НУБіП для АТО: благодійна акція в університеті

     Враховуючи велику потребу лікувально-профілактичних закладів Києва у крові, її компонентах і препаратах, для своєчасного надання трансфузійної допомоги постраждалим військовослужбовцям зони АТО/ООС в університеті організували благодійний проект «НУБіП для АТО. В НАС ТЕЧЕ ОДНА КРОВ». Головним ідеологом і натхненницею виступила першокурсниця ННІ лісового і садово-паркового господарства (спеціальність «Деревообробка та меблеві технології») Марія Берко.

    Я бачила смерть не з екрану телевізора, бо до столиці, на навчання у НУБіП, приїхала зі Слов’янська, говорить дівчина. Місто 12 квітня 2014 року було окуповане бойовиками самопроголошеної ДНР, згодом звільнене Збройними Силами України. Я бачила війну, слухала, торкалася до неї, як і вона до мене. Через мій двір несли закривавлені тіла хлопців. Саме вона, війна, стала прикладом болю, втрат, хаосу, горя, невисловлюваного страждання і холодного подиху смерті, тому хочу рятувати життя. Війна вчить. Мій перший досвід донора був у квітні цього року, коли до Київського військового шпиталю привезли борт з важкопораненими солдатами, яким терміново потрібна була кров.

     Досить глянути в очі лише одному військовому, який щойно прибув з передової, і відчуєш нестерпний біль усієї країни. Саме тому, вже студенткою, я почала роботу над проектом «НУБіП для АТО. В НАС ТЕЧЕ ОДНА КРОВ». Його мета – добровільне донорство для бійців АТО. Нагадаю: 450 мілілітрів, які віддає донор за одну процедуру, – це три врятованих життя. Велика вдячність всьому колективу університету за небайдуже ставлення до моєї ідеї, швидкість організації, а головне – надану можливість.

     Забір крові здійснювали лікарі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», де щодня рятують важко поранених солдат. Лікарі наголошують, що військовий шпиталь має постійну, а іноді й критичну потребу в донорах. А їх цього дня було стільки, що й не очікувалося! З усіх факультетів йшли студенти, які дізналися про акцію з соціальних мереж та університетських інформаційних джерел. А кошти, необхідні для придбання чаю і солодощів для донорів, надали університет та спонсор з Рівненщини.

     Підтримати Марію приїхали її однодумці зі Слов’янська – члени спортивного клубу тайського боксу «Боєць», який водночас є і пошуковим загоном бійців, загиблих під час Другої світової війни і боїв на Сході України волонтери Артур Сімейко і Владислав Клименко. Всю ніч хлопці добиралися до столиці, аби взяти участь у благодійній акції. Наш клуб у Слов’янську – сила активна, говорять хлопці. І хочеться перенести цю активність і на інші регіони.
     Тож Марія Берко з допомогою друзів планує поширити подібні благодійні акції по всій Україні.

Валентин Обрамбальський