Підсумки Тижня української писемності та мови

 В університеті добігає тиждень святкування української писемності та мови, упродовж якого ми вшановували пам’ять Нестора Літописця, покладаючи квіти до пам’ятника Кирилу та Мефодію, були на гостині у поетичній майстерні Миколи Олексійовича Погорєлова (Миколи Соболя) «Кольорів півтони золоті»,

проводили майстер-класи («Лялька-мотанка – родинний оберіг українців» та «Українська народна лялька як символ жіночої мудрості») на різних факультетах, святкували 100-річчя від дня народження професора, доктора філологічних наук, письменника Дмитра Михайловича Прилюка (науково-практичний семінар «Учитель журналістів»),

гучно аплодували народному аматорському вокальному ансамблю «Дзвінківчанка» та бандуристу-вокалісту,

голові правління Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молода Просвіта» Віталію Морозу, заворожено слухали лекцію Миколи Томенка «Мова – програмний код української нації», а вечорами долучалися до поетичного слова під музику «Від Тичини до Жадана (І. Малкович, Т. Чубай, М. Бурмака)», переглядали вистави «Дерева вмирають стоячи» та «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», знайомилися із фольклорною спадщиною на «Вечорницях».
Нинішнє повномасштабне свято Тижня української писемності та мови увінчалося Всеукраїнським диктантом національної єдності.

Диктант традиційно звучить із радіостудії на Хрещатику, 26, але його також можна було споглядати по телевізору, слухати й дивитися на сайтах суспільного радіо і телебачення в Інтернеті. Зазвичай, текст диктанту готує Олександр Авраменко. Незмінними також є умови навколо флешмобу: його пишуть лише від руки, а надруковані у будь-якому текстовому редакторі не приймають.

Нинішній диктант мав назву «Крила України», із якого ми дізналися, у чому, власне, наша сила.

«Власне, сила наша в тому, що нас багато і ми різні. А здійснених разом, здавалося б, нездійсненних мрій нам не бракує. Скажімо, Сергій Параджанов, вірменин за походженням, захопив увесь світ фільмом «Тіні забутих предків», зібравши десятки нагород на численних міжнародних кінофестивалях. Народжена в російському Смоленську Тетяна Яблонська полонила наші душі українськими мотивами, від споглядання яких неначебто очищаєшся й стаєш добрішим. А як не згадати нащадка давнього грузинського роду Iвана Кавалерідзе, якого знають у світі як талановитого українського скульптора, що перетворював мармур на живі фігури?
Упродовж сторіч земля від Сяну й до самого Дону кожного обдаровує творчими крилами. Головне – усім нам робити свою справу з любов’ю, відчувати політ, і тоді обов’язково мрія здійсниться!»

Українська мова – це не просто засіб спілкування, це мова, яка передає емоції, відчуття, любов, життя, історію народу.

Карина Василенко, Олександр Каплаух, студенти спеціальності «Журналістика»,
Ірина Вакулик, доцент кафедри журналістики та мовної комунікації