Пам’ять, що об’єднує: до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом

День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років щороку відзначається 8 травня. Ця дата символізує не лише перемогу над нацизмом, а й глибоку скорботу за мільйонами загиблих, а також ідею примирення між народами. Україна вшановує цей день разом із європейською спільнотою, використовуючи червоний мак як міжнародно визнаний символ пам’яті про жертв війни.

Водночас цей день є нагадуванням про справжню сутність війни — як масштабної гуманітарної катастрофи, що приносить руйнування, страждання та непоправні втрати. Усвідомлення трагічного досвіду минулого підкреслює небезпеку героїзації та романтизації війни, адже саме такі наративи здатні сприяти відтворенню насильства та ескалації нових конфліктів у сучасному світі.

Понад 10 років тому Україна долучилася до традиції відзначення перемоги над нацизмом в європейському дусі — не святкуємо, а вшановуємо. Саме так у суспільстві усталилося сприйняття Другої світової війни крізь людський вимір, з акцентом на ролі людей, котрі боролися проти нацизму. У цей День Україна традиційно вшановує їх, висловлює повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам’ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.

Друга світова війна розпочалася для України нападом нацистської Німеччини на Польщу 01 вересня 1939 року і бомбардуванням німецькою авіацією Львова та інших наших міст. А з 22 червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. Цей День — нагадування про те, що Друга світова війна стала наслідком глибокої кризи міжнародної системи безпеки, зокрема домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним у Німеччині та комуністичним у СРСР, зафіксованих у Пакті Молотова-Ріббентропа, а також політики умиротворення з боку провідних держав світу. У 1939–1945 роках обидва режими вчинили на українських землях численні воєнні злочини та злочини проти людяності. Унаслідок їхньої політики український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що проживали в межах сучасної території України, зазнали масштабних людських втрат, репресій, депортацій і системного насильства.

Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

Друга світова війна для України не обмежувалася військовими діями та окупацією території. Українці брали участь в операціях на всіх воєнних театрах. Слід наголосити на внеску саме українців у розгром нацизму і згадати як про військовослужбовців Червоної армії (близько семи мільйонів), вояків УПА (понад 100 тисяч), так і про тих українців і вихідців з України, що перебували у військових з’єднаннях інших держав: Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч), Франції (до 5 тисяч). Прямі людські втрати України у Другій світовій становлять 7-8 мільйонів осіб, економічні — 285 мільйонів тогочасних рублів. Обидва тоталітарні режими не рахувалися із життями людей на українських теренах. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України (Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл, депортації). Однак довго замовчувалися численні злочини того періоду комуністичного режиму — розстріли політичних в’язнів у тюрмах Західної України в червні–липні 1941 року, підрив центру Києва і греблі ДніпроГЕСу в 1941 році, знищення в Одесі поранених червоноармійців, скинутих в море разом із санітарними машинами тощо. В цілому Друга світова забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей по всьому світу.

Наша університетська спільнота зазнала відчутних втрат у роки Друга світова війна. Людські втрати становили понад 170 осіб — студентів, викладачів і співробітників, які загинули на фронтах або під час окупації. Значних руйнувань зазнала матеріальна база університету: були знищені навчальні корпуси, перервано освітній процес, здійснено евакуацію з Києва. Водночас у повоєнний період до відновлення та розвитку закладу долучилися понад 300 учасників війни, які працювали в університеті, передаючи свій досвід, знання та життєву стійкість наступним поколінням. Пам’ять про загиблих увічнено у меморіальному комплексі НУБіП України та в скульптурному образі студента-захисника — символі мужності, самопожертви й незламності університетської спільноти.

Війна тривала шість років. Перемога над нацизмом була здобута внаслідок неймовірної концентрації всіх сил, взаємодопомоги, консолідації і мобілізації суспільства, солідарності народів та повного переоблаштування економічного, політичного і соціального життя в інтересах боротьби зі злом. Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога — результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів.

Неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця в Другій світовій для реваншизму. Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з ворогом. Після нацизму і комунізму світ зіштовхнувся з новою злочинною агресивною ідеологією. Нині ми боремося проти російської версії нацизму — рашизму. Він несе загрозу не лише незалежності та суверенітету нашої держави, а й міжнародному правопорядку та безпеці всього людства, сучасному світу та демократії. Ідейним підґрунтям рашизму стало привласнення статусу «головного переможця» російською федерацією і перетворення перемоги над нацизмом на культ, пропаганду війни.

Пам’ять про Другу світову війну поступово перетворилася на потужний квазірелігійний культ. У сучасній росії міфи про Другу світову війну, а точніше «Велику вітчизняну», продовжують залишатися осердям ідентичності, а комеморативні практики, часто просякнуті профанацією та гротеском, отримали назву «побєдобєсіє». Російська пропаганда активно культивує міфи про Другу світову війну не лише всередині власної країни та серед держав, які колись були частиною СРСР, а й намагається маніпулювати громадською думкою в Європі та цілому світі. Держава-агресор використовує перемогу в Другій світовій війні і свою нібито «виключну роль» в ній як індульгенцією на вчинення масових злочинів в Україні – проти військовополонених і цивільних.

На жаль, наша війна за велику перемогу ще не завершилась.

Ми пам’ятаємо, трагедією Другої світової війни. Ми пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднані нації. Ми пам’ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

24 лютого 2022 року — День, коли горіло і небо, і земля… Близько 4 години ранку за українським часом, путін повідомив, що прийняв рішення оголосити військову операцію на сході України. Але це стало продовженням кривавої війни, яка розпочалася у 2014 році і триває дотепер. Буча, Ірпінь, Гостомель, Київ, Харків, Куп’янськ, Херсон, Чернігів, Бахмут, Запоріжжя… Кров’ю залито пів України. Гудуть сирени… Війна принесла нам багато горя. Вона розлучила сотні родин. Українські діти вмить стали дорослими. Від початку повномасштабної війни в Україні загинуло 699 дітей, 2457 дітей зазнали поранень.

З початком повномасштабного вторгнення росії НУБіП України першим серед закладів вищої освіти України відновив освітній процес уже 14 березня 2022 р. у режимі онлайн. Незважаючи на дистанційну форму навчання, не всі викладачі та студенти мали змогу долучитися до освітнього процесу, адже війна постійно вносила свої корективи — через пошкодження ліній електропередач, активні бойові дії та масовані обстріли. Попри це, університет продовжив свою діяльність, а Україна вистояла завдяки Збройним Силам України, волонтерам і міжнародним партнерам.

Для якісної організації освітнього процесу в НУБіП України у 2022/2023 навчальному році, попри складні умови воєнного стану та карантинні обмеження, рішенням Вченої ради університету освітній процес було розпочато 15 серпня 2022 р. у змішаному форматі. Водночас важливим напрямом роботи стало створення безпечних умов для навчання та перебування студентів і працівників університету. Швидка та ефективна робота з облаштування бомбосховищ і укриттів у НУБіП України стала прикладом згуртованості та готовності університетської спільноти протистояти викликам воєнного часу. Завдяки спільним зусиллям університет забезпечив і продовжує забезпечувати безпеку студентів і співробітників, демонструючи, що навіть у найскладніших умовах освіта та наука продовжують функціонувати.

З перших днів війни НУБіП України став одним із осередків гуманітарної та волонтерської допомоги. Студенти, викладачі й адміністративний персонал об’єдналися задля підтримки військових, внутрішньо переміщених осіб та інших постраждалих від війни. Університет швидко адаптувався до нових умов і мобілізував власні ресурси, а волонтерські ініціативи і на сьогодні охоплюють широкий спектр напрямів:

• гуманітарна допомога: збір та розподіл продуктів харчування, одягу, ліків, засобів гігієни;

• участь студентів та викладачів у захисті країни: чимало студентів, випускників та викладачів НУБіП стали добровольцями та воїнами ЗСУ, боронячи Україну на передовій; університет підтримував своїх героїв, надаючи допомогу їм та родинам захисників;

• медична допомога: організація збору крові, медичних препаратів, а також надання першої медичної допомоги постраждалим;

• психологічна підтримка: проведення тренінгів та консультацій для людей, які зазнали психологічних травм внаслідок війни;

• патріотична робота: проведення благодійних акцій, лекцій та заходів, спрямованих на підтримку української армії, а також на популяризацію української культури, мови та історії як важливої частини національного спротиву.

• інформаційна підтримка: створення та поширення інформаційних матеріалів про ситуацію в країні, спростування фейків, а також інформування щодо можливостей допомоги.

Волонтерська діяльність НУБіП України є яскравим прикладом того, як освіта може об’єднувати людей для досягнення спільних цілей. Студенти, викладачі та адміністративний персонал демонструють свою готовність допомагати ближнім і захищати свою країну. Організовуються збори коштів, проводяться акції на підтримку Збройним Силам України, створюються мережі взаємодопомоги.

НУБіП України також активно співпрацює з місцевими органами влади, волонтерськими організаціями та благодійними фондами. Така взаємодія дозволяє ефективніше координувати спільні зусилля та залучати додаткові ресурси для підтримки українського суспільства в умовах війни.

Керівництвом НУБіП України спільно з профспілковими організаціями працівників та студентів і аспірантів, Сенатом Студентської організації напрацьований алгоритм, який передбачає надання допомоги членам колективу, які проходять службу в Силах оборони, випускникам університету, благодійним фондам тощо відповідно до звернень. Так, вже 9 березня 2022 року ректорат, профспілкова організація та Студентська організація НУБіП України ухвалили спільне рішення щодо підтримки Збройних Сил України та благодійного фонду «Голосіївська ініціатива» було спрямовано 10 000 гривень. 22 квітня 2022 року, в умовах воєнного стану, Вчена рада університету постановила щомісяця перераховувати одноденний заробіток працівників на потреби Збройних Сил України. Цього ж місяця з ініціативи Боярської лісової дослідної станції НУБіП України для потреб Збройних Сил України було передано 1 000 000 грн, а також кошти від реалізації лісопродукції та пиломатеріалів обсягом 1250 м³ на загальну суму близько 4 000 000 гривень. Станом на квітень 2026 року загальна сума допомоги становила близько 70 000 000 гривень.

Надалі волонтерська та гуманітарна діяльність університетської спільноти набула системного характеру. Зокрема, 29 листопада 2022 року та 23 червня 2023 року було організовано збори гуманітарного вантажу для підтримки українських захисників на Херсонському напрямку. Активну участь у підтримці сил оборони України бере профспілкова організація університету, зокрема у допомозі підрозділам, де проходять службу працівники НУБіП України. За її сприяння перераховуються кошти на рахунки Міністерства оборони України та на потреби госпіталю прикордонних військ, придбано засоби радіозв’язку, генератори, планшети, обладнання для підрозділів БПЛА, а також засоби для бойової підготовки, психологічного відновлення та реабілітації військовослужбовців на суму майже 500 000 гривень. Вагомий внесок у благодійну та волонтерську діяльність робить і Студентський сенат НУБіП України. За його ініціативи та у співпраці з керівництвом університету організовуються збори й передача гуманітарної допомоги, продуктів харчування, а також проводяться патріотичні заходи, лекції та акції на підтримку захисників України.

В умовах повномасштабної війни НУБіП України не лише забезпечує безперервність освітнього процесу та створення безпечного середовища для навчання, він є важливим осередком волонтерської, гуманітарної та благодійної діяльності. Університетська спільнота продемонструє високий рівень згуртованості, громадянської відповідальності та готовності до підтримки держави й українського суспільства в умовах воєнних викликів.

Росіяни планували захопити Київ за три дні. Та Україна тримається.

Серед випускників нашого університету є ті, ким сьогодні пишається вся країна — ГЕРОЇ УКРАЇНИ, які продовжують служити державі. Це: Віталій ГУРАЛЬ — випускник ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження; Андрій МЕЛАЩЕНКО — випускник факультету конструювання та дизайну та Сергій ПОНОМАРЕНКО — випускник кафедри військової підготовки НУБіП України.

Починаючи з 2014 року НУБіП України зі щемом і глибокою вдячністю вшановує пам’ять своїх студентів, випускників і працівників, які віддали життя, захищаючи Україну. Це не просто цифри — це долі, мрії, нездійснені плани, обірвані війною. Станом на травень 2026 року університетська спільнота втратила 114 своїх представників. Кожне ім’я — це частина нашої історії, нашого болю і нашої пам’яті, яка зобов’язує нас бути сильними, єдиними й гідними їхньої жертви. Хай пам’ять про всіх загиблих згуртовує нас, живих, додає сили й волі, мудрості та наснаги для зміцнення власної держави на своїй землі. Війна стала тяжким випробуванням, що загартувало й об’єднало українське суспільство.

Сьогодні нас єднає пам’ять про полеглих — як у Другій світовій війні, так і в сучасній російсько-українській війні, спільний біль і спільна відповідальність за майбутнє. Ми усвідомлюємо ціну свободи й справедливості та необхідність їх захисту – не з помсти, а заради гідності, пам’яті та права на життя.

Щоб вистояти, ми маємо бути разом.

Наша єдність, стійкість і віра у власні сили стають запорукою перемоги.

І наш єдиний шлях — це Перемога.