Сьогодні – Міжнародний день рідної мови
Прислухайтесь, як океан співає —Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. НемаєМудріших, ніж народ, учителів;У нього кожне слово — це перлина,Це праця, це натхнення, це людина.
М.Т. Рильський
Щороку 21 лютого весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято – відносно молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності людей на Землі.
В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт,
– написав Олександр Олесь у буремному 1918 р., коли Центральна Рада у Четвертому Універсалі проголосила самостійність УНР.
Рідна мова — це скарбниця, що зберігає історію та культуру кожного народу, його «вчора, сьогодні та завтра». Мову не можливо побачити, до неї не можливо торкнутися, її треба відчувати й любити душею і серцем. Вона успадкована від батьків, рідної домівки, землі.
Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. «В такім разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторона нашого психічного Я…І поки живе мова – житиме й народ яко національність. Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом». Так І. Огієнко яскраво продемонстрував взаємозв'язок між мовою і психікою людини: мова як засіб вираження психіки і як охоронець її психічної індивідуальної неповторності. Складна психіка людини, бо вона є продуктом складних фізіологічних процесів, які проходять у мозку, і тісно пов’язана з її гено- і фенотипами. З-поміж основних психічних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, уявлення, уява, мислення, мовлення, почуття, увага, воля) центральне місце відводиться мовленню. «Поки жива мова народна в устах народу, доти живий і народ», – стверджував видатний український педагог К.Ушинський. А ще він доводив, що «мова народу – кращий, що ніколи не в'яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії».
Єднаймось в злагоді та дружбі,І хоч би де жили-були, -Та й будем гожі, будем дужіІ щедрі будуть в нас столи.Хай сонце сяє в нашій пісніІ світом котиться луна...Ми в чомусь, може, трохи різні,Та Україна в нас одна. Крізь бурі та ворожі дулаЙшов-крокував новітній час...Хай не розділить нас минуле,Майбутнє хай єднає нас.Нема чого нам розділяти -Навпіл не ділиться добро.Земля вкраїнська - наша мати,А батько рідний - це Дніпро. (В.Крищенко)
Тож плекаймо нашу мову, аби навчитися берегти та захищати її від чужомовних зайд, неуків і невігласів, докладаймо зусиль, аби була вона співучою, сповненою музики й чарів, життєвої правдивості й поетичності,
любімо рідну мову, поважаймо її носіїв!
