Абітурієнт Ілля ПОЛОЗОВ розповів, яким він бачить своє майбутнє разом із факультетом ветеринарної медицини

• Вітаю! Представтесь, будь ласка.

— Доброго дня! Мене звати Ілья ПОЛОЗОВ, я випускник Василівського фахового коледжу таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного Запорізької обл., Василівського р-ну, м. Василівка.

• Ви обираєте професію ветеринарного лікаря. Що саме вплинуло на Ваш вибір цієї професії?

— Професію ветеринарного лікаря я обрав усвідомлено, коли зрозумів, що це складно, відповідально, але дуже перспективно. Я волонтерив у притулку для безпритульних тварин. Там я побачив справжній масштаб проблеми: сотні покинутих котів і собак, які потребують не просто їжі, а кваліфікованої допомоги. Я зрозумів, що гуманітарна допомога — це тимчасово, а реальні зміни може дати лише професіонал. Ветеринарний лікар може не просто вилікувати, а й впливати на популяцію (стерилізація), на якість життя тварин загалом. Я вважаю це своїм покликанням. Додатковим поштовхом стало спілкування зі студентами-ветеринарами, які своїм прикладом довели, що цей шлях — правильний.

• А що саме студенти розповіли такого, що остаточно Вас переконало?

— Вони показали мені інший бік цієї спеціальності — не лише "рятувати песиків та котиків", а глибоку науку: фармакологію, хірургію, біохімію. Вони розповідали, що вже з перших курсів є багато практики, а головне — вони були впевнені у своєму майбутньому працевлаштуванні, що зараз дуже важливо.

• Вибір ЗВО — це завжди складно. Чому Ви зупинилися саме на НУБіП України?

– Я детально вивчав матеріально-технічну базу. У цьому університеті сучасні лабораторії та клініки, де студенти працюють з реальними пацієнтами під наглядом досвідчених викладачів. А також є перспектива розвитку після навчання.

• Ви згадували, що ветеринарія — це складно та відповідально. Розкажіть, які конкретні медичні напрямки вас найбільше приваблюють? Адже ветеринарія це величезний світ — від стоматології до онкології.

— Найбільше мене цікавлять клінічна практика, інтенсивна терапія, нефрологія, а також ургентні стани. Мені імпонує динаміка та виклик, коли рахунок іде на хвилини. Ургентні стани — це найвищий пілотаж, де лікар має миттєво приймати рішення. А нефрологія (хвороби нирок) — це постійний виклик для діагностики, адже симптоми часто розмиті, а наслідки критичні.

• Вас це не лякає? Це ж величезний стрес.

— Лякає, але водночас мотивує. Я розумію, що без стресу в цій професії нікуди, але саме в таких умовах найшвидше зростаєш як фахівець. До того ж, рятуючи тварину в критичному стані, ти отримуєш найбільше професійне задоволення. Тому, я планую на старших курсах ще максимально занурюватися в практику в клініках, які спеціалізуються на реанімації.

• Ветеринарна медицина — це цілий всесвіт: котики й собачки, корови, коні, навіть папуги зі зміями. А ви вже обрали, з ким хочете мати справу в майбутньому?

— Наразі мене найбільше цікавить робота з дрібними домашніми тваринами — собаками та котами. Але я не відкидаю варіантів із сільськогосподарськими тваринами, особливо зараз, коли це дуже актуально. Планую спробувати різні напрямки на практиці під час навчання.

• Які ваші очікування від навчання саме в НУБіП України?

— Мої очікування пов'язані з сучасною матеріально-технічною базою. Я чув, що цей заклад має найновіше діагностичне обладнання — МРТ, УЗД експертного класу, сучасні лабораторії. Для мене, як для майбутнього нефролога, дуже важливо навчитися працювати на цьому обладнанні ще в студентські роки, а не після випуску. Також я очікую, що тут дадуть міцну фундаментальну базу з біохімії та фармакології, адже без цього неможливо розбиратися в складних випадках

• На завершення — традиційне запитання. Що б ви побажали собі через 5 років і що б порадили тим, хто тільки збирається вступати?

— Собі я бажаю не втратити цього вогню в очах, який є зараз. Хочу, щоб через 5 років я вже рятував пацієнтів в ургентних станах і не боявся складних діагнозів. А майбутнім абітурієнтам скажу: не романтизуйте професію, але й не лякайтеся труднощів. Готуйтеся вже сьогодні, читайте не лише підручники, а й реальні клінічні кейси, і — найважливіше — знайдіть ментора, який вас надихатиме.

• Дякуємо за відверту розмову! Бажаємо Вам успішного вступу та неймовірних звершень на ниві ветеринарної медицини!

— Дякую! Докладу всіх зусиль!