Магістерка з автомобільного транспорту Тетяна Шатківська: «Диплом НУБіП України – успішний старт моєї кар’єри!»

11 вересня 2022 року
   Сучасне аграрне виробництво не можна собі уявити без автомобілів, які повсюдно нас оточують. Їх кількість і складність інноваційних рішень з кожним роком збільшується, а значить збільшується потреба у магістрах автомобільного транспорту.
Інженери з автомобільного транспорту здійснюють розробку технологічних процесів, планують і організовують роботи з проведення інженерного менеджменту автомобілів. Підготовка здійснюється на механіко-технологічному факультеті НУБіП України.
   Успішний магістр з автомобільного транспорту Тетяна Шатківська – випускниця 2018 року механіко-технологічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України ділиться своїми думками про спеціальність.

    —  Вітаю! Тетяно Ігорівно, поділіться своїми спогадами про те як промайнули для Вас роки навчання в Національному університеті біоресурсів і природокористування України?
— Мирного неба для України! Досить швидко, адже освітньо-професійна програма «Автомобільний транспорт» механіко-технологічного факультету була насиченою на багатозадачну, цікаву інформацію та практичні заняття, виїзні семінарські заняття, які дозволяли більш масштабно осягнути всю вагомість спеціальності «Автомобільний транспорт», адже в такому форматі заняття кожен із нас міг оцінити наскільки ми готові до реалізації своїх знань, навичок і все це дозволяло часу стрімко летіти, гадаю, що із цим багато випускників погодяться.
   — Чи справдились Ваші очікування від навчання в Університеті?
— Як і говорилося ще з першого курсу «основний акцент у засвоєнні знань потрібно робити на самоосвіті», тому хто хотів, той засвоював не лише інформацію, що надавали викладачі, але й шукав додаткові джерела. Навчалася та старалася робити це добре. Єдине – переймалася, щоб не було поблажливого ставлення до мене, як до дівчини (не всі ще дівчата вірують у свої істинні сили під час навчання на інженера-механіка), але і це були марні хвилювання, тому що навпаки, науково-педагогічні працівники були одностайні у своїй вимогливості до кожного учасника освітнього процесу, без гендерного погляду, тому і взаємодопомога в моїй академічній групі механіко-технологічного факультету АТ-1704м була рівносильною до вимогливості.
   — Де Ви працюєте? Яку посаду займаєте? Який досвід роботи маєте?
— Після випуску з alma mater за результатами успішного проходження виробничої практики розпочала свою трудову діяльність в ТОВ «Titan Machinery Ukraine» в департаменті інженерного менеджменту автотранспорту. Зараз здобуваю практичні та теоретичні навички за кваліфікацією інженера механіка департаменту автомобільного транспорту муніципального заводу з виробництва сиру мегаполіса Чикаго Сполучених Штатів Америки.
   — Чи згадуєте студентське життя? Розкажіть про найяскравіші свої спогади, можливо маєте найкумедніший випадок з Вашого студентського життя?
— Для мене студентське життя – це був один великий проєкт, який подарував мені важливий життєвий досвід та справжніх друзів-одногрупників. Всі мої спогади про студентське життя на механіко-технологічному факультеті є дуже добрими і теплими, особливо найяскравіше це проявилось під час навчання в магістратурі за спеціальністю «Автомобільний транспорт». Тому що саме тоді я відчула, наскільки дружня в єдності у мене група, наскільки у нас виявилось багато спільних світоглядів. А зараз життя настільки швидко біжить, що часу на спогади майже не залишається, проте, звісно були ситуації, які викликають посмішку на обличчі та тепло в душі. З гордістю можу сказати, що і до цього часу підтримую зв’язок із своєю випусковою кафедрою технічного сервісу та інженерного менеджменту імені М.П. Момотенка. Щоразу до війни, коли прилітала на Україну, я обов’язково відвідувала рідний Університет із частуванням кави на рідній мені кафедрі, щоб знову поринути в спогади студентських років та дізнатись щось нове про механіко-технологічний факультет і життя магістрів автомобільного транспорту.
   — Згадайте себе в студентські роки. Які риси з віком змінились, що залишилось? Як взагалі ви б могли охарактеризувати себе тодішню?
— З роками стала більш впевненішою в собі та спокійною, адже ці риси інколи заважали дати холодну оцінку ситуації в студентські будні. Проте, впевнена, що через 5-10-15 років мені також буде що сказати про себе в минулому.
   — Які у Вас були стосунки з одногрупниками і чи спілкуєтесь ви зараз?
— З одногрупниками були чудові стосунки, навіть скажу, що ми були однією родиною, намагалися завжди допомагати один одному, на захистах підтримували, навіть втікали з пар завжди разом.
   — Чи були викладачі Університету, котрі надихали?
— Безумовно так, завжди є люди-професіонали, які «з душею» роблять і віддаються повністю своїй освітній справі – такі завжди надихають. Такою для мене була доцентка кафедри технічного сервісу та інженерного менеджменту імені М.П. Момотенка Людмила Тітова, яка була не тільки куратором нашої академічної групи АТ-1704м, але й стала для мене життєвим наставником.
   — Ваше студентське життя було доволі насичене, але чи мали якесь окреме захоплення? Скажімо, Ваше дозвілля? Як проводили свій вільний час у незабутні роки?
— З дитинства займаюсь музикою, брала участь у конкурсах та вигравала їх, потім, переїхавши до столиці, за відсутності інструменту займатися музикою часто можливості не було, тому, маючи непосидючий характер, я почала танцювати аргентинське танго та малювати. Кому ще можна сказати велике дякую? Так це професору кафедри нарисної геометрії, інженерної графіки та дизайну Віктору Несвідоміну – завдяки йому, рішення в технічній естетиці автомобільного транспорту намагаюся виконувати досконало з першого разу.
   — Якби Ви мали можливість повернутися, що б Ви зробили інакше?
— Я б перерозподілила цілі на навчання. Мабуть, більш серйозніше відносилась до навчання.
   — Що хочете побажати студентам механіко-технологічного факультету, майбутнім магістрам з автомобільного транспорту?
— В умовах війни з рашистами бути сильними. Однак і бути терпимими один до одного та з відповідальним розумінням ставитися до складних ситуацій сьогодення. Тому що все починається з нас самих і, якщо ти зустрічаєш людину з іншим світоглядом, то дай собі можливість зберегти людяність, нашу національну ідентичність і, можливо, саме це допоможе порозумітися.
   — Ваш меседж до теперішніх студентів-випускників механіко-технологічного факультету магістратури з автомобільного транспорту?
— Після закінчення університету студенти цілковито належать самі собі. Поряд не буде викладачів, які «закриватимуть очі» на певні недоліки, а поняття дедлайну набуде занадто безповоротних, чітких рамок. Доросле життя, так би мовити. Саме тому, треба невпинно займатися саморозвитком і ні в якому разі не зупинятися на досягнутому, адже, щоб досягти успіху, потрібно багато працювати. Вважаю, на механіко-технологічному факультеті Національного університету біоресурсів і природокористування України є всі можливості для самореалізації і для того, щоб знайти роботу своєї мрії та власного достатку. Можу сказати з власного досвіду: якщо ВИ старатиметеся, докладатимете максимум зусиль до навчання і пошуку свого напряму в агросфері, то, точно, не пошкодуєте. Адже у Вас є прекрасні шанси реалізуватися і розвиватися в аграрній індустрії нашої країни. Також, звісно, потрібно мріяти, прагнути, ставити перед собою амбітну мету, старатися її досягнути, ніколи не зупинятися на чомусь одному і завжди рухатися вперед, бо світ технологій в цілому, настільки швидкий і динамічний, що як тільки зупинитися, можна залишитись далеко позаду нього. І пам’ятати, що в житті все «не просто так», і, що ваше майбутнє залежить тільки від вас самих, ваших навичок комунікувати з іншими та критичного мислення.

Розмову провів завідувач кафедри технічного сервісу
та інженерного менеджменту імені М.П. Момотенка
Іван Роговський
 

 

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook