Пісню «Колоса» почуло ще 5 країн!

     «… На київському вокзалі купчиться молодіжний натовп із величезними валізами, чохлами та коробками із надписами “Колос”. Не виокремити їх з числа інших пасажирів важко – обійми, дружні поцілунки, фірмові футболки видають, що тут зібрались хороші друзі, об’єднані спільною метою. Цей творчий натовп займає кілька вагонів поїзда до Ужгорода – міста, звідки почнеться найяскравіша подорож року для всіх нас. “Колос” їде до Франції, де матиме честь представляти Україну на музичному фестивалі світового рівня…».

      Так на сторінках соцмереж розпочали розповідь про поїздку на 33-й Міжнародний фестиваль університетської музики у м. Бельфор (Франція) учасники хорової групи народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського. А ще вони називали її неймовірною емоційною історією, грандіозною і приємною, від самих лише спогадів про яку по тілу бігають мурахи… І хоча поїздка тривала 10 днів і начебто мала бути дуже виснажливою, «колосисти» на чолі з керівником старшим викладачем кафедри культурології Володимиром Якимчуком повернулися більш, ніж задоволеними, – українську пісню у їх виконанні почули цього разу 5 країн світу!

     Звичайно, головною метою довгої подорожі був мальовничий французький Бельфор, який 5 днів поспіль приймав на своїх концертних майданчиках і концертних залах понад 100 творчих колективів з різних країн світу: Кенії, США, Вірменії, Японії, Мексики, Аргентини, Болгарії, Іспанії, Єгипту, Угорщини, Греції, Франції, Італії, Індії, Марокко, Палестини, Португалії… Україну тут представляв один колектив – наш «Колос».

     Незважаючи на незвичний для червня холод, настрій у наших хористів був веселий, а дух – бойовий. Місто нагадувало ілюстрації до збірки казок, тому хотілося додати йому чарівності і казковості, привезеної з України. І нашій молоді це вдалося: вже на першому концерті у залі піднявся український прапор. Кілька концертних номерів – і прихильників у «Колоса» – не злічити! А ще приємно, що на концерт прибули багато шанувальників пісні з українським корінням.

     Наступного дня юнаки і дівчата в українських костюмах привели за собою у концертну залу стільки людей, що навіть аншлагом назвати це важко: люди були всюди – тіснились по кілька на одному стільці, стояли на східцях, сиділи на підлозі і навіть на плечах один в одного. Це, звичайно, наших співаків вразило надзвичайно, проте ще більше вразило (от би нашим так навчитися, кажуть зараз вони!!!), що незважаючи ні на задуху у залі, ні на час концерту, глядачі і слухачі під час виступу зал не покидали, а лише переривали концертні номери бурхливими оплесками.

     Зал завмирав від ліричних «Ой у полі криниченька мурована», «Пісня чистого поля» (солісти – студентка факультету ветеринарної медицини Владислава Сторожук та фахівець кафедри культурології Тетяна Симоненко), під задумливу «Бандуристе, орле сизий» у виконанні Андрія Оліфіренка у багатьох очі заблищали від сліз», адже в залі було багато нащадків українських емігрантів, які, жодного разу не будучи в Україні, говорять українською і дуже близько сприймають події, які останнім часом відбуваються в Україні.

     Яскраво дебютувала студентка факультету ветеринарної медицини Юлія Войтенко, виконуючи «Ой мельнику, мельниченку» разом із випускником «Колоса» Павлом Стадніком.
     Більш відомі композиції – «Гей, соколи», «Ой чий то кінь стоїть», «Розпрягайте, хлопці, коні» зал намагався підспівувати стоячи, вигукуючи: «Браво!», «Біс!», «Слава Україні!».
     «Заради таких хвилин, каже Андрій Оліфіренко, – варто багато чого віддати. Коли ти бачиш, як люди вміють цінувати і оцінювати українську пісню, хочеться працювати на повну і нести рідне мистецтво у світ».

     Незабутні враження справив не лише сам фестиваль. Дорогою у Францію і на зворотньому шляху «Колос» представляв своє мистецтво у Словаччині, Швейцарії, Німеччині і Австрії. Українську пісню почули на Марієналац у Мюнхені, Швейцарський Базель плакав від того, що такі талановиті юнаки і дівчата виділили йому лише кілька годин, а от столиця опери і вальсів так зраділа колосистам, що всього за 3 євро «дозволила» відвідати Віденський оперний театр!

     Ніхто не говорив, що дорога втомила, та коли термальні басейни Берегового, що першими зустріли наш «Колос» на рідній українській землі, прийняли його у свої води, усі зрозуміли: сили є і на рік важких репетицій і виступів, і на наступну подорож! І хоча у декого ще не доскладена сесія, кожен знає: він справиться, бо наступного року хоче у складі «Колоса» показати іншим країнам світу, чого вартує Україна і українське мистецтво. Знає і сподівається на підтримку та розуміння у стінах рідного університету.

     «Пам’ятатимемо все: десятки кілометрів, ковбаски, шніцелі, штруделі, морозиво, каву, хлорофіліпт, оплески, сльози… Та ще більше пам’ятаємо: ми – українці, ми горді цим, і чим більше самі будемо гордитися тим, що несемо це ім’я, чим більше поширюватимемо славу України у світі, тим більше цінуватимуть нас і нашу країну», – одноголосно стверджують учасники «Колоса».

     А ще хорова група «Колоса» щиро вдячна своєму керівникові – старшому викладачу кафедри культурології Володимиру Якимчуку, який своїм натхненням, особистою відданістю, прикладом береже традиції чудового колективу, залучає до нього молодь, сприяє відродженню і популяризації народної пісні, підтримує кожного хориста.

     Велику подяку висловлюють студенти і ректорату Національного університету біоресурсів і природокористування України на чолі зі Станіславом Миколайовичем Ніколаєнком за можливість займатися у «Колосі», творчо розвиватися, подорожувати і прилучатися до кращих зразків української культури.

Враженнями від Фестивалю
із завідувачем кафедри культурології Іриною Майданюк ділилися
Андрій Оліфіренко, Тетяна Симоненко, Марія Бровінська