Неординарна подія в житті першокурсників-журналістів
12 жовтня – особливий і пам’ятливий день для студентів-журналістів 1 курсу. Практичне заняття з «Теорії масової комунікації» ми провели в Національному музеї історії України у Другій світовій війні, стали учасниками інтелектуального дійства – презентації краєзнавчо-історичної студії «Слобожанська історія» відомого журналіста та публіциста Максима Віхрова.
Ця праця – результат його багаторічної роботи, у фокусі дослідника – велична минувшина і тривожне сьогодення культурного й етнографічного регіону на північному сході України. Автор розповів про стратегічні оприявлені ідеї та методологічні підходи до написання книги, яка охоплює як ранні періоди розвитку краю, так і сучасність. Презентація супроводжувалася переглядом архівних матеріалів, карт та унікальних світлин, що дало змогу заглибитися в багатий культурний пласт Слобожанщини. «Слобожанська історія», за твердженням пана Віхрова, – системний дискурс про північну частину Луганщини, що ніколи не була частиною Донбасу, а належить до Слобідської України. Основні події розгортаються в трьох сусідніх селах сучасної Луганської області: Пластунівці, Романівці та Білолуцьку. Реконструюючи долю трьох поколінь своїх предків, автор розповідає про людей, які жили в цьому краю, звідкіля вони сюди прийшли та як їм велося в страшній круговерті ХХ століття.
У цей день ми не лише творчо провели заняття, споглянули набутки Слобожанщини, а й пройшлися залами Музею, який фіксує знакові моменти Другої світової війни і немирне сьогодення. Експозиції відображають жахіття війни, а також героїчний подвиг українського народу в боротьбі за свою свободу. Незабутнє враження справили на нас особисті речі солдатів та мирних жителів – зброя, військові нагороди, а також фото- й відеоматеріали, що ілюструють події тієї важкої доби.
Завершальним акордом нашого одуховнення став оглядовий майданчик монумента «Батьківщина-Мати». Ми насолодилися краєвидами Києва з висоти 36 метрів, побачили «із піднебесся» Дніпро, Лавру та інші київські видноколи.
З нами були наші наставники: завідувачка кафедри журналістики та мовної комунікації Світлана Василівна Харченко, доцент Наталія Василівна Адамчук, професор Микола Іванович Степаненко, із яким ми готувалися до заняття (з ним успішно засвоюємо курс «Теорія масової комунікації»). Студентів захопили викладачі умінням дискутувати, висловлювати свою позицію і обстоювати її. Ми також не були пасивними спостерігачами. Дійство, що відбулося, – краплинка досвіду, який треба формувати щоденно.
