Від Відня до Києва — відкрито мистецький вернісаж представників колективу НУБіП «Масляна 2020»

     «Час зустрічати весну» – проект, котрий має мистецьку і культурно-просвітницьку місію. Кожен із нас зацікавлений, аби українців знали як високодуховну націю.

     У бібліотеці імені Володимира Винниченка відкрито святковий «Вернісаж до Масниці». Мистецтво – яскрава позитивна тема, котра впливає на сприйняття України у світі. На вернісажі представлені роботи Василя Моісєєва, художника і педагога, роботи котрого є у приватних колекціях України, Білорусі, Росії, Казахстану, Угорщини, Німеччини, Куби. Так, картина «Двері» символізує перехід у новий простір, початок нового, незвіданого, митець закликає не боятися змін у житті: "Нехай кожен шукає свої двері щастя і сміливо переступає поріг у майбутнє. Вважаю, що спершу весна приходить у Голосієво у наш парк НУБіП, наша весна починається у сквері біля третього корпусу...". Василь Володимирович щиро пишається тим, що митці НУБіП бажані гості на столичних та міжнародних вернісажах.

     АRT-об’єкти психолога-письменниці Амалії Ільянової захоплюють емоційними барвами і сюжетними сплетіннями. Пані Амалія тонко відчуває всі прояви життя, вібрації настрою людей і природи; у своїх картинах та віршах відзеркалює хвилювання й світогляд Всесвіту. Її картина «Барви літа» втілює бажання передати різноманіття барв спекотного літа, захоплення аквареллю почуттів, які зазвичай переповнюють і надихають людину в прекрасний сонячний день. У роботі «Ранковий дощ у Каннах» художниця передає романтичну атмосферу прогулянки закоханої пари вздовж набережної Круазетт. Освіжаючий бриз приємно огорнув ранкове місто, попереду гарний день.

     – Щасливі алгоритми міняють якість життя: мистецтво заради миру і добра, – коментує проект іміджмейкер Вероніка Чекалюк.

     Справжнє диво – такі асоціації викликав диптих «День і Ніч» Вероніки Василівни – алегорія початку нового і закінчення минулого. Авторка демонструє циклічність життя: за темрявою буде світанок, за зимою – красуня весна. Сенс філософії диптиха – насолода миттю, насолода життям, незалежно від пори року чи часу доби... Символіка: Сонце — символ тепла, затишку. Разом диптих складає символ безкінечної гармонії. Вісімка — символ восьмого дня («часу» після часу), вічного царювання Месії. Доцент кафедри журналістики та мовної комунікації подарувала у бібліотечний фонд пам’ятну міні інсталяцію до Масниці з побажанням проводити цікаві заходи для читачів і шанувальників прекрасного. Гостя вернісажу кандидат філологічних наук, доцент кафедри тюркології Алієва Заміна Керім Кизи дружина надзвичайного повноважного посла, часто буває на дипломатичних раутах, відзначила організований на високому рівні вернісаж у бібліотеці, з великою шаною привітала учасників свята й подарувала бібліотечному фонду власну монографію з дарчим написом.

     Колектив бібліотеки тепло зустрів митців, гостям провели екскурсію, ознайомили з літературними новинками і подякували за АRT-інвент. «Нехай Масниця буде яскравою, а весна 2020 принесе радість кожному з нас. Нехай вогонь кохання у серці ніколи не згасає, – коментує вернісаж мисткиня Вероніка Чекалюк, – і ділиться почуттями: – Нехай мистецтво радує і надихає кохати взаємно, нехай дні будуть наповнені світлом і теплом. Ми самі «малюємо» своє життя у більшості випадків. Людина здатна творити дива. Творіть, експерементуйте, читайте, навчайтеся… Знання – це ключ до самовдосконалення. Перед презентацією диптиху в Києві роботи побували на Різдвяній виставці у Відні у невеличкій галереї на запрошення родини відомого скрипаля пана Кульчицького. Мене підтримали своїми емоціями українці діаспори, котрі давно живуть в Австрії, а маестро відкрив вернісаж палкою промовою і грою на скрипці... Живопис дуже подібний до музики, я відчуваю життя у звуках і кольорах. Це прекрасно, що є нагода поспілкуватися із шанувальниками українського сучасного мистецтва у київській бібліотеці, – розповідає пані Чекалюк. – До роздумів і творчості мене надихнула фраза У. Черчіля: «Якщо я потраплю в рай, то перший мільйон років хотів би займатися малюванням, аби досягти в цій справі абсолютної досконалості». Черчілль писав картини, обдумуючи важливі рішення й готуючись до публічних виступів. Перші свої картини політик підписував «Чарльз Морін», пізніше — «Містер Вінтер». І тільки коли до нього як художника прийшло повне визнання, на більшості картин з’явився підпис «WSC» — Вінстон Спенсер Черчілль. Під час поїздок до Єгипту, Канади, Шотландії, на Лазурний берег він не відходив від мольберта. 1948 року він видав есеї про захоплення «Малювання як хобі».

Бережіть щасливі миттєвості життя і більше помічайте прекрасного довкола, світ –це диво.

Репортаж із бібліотеки: Діани Дафини,
гурток «Юний журналіст НУБіП»