Випробування мистецтвом

 

Спрощений підхід до трактування мистецтва перетворює останнє у такий собі богемний предмет насолоди, якщо мова йде про творчу еліту, а з іншого боку – сферу виробництва такого собі продукту для, так би мовити, духовного споживання, якщо мова йде про пересічного індивіда та народні маси загалом. 

 

Між тим, у мистецтва значно глибші і водночас явно прозаїчніші функції у житті людини. Сучасна форма мистецтва, тобто така, яка відповідає сучасній людині, як ми себе знаємо споконвіку, є посередником поміж цілісною або, як прийнято говорити простіше, досконалою людиною та буденною людиною, між потенційним і наявним стилем та способом існування людини. Тобто мистецтво не дозволяє буденній людині остаточно забувати про те, що вона потенційно досконала. Звичайно, якщо це не масовонацілений формат, по-суті, псевдомистецтво або, як кажуть, по-народному – попса.

 

Відтак, справжнє мистецтво не тільки дарує насолоду, але й спонукає глибоко замислитися, переключити увагу з поточних проблем, як і безпосереднього «споживання», так званого, духовного блага, на сутність самого буття, покликання кожної конкретної людини та на дійсну її ситуацію.

 

 

Тож, нещодавній перегляд студентами-першокурсниками спеціальності «Міжнародні відносини» вистави «Кицюня» у виконанні команди талановитих акторів, об’єднаних під «дахом» «Дикого театру», став для них своєрідним стимулом щодо замислення над глибинними питаннями існування. Тому, безумовно, сприяв явно провокативний зміст як самої вистави, так і стиль виконання та спосіб донесення до глядача ключових меседжів, сформованих автором та змодельованих під поточну ситуацію постановником у згоді з акторами.

 

Принаймні вистава не залишила байдужими нікого з присутніх на ній студентів, спонукавши їх до бурхливого обговорення, обміну думками, часто у досить емоційному супроводі.