Неординарна подія в житті першокурсників-журналістів

12 жовтня – особливий і пам’ятливий день для студентів-журналістів 1 курсу. Практичне заняття з «Теорії масової комунікації» ми провели в Національному музеї історії України у Другій світовій війні, стали учасниками інтелектуального дійства – презентації краєзнавчо-історичної студії «Слобожанська історія» відомого журналіста та публіциста Максима Віхрова.

Ця праця – результат його багаторічної роботи, у фокусі дослідника – велична минувшина і тривожне сьогодення культурного й етнографічного регіону на північному сході України. Автор розповів про стратегічні оприявлені ідеї та методологічні підходи до написання книги, яка охоплює як ранні періоди розвитку краю, так і сучасність. Презентація супроводжувалася переглядом архівних матеріалів, карт та унікальних світлин, що дало змогу заглибитися в багатий культурний пласт Слобожанщини. «Слобожанська історія», за твердженням пана Віхрова, – системний дискурс про північну частину Луганщини, що ніколи не була частиною Донбасу, а належить до Слобідської України. Основні події розгортаються в трьох сусідніх селах сучасної Луганської області: Пластунівці, Романівці та Білолуцьку. Реконструюючи долю трьох поколінь своїх предків, автор розповідає про людей, які жили в цьому краю, звідкіля вони сюди прийшли та як їм велося в страшній круговерті ХХ століття.

У цей день ми не лише творчо провели заняття, споглянули набутки Слобожанщини, а й пройшлися залами Музею, який фіксує знакові моменти Другої світової війни і немирне сьогодення. Експозиції відображають жахіття війни, а також героїчний подвиг українського народу в боротьбі за свою свободу. Незабутнє враження справили на нас особисті речі солдатів та мирних жителів – зброя, військові нагороди, а також фото- й відеоматеріали, що ілюструють події тієї важкої доби.

Завершальним акордом нашого одуховнення став оглядовий майданчик монумента «Батьківщина-Мати». Ми насолодилися краєвидами Києва з висоти 36 метрів, побачили «із піднебесся» Дніпро, Лавру та інші київські видноколи.

З нами були наші наставники: завідувачка кафедри журналістики та мовної комунікації Світлана Василівна Харченко, доцент Наталія Василівна Адамчук, яка керує студентським гуртком "МедіаТОР" і постійно заохочує нас, студентів-журналістів, до подібних заходів, професор Микола Іванович Степаненко, із яким ми готувалися до заняття (з ним успішно засвоюємо курс «Теорія масової комунікації»). Студентів захопили викладачі умінням дискутувати, висловлювати свою позицію і обстоювати її. Ми також не були пасивними спостерігачами. Дійство, що відбулося, – краплинка досвіду, який треба формувати щоденно.