«Праправнуки» Шевченкового дубу – на теренах НУБіП

  Сьогодні у Студентському сквері НУБіП з’явилася нова посадка – саджанців дубів вирощених у межах Всеукраїнської екоакції «Шевченко єднає Україну». До їх висадки долучилися ректор Станіслав Ніколаєнко, голова наглядової ради НУБіП Микола Томенко, викладачі і студенти.

  В Україні є кілька давніх дубів, які пам’ятають Кобзаря в різні періоди його життя. У нашому випадку це тисячолітній дуб, що росте в яблуневому саду Шевченківського сільськогосподарського коледжу на Черкащині – колишній садибі пана Енгельгардта, у якого майбутній геній служив козачком. Саме з сіянців цього велетня, обхватом майже у 8 з половиною метрів, за ініціативи небайдужих працівників Державної екологічної інспекції України у постійному лісовому розсаднику Пехівського лісництва – філії «Звенигородського лісового господарства» у межах екоакції «Шевченко єднає Україну» виростили саджанці-«праправнуки» Тарасового дубу.
  Ми висадимо тисячу таких саджанців по усіх областях України, розповідає один з ініціаторів акції начальник управління організаційної діяльності Держекоінспекції України Олександр Федоренко. Ці нащадки дерева, у дуплі якого юний Тарас ховав від пана свої малюнки, зараз висаджуються по всій Україні, в тому числі і на локаціях, що тісно пов’язані з життям та творчістю Кобзаря.
  І 20 з них з ініціативи Миколи Томенка привезли до Голосієва та висадили у Студентському сквері НУБіП – улюбленому місті відпочинку молоді.
  Це нащадки дерева, яке пам’ятає Шевченка, говорить він. Зараз цей дуб законсервований, але дав жолуді, з який і вирощені молоді деревця. Тож, можна сказати, вони є продовженням енергії великого українця, яке відтепер витає і в нашому університеті.

  Треба знати і пам’ятати, якого ми кореня, сказав, висаджуючи своє деревце, Станіслав Ніколаєнко.
  А кореня українці сильного і незламного. Що і стверджують на фронті російсько-української війни, і в тилу, де волонтерить та донатить вся країна.

Ірина Кушніренко