Заслужений працівник ветеринарної медицини Віктор Кульбако: «Абітурієнтам 2022 року скажу: вступайте на факультет ветеринарної медицини НУБіП України – флагман ветеринарної освіти України, не пошкодуєте!»

Інтерв’ю доцента Мельника Олексія Олеговича з Заслуженим працівником ветеринарної медицини, начальником управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Кульбако Віктором Дмитровичем: «Абітурієнтам 2022 року скажу: вступайте на факультет ветеринарної медицини НУБіП України – флагман ветеринарної освіти України, не пошкодуєте! Лікар ветеринарної медицини – це професія, що буде потрібна завжди, а ті, хто будуть володіти нею зможуть забезпечити собі цікаву роботу і достойне життя».

- Представтесь будь ласка.

- Випускник 1987 року ветеринарного факультету Української сільськогосподарської академії, нині Національний університет біоресурсів і природокористування України, Кульбако Віктор Дмитрович. Народився 19 квітня 1961 року у селі Сморшки Козелецького району Чернігівської області у селянській родині.

- Скажіть будь ласка, що вплинуло на вибір вами професії лікаря ветеринарної медицини?

- З раннього дитинства я знав, що таке селянська праця і що таке тваринництво і те, що тварини, як і люди, час від часу потребують лікарської допомоги. Це з рештою вплинуло і на вибір моєї майбутньої професії. Після закінчення восьмого класу школи у вересні 1976 році я став учнем Козелецького ветеринарного технікуму, що у Чернігівської області, який з успіхом закінчив у лютому 1980 року.

- А що було далі?

- Після закінчення технікуму з березня по квітень 1980 року я попрацював ветеринарним фельдшером колгоспу «Жовтнева зоря» села Макіївка Варвинського району Чернігівської області. Однак не довелося мені довго затриматися на цій посаді, оскільки у квітні 1980 року я був призваний до лав Радянської Армії.

- А як проходила ваша служба, вона теж якимось чином була пов’язана з ветеринарією?

- Ні не була. То був інший час і інша країна в якій виросло моє покоління. Я служив у прикордонних військах. За два роки служби став відмінником прикордонних військ СРСР другого та першого ступеня, а також відмінником Національної гвардії Німецької Демократичної Республіки. Було таке у моїй біографії. За час служби я дослужився до звання старшини прикордонних військ. Між іншим, нас у родині є три брати і всі служили в армії і всі ми з неї прийшли старшинами. Так склалося. Доречі, мої брати Микола та Василь теж ветеринари, а Василь, молодший з них, закінчив той самий факультет, що і я.

- То під час служби ви виявилися гідним сином своєї рідної Чернігівщини і нашої Української землі. І мабуть перед вами відкривалася кар’єра військового?

- Так, були такі пропозиції і були такі думки, але я залишився вірним професії ветеринарного лікаря і після звільнення з лав Радянської армії у вересні 1982 року я став студентом ветеринарного факультету Української ордена трудового червоного прапора сільськогосподарської академії. Потужного навчального закладу, що нині називається Національний університет біоресурсів і природокористування України.

- Скажіть будь ласка, а що вам запамс’яталося із вашого студентського життя?

- Це були цікаві роки. Головна цікавість в тому, що ми були молодими. Звісно ж запам’яталися викладачі, що були висококласними професіоналами своє справи. Це і професор Гіммельрейх Герман Олександрович, і доцент Бичков Юрій Петрович, доцент Вовк Дмитро Михайлович, професор Нагорний Іван Сергійович та багато інших. В силу сімейних обставин мені з вересня 1984 року довелося переводиться на заочне відділення ветеринарного факультету Української ордена трудового червоного прапора сільськогосподарської академії. Зараз заочників, тих хто навчався без відриву від виробництва, на ветеринарних факультетах немає. В той час у студентів заочників було кілька сесій на рік, кожна з яких тривала не менше місяця і вимоги до заочників були не меншими ніж до стаціонарників. Нашу Alma Mater я закінчив з успіхом у лютому 1987 року і отримав фах ветеринарного лікаря.

- Отже ваша дорога в професії почалася трошки раніше ніж у тих, з ким ви поступали? Розкажіть будь ласка про ваш шлях у нашій професії.

- Перейшовши на заочне відділення я з вересня 1984 року по червень 1987 року працював на посаді головного ветеринарного лікаря колгоспу ім. С. М. Кірова у селі Світличні Варвинського району Чернігівської області. З червня 1987 року я стає другим, а згодом і першим секретарем Варвинського райкому комсомолу Чернігівської області де працював до березня 1990 року. З березня 1990 року по грудень 1998 року обіймав посаду головного ветеринарного лікаря, головного державного інспектора ветеринарної медицини Варвинського району Чернігівської області. У грудні 1998 року працював Головою Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області. На цій посаді я пропрацював до грудня 1999 року. Після чого повернувся на посаду головного ветеринарного лікаря, головного державного інспектора ветеринарної медицини Варвинського району Чернігівської області де працював до квітня 2002 року.

- То ваша професійна діяльність була пов’язана не лише з ветеринарною медициною, але й з певною політичною діяльністю?

- Так, якось так склалося. У 2002 році я закінчив факультет економіки та управління персоналом Міжрегіональної академії управління персоналом і отримуав фах – економіст, менеджер персоналу. До цього змушувала моя політична та адміністративна діяльність. У квітні 2002 року я був обираний головою Варвинської районної ради Чернігівської області і на цій посаді працював до січня 2006 року. У січні 2006 року я повернувся у нашу професію і був призначений начальником Головного управління ветеринарної медицини у Чернігівській області.

- Як видно ваша професійна і політична діяльність була дуже насичена. Ви мабуть маєте і нагороди?

- Так, є і нагороди, але головними для мене є дві. Перша - це звання Заслужений працівник ветеринарної медицини України, що була присвоєна Указом президента України у 2009 році, яка свідчить особисто для мене проте, що я недаремно працював і працюю лікарем ветеринарної медицини і недаремно свого часу той факультет, що нині називається факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України. Друга – це звання Почесний член кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка НУБіП України, що є підтвердженням не лише моєї співпраці з цією кафедрою з якої починається підготовка лікаря ветеринарної медицини, але й великої поваги до своєї Alma Mater яка колись дала дорогу в професію і «кусок хліба» в руки.

- Скажіть будь ласка, а ви буваєте на рідному факультеті?

- Звісно ж буваю. Відвідую кафедру анатомії, гістології і патоморфології тварин, Почесним членом якої я є. Відвідую і інші кафедри факультету, адже у мене є багато друзів на рідному факультеті. Хтось вчив мене, з кимось, плюс-мінус кілька років, вчився я.

- Що ви можете сказати про факультет ветеринарної медицини НУБіП України?

- З тих пір як я вчився минуло вже багато років. Багато що змінилося як в нашій державі, так і на тому факультеті на якому колись вчився я і який дав мені в руки прекрасну професію лікаря ветеринарної медицини. Загалом факультет розвивається і постійно покращує свою матеріально-технічну базу та методи навчання. у Сучасному світі загалом та ветеринарній науці зокрема з’явилося багато чого нового і це тнове і навіть новітнє поступово впроваджується у навчальний та науковий процес на факультеті. На справді наш факультет є флагманом ветеринарної освіти в Україні, а поде яким питанням і у світі. Можете мені повірити. Я знаю, що говорю. Так було до початку клятої російсько-української війни. Думаю, що після війни з новою силою розцвіте Україна і не лише розцвіте, але й забуяє факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України.

- Зараз складна ситуація в Україні – іде війна, але освіта повинна розвиватися. Скажіть будь ласка, що ви можете побажати абітурієнтам 2022 року?

- Відповідаючи на це питання почну з війни. Зараз я очолюю управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області. Всім відомо, що робилося в Чернігові з початку вторгнення Росії в Україну. Понад 70 % Чернігова вщент зруйновано. Не дивлячись на постійні обстріли та бомбардування Чернігова і досить частого перебування у бомбосховищах наша служба продовжувала працювати і чітко виконувати свої обов’язки. Навіть за відсутності зв'язку, без світла, без води та їжі. Все це тому, що ми віддані своїй, колись обраній професії.

На рахунок того що я можу побажати абітурієнтам 2022 року? Скажу так. Сучасний світ потребує не просто освічених, а високо освічених людей у всіх сферах людської діяльності. Тому, тим хто хоче зв’язати своє життя з ветеринарною медициною я можу порадити лише одне – вступайте на факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України. Впевнений ви не пошкодуєте! Як ні разу не пошкодував і я, що вибрав саме цю професію і закінчив саме цей факультет! Ветеринарна медицина - це професія, що буде потрібна завжди, а ті, хто будуть володіти цією професію зможуть забезпечити собі цікаву роботу і достойне життя.

- Дякую вам за розмову.

- Дякую і вам. На останок ще додам. Війна закінчиться і без сумніву перемогою України. Ми відбудуємо нашу державу і все буде Україна, квітуча Україна. Тому вступайте, закінчуйте цей факультет й будете ви квітучими в квітучій державі.

СЛАВА УКРАЇНІ!
І СЛАВА ФАКУЛЬТЕТУ ВЕТЕРИНАРНОЇ
МЕДИЦИНИ НУБІП УКРАЇНИ!

Розмову провів Олексій Мельник, доцент кафедри
анатомії, гістології та патоморфології тварин
ім. акад. В.Г. Касьненка НУБіП України