Семінар «Творчість Василя Стуса і сучасність»

На гуманітарно-педагогічному факультеті триває підготовка до Всеукраїнської науково-практичної конференції «Комунікативний дискурс: наукова рецепція та стилістика перекладу», присвяченої 80-річчю від дня народження Василя Стуса. У контексті підготовки до заходу та з метою пропагування й популяризації творчості Василя Стуса студенти III курсу спеціальності «Філологія (Переклад)» взяли участь у семінарі «Творчість Василя Стуса і сучасність», мета якого – наголосити на небуденному сприйнятті сучасниками постаті поета.

Василь Стус – один із найяскравіших українських поетів ХХ століття. І не тільки через те, що образ цієї людини – поета трагічної долі, відважного борця за свободу духа, слова, України – став символом незламності духу, людської та національної гідності, патріотизму. Василь Стус – органічний самобутній поет, схильний до філософського заглиблення й самовираження, до самодостатності поетичного слова, до синтезу глибинних традиційних джерел українського художнього образотворення.

Із доповідей молодих дослідників-стусознавців представ неординарний і багатогранний образ митця:

В. Стус – поет: «Василю Стусу судилося стати «голосом опору і протесту». І донині він символізує борця за свободу» (Олійник Ю.); «Василь Стус гармонійно поєднав українську традицію із найкращими зразками  світової спадщини. Його поезія характеризується ліричністю, мелодійністю, її основу становить усвідомлення внутрішньої свободи, готовності до боротьби за кращу долю народу і України» (Дімітрієва М.).

  

В. Стус – перекладач: «Василь Стус і сьогодні говорить із народом своїми інтерпретаціями іншомовних оригіналів» (Іськова О.); «Василь Стус уповні володів унікальним перекладацьким тактом, умінням відчувати і передавати інтонацію оригіналу, уважність до кожної деталі» (Казімір А.); «Василь Стус розумів велику естетичну цінність творів, передаючи індивідуальність стилю кожного автора» (Сухляк В.). 

В. Стус – літературний критик: «Василь Стус зазначав, що оцінити рівень письменника за кількома творами неможливо. Особливо коли є лише декілька хороших віршів, а всі решта – на недостатньо високому рівні. Така ситуація може спровокувати критика на необ’єктивну оцінку творчості взагалі» (Сусло Т.).

В. Стус – філософ: «Його філософські розмисли стали чинником інтелектуального життя України вже в новітні часи» (Грязнова А.);

  В. Стус – громадський діяч: «Василь Стус – це герой свого і нашого часу, який активно виступав проти реставрації культу особистості» (Коломієць І.); «Своєю творчістю Василь Стус прагнув привернути увагу людства до стражденної долі українців» (Сергієнко Т.); «У своїй громадській позиції Василь Стус керувався поняттями добра та справедливості» (Кравченко О.).

Упродовж семінару студенти цитували поезії В. Стуса, наводили малознані факти з його біографії, що, в свою чергу, окреслило перспективу своєрідного духовно-інтелектуального діалогу поколінь у контексті осмислення непересічної постаті митця – поета у певному розумінні парадоксального і дуже характерного для сьогоднішньої української свідомості.

Водночас, феномен долі породив феномен особистості. Це яскраво засвідчила конструктивна і багатоаспектна розмова під час семінару. Вона ж продемонструвала й актуальність і перспективу дослідження творчості В. Стуса, а також непересічну вагомість ідейно-ціннісного спадку шістдесятників для сучасності.

Підсумувала роботу семінару організатор та модератор заходу доцент кафедри української та класичних мов Семашко Тетяна Федорівна, яка наголосила, що В. Стус постійно перебував на межі між етикою й естетикою, тому сприйняття його постаті надзвичайно різнопланове та багатоаспектне. Обравши шлях «свідомого самоспалення», митець став «персонажем всесвітньої драми духу» (за висловом філософа Сергія Кримського), що перемагає тлін і крах небуття.

Підготовка студентів гуманітарно-педагогічного факультету до наукових конференцій становить цілісну особистісно-орієнтовану систему навчання з чітко визначеними цілями, завданнями та функціями. Отож під час семінару студенти-філологи вчились заразом висловлювати власні думки, задавати питання і відповідати на них, а також опановували культурою наукового мовлення, як усного, так і писемного, засобами формування комунікативної та дослідницької компетенцій.

Тетяна Семашко,