах?

– Рятувальники та військові розгортали польові кухні для харчування своїх співробітників та усіх бійців із вогнем на полі бою. Із водою дуже допомагали волонтери. Ми теж організували нашим хлопцям воду та гаряче харчування у термосах. І заклади громадського харчування допомогли нам.

А ще ми разом із військовими, поліцейськими тощо теж розвозили й розвозимо воду погорільцям.

– Чи вже відомі хоча б попередні збитки, завдані лісовим ресурсам, флорі та фауні Луганщини від цих пожеж?

– За попередніми підрахунками, за ці кілька діб згоріли та пошкоджені як мінімум п’ять тисяч гектарів лісових масивів Луганщини. Але це ще дуже приблизна цифра.

Стосовно фауни. Ми бачили обвуглені туші козуль, диких свиней. На жаль, поки що з цілком зрозумілих причин теж не можна точно порахувати, яких саме збитків зазнала мисливська фауна.

Під час боїв п’яти-шестирічної давнини дуже сильно постраждали й наші угіддя Станично-Луганського району. Тоді там згоріли чи були знищені близько десяти тисяч гектарів лісу. Та й навіть зараз під час гасіння пожеж пліч-о-пліч із нашими лісівниками, рятувальниками, військовими працюють саперні підрозділи, адже у землі можуть бути снаряди, міни, набої. І, дійсно, на місці пожеж таки знаходили мінометні міни часів Другої світової війни. Всі боєприпаси були вчасно знешкоджені…

– Чи буде вирішуватись питання закупівлі нової пожежної техніки, обладнання для лісівників Луганщини у зв’язку з цією бідою?

– На жаль, наші лісгоспи та управління не мають достатніх коштів, аби належно підтримувати пожежну безпеку в лісових масивах. Але вже є рішення Кабінету Міністрів України про виділення нам із резервного фонду Державного бюджету коштів на оснащення лісгоспів протипожежною технікою, первинними засобами пожежогасіння та обладнанням. Крім того, кошти, інженерне спорядження та нова техніка обов’язково будуть потрібні нам і на заходи з відновлення лісу на місцях пожеж. Яка саме сума – будемо знати згодом…

Ресурс - "ЕКО-iнформ" Анатолій МЕЛЬНИК, фото О. Ковальоваі ДСНС,
Газета “Природа і суспільство”